Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 2-4430/09
провадження № 61-40684св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" Ірклієнко Юрій Петрович на постанову Апеляційного суду міста Києва від 20 червня 2018 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Білич І. М., Вербової І. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2009 року Відкрите акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит", банк), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит") звернулося до суду з указаним позовом, який уточнило в процесі розгляду справи та просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором станом на 29 листопада 2009 року в розмірі 451 597,38 грн, з яких: 28 692,94 доларів США - основна кредитна заборгованість, що еквівалентно станом на 23 листопада 2009 року 229 255,55 грн; 4 904,23 доларів США, що еквівалентно 39 184,80 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 183 157,03 грн - пеня, а також понесені судові витрати.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" посилалося на те, що 14 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 23-414/07-А (далі - кредитний договір), за умовами якого відповідач отримав кредит на придбання автомобіля у розмірі 28 868 доларів США на строк до 13 грудня 2014 року зі сплатою процентної ставки встановленої в пункті 4.1 кредитного договору. В цей же день для забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ним та ОСОБА_1 був укладений договір застави автомобіля за яким в заставу банку було передано автомобіль марки PEUGEOT моделі 407, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Крім того, з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань за кредитним договором, 14 грудня 2007 року між ним та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 23-414/07-А-П (далі - договір поруки), за умовами якого поручитель зобов`язувалася відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли за кредитним договором. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором не виконував належним чином у зв`язку з чим утворилася заборгованість у зазначеному вище розмірі, яку позивач просив солідарно стягнути з відповідачів на свою користь.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Дарницький районний суд міста Києва рішенням від 29 квітня 2010 року у складі судді Даниленко В. В.позов задовольнив. Стягнув солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" суму заборгованості за кредитним договором № 23-414/07-А в розмірі 451 597,38 грн. Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Мотивував рішення суд першої інстанції тим, що позивач довів факт наявності заборгованості за кредитними зобов`язаннями ОСОБА_1 на загальну суму 451 597,38 грн, а тому саме ця сума підлягала стягненню з відповідачів як солідарних боржників, оскільки за договором поруки укладеного з ОСОБА_2 передбачена солідарна відповідальність боржника і поручителя.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
Апеляційний суд міста Києва постановою від 20 червня 2018 року рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 квітня 2010 року в частині вирішення позовних вимог заявлених до ОСОБА_2 скасував та ухвалив у цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову заявленого до ОСОБА_2 . Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Мотивував рішення апеляційний суд тим, що прострочення сплати заборгованості боржником ОСОБА_1 за кредитним договором розпочалося з січня 2008 року, про що зазначалося в розрахунку заборгованості, наданого банком до суду. Тобто стягнення заборгованості за кредитним договором з поручителя ОСОБА_3 повинно проводитися з моменту прострочення першого платежу з січня по липень 2008 року проте, банком не було надіслано вимогу до поручителя. З огляду на що строк звернення банку до поручителя ОСОБА_3 збіг, поруку слід вважати припиненою. Також апеляційний суд виходив з того, що згідно з актом опису та арешту майна державного виконавця Дарницького районного відділу державної виконавчої служби від 11 березня 2011 року в рахунок виконання рішення від 29 квітня 2010 року про стягнення заборгованості за договором кредиту в ОСОБА_1 , вилучено заставлений автомобіль марки PEUGEOT моделі 407, реєстраційний номер НОМЕР_1, відсутні підстави для примусового стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2 заборгованості, яка утворилася з моменту виникнення права вимоги на виконання відповідної частини зобов`язань до збігу шестимісячного строку.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи, позиції інших учасників справи
У липні 2018 року ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати постанову Апеляційного суду міста Києва від 20 червня 2018 року і залишити в силі рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 квітня 2010 року.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваній постанові не обґрунтував підстав для відмови в солідарному порядку стягнення кредитної заборгованості та неправильно визначив момент припинення поруки. Судом не враховано, що кредитним договором передбачено виконання грошових зобов`язань шляхом здійснення щомісячних платежів (згідно з графіком), а за умовами договору поруки відповідальність настає з наступного дня за датою платежу, яка передбачена кредитним договором. Крім того, судом не з`ясовано, чи пред`явив банк вимог до поручителя в межах 6 місяців за кожним щомісячним платежем та чи припинилася порука за окремими платежами. Тобто, апеляційним судом не встановлено щодо якої суми простроченої заборгованості пропущено строк пред`явлення вимог, не визначено обсяг заявлених вимог щодо яких не пропущений строк на звернення до поручителя і чи припинилася порука в частині певних щомісячних платежів щодо повернення грошових коштів поза межами строку, визначеного статтею 559 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
У серпні 2018 року представник ОСОБА_3 - адвокат Ярош Людмила Василівна подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення - залишити в силі, посилаючись на те, що це рішення є законним і обґрунтованим. Апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову в позові пред`явленого до поручителя, оскільки за умовами договору поруки строк виконання зобов`язання поручителя не настав. Доводи касаційної скарги про неправильне застосування частини четвертої статті 559 ЦК України є безпідставними, оскільки ці доводи зводяться до неправильного встановлення обставин справи, а не про неправильне застосування норм матеріального права. Також зазначила, що суд дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача до поручителя в частині заборгованості за ануїтетними платежами, строк пред`явлення вимог за якими не закінчився (в період з січня 2009 року по червень 2009 року) не підлягають задоволенню, оскільки на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції ці вимоги вже задоволені у зв`язку зі зверненням стягнення на заставлений автомобіль.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
14 серпня 2018 року справа № 2-4430/09 надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 16 квітня 2020 року № 1123/0/226-20, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 16 квітня 2020 року визначено суддю-доповідача Зайцева А. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 12 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, що 14 грудня 2007 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит на придбання автомобіля у розмірі 28 868 доларів США на строк до 13 грудня 2014 року зі сплатою процентної ставки встановленої в пункті 4.1 кредитного договору.
Погашення відповідної частини кредиту та нарахованих відсотків повинно було здійснюватися ОСОБА_1 щомісяця шляхом сплати ануїтетних платежів у розмірі та в строки визначені у договорі та у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок.
За порушення строків повернення кредиту, відсотків за користування кредитом, ОСОБА_1 зобов`язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов`язань за кожний день прострочки, що передбачено пунктом 6.1 кредитного договору.
14 грудня 2007 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 був укладений договір застави автомобіля за яким в заставу банку було передано автомобіль марки PEUGEOT моделі 407, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Крім того, з метою забезпечення своєчасного і повного виконання зобов`язань за кредитним договором, 14 грудня 2007 року між ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, за умовами якого поручитель зобов`язувалася відповідати у повному обсязі за виконання ОСОБА_1 усіх зобов`язань, що виникли за кредитним договором.
Пунктом 2.1 договору поруки передбачено, що відповідачі несуть відповідальність як солідарні боржники, і банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов`язань як до боржника так і до поручителя, чи до обох одночасно.
Згідно з пунктом 3.1 договору поруки у випадку невиконання ОСОБА_1 боргових зобов`язань перед банком за кредитним договором, ОСОБА_2 зобов`язана здійснити виконання боргових зобов`язань в обсязі, заявленому банком протягом двох банківських днів з дати надсилання банком відповідної письмової вимоги за адресою, вказаною в договорі поруки.
10 квітня 2008 року ВАТ "Банк "Фінанси та Кредит" надіслав ОСОБА_1 лист № 23-976/08 з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором.
Пунктом 3.5 кредитного договору, серед іншого, передбачено, що банк має право вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, сплати нарахованих процентів по них, неустойки відповідно до умов цього договору, у наступних випадках, зокрема: б) позичальник у період дії цього договору порушував будь-які умови цього договору, у тому числі: позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом або процентами, відповідно до пунктів 3.2., 3.3, 4.3, 4.4 цього договору; не надав банку у встановлений строк будь-які документи, якщо обов`язок подання таких документів позичальником передбачено цим договором; не повідомив банк у встановлені строки про факти, зазначені у пункті 5.7 цього договору; припускався інших порушень. У випадку вимоги банку про дострокове повернення кредитних ресурсів та сплату процентів позичальник зобов`язаний зробити повне погашення заборгованості за цим договором, тобто повернути отримані кредитні ресурси та сплатити всі проценти, протягом 10 банківських днів з моменту одержання вимоги банку. Банк може повідомляти позичальника по телеграфу, шляхом відправлення рекомендованих листів з повідомленням або шляхом доставки нарочним позичальнику за вказаною адресою.
Згідно з пунктом 2.3 у випадку непогашення боржником заборгованості за кредитним договором та/або договором про відкриття кредитної лінії, протягом 1-го календарного дня з моменту настання строку сплати процентів, основного боргу або комісійної винагороди, передбачених кредитним договором та/або договором про відкриття кредитної лінії, у кредитора виникає повне право вимоги сплати боргу в повному обсязі до поручителя.
Пунктом 3.1 договору поруки передбачено, що у випадку невиконання боржником своїх зобов`язань за кредитним договором та/або договором про відкриття кредитної лінії у зазначені у цих договорах строки, поручитель зобов`язується не пізніше 2-х банківських днів з моменту повідомлення його кредитором (письмового або телетрансмісійного) про невиконання боржником прийнятих на себе зобов`язань сплатити грошову суму, яку вимагає кредитор, шляхом її перерахування на рахунок кредитора будь-яким способом, вказаним кредитором.
Матеріали справи не містять доказів про належне повідомлення ОСОБА_2 про невиконання боржником прийнятих на себе зобов`язань.
Станом на 23 листопада 2009 року за кредитним договором утворилася заборгованість в розмірі 451 597,38 грн, з яких: 28 692,94 доларів США - основна кредитна заборгованість, що еквівалентно станом на 23 листопада 2009 року 229 255,55 грн; 4 904,23 доларів США, що еквівалентно 39 184,80 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 183 157,03 грн - пеня.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку переглядалося тільки в частині вирішення вимог заявлених ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" до поручителя ОСОБА_2 .
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм права в межах касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.