Постанова
Іменем України
25 травня 2020 року
м. Київ
справа № 490/3410/17-ц
провадження № 61-38088св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Страхова компанія "АХА Страхування",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2016 року у складі судді Гуденко О. А. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 04 травня 2018 року в складі колегії суддів: Бондаренко Т. З., Серебрякової Т. В., Данилової О. О.,
В С Т А Н О В И В:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Страхова компанія "АХА Страхування" (далі - АТ "СК "АХА Страхування") про визнання окремої умови договору недійсною.
Зазначав, що відповідно до пункту 28.3. Договору добровільного страхування наземного транспорту "Все включено" від 14 січня 2014 року № 9111Га\14н, встановлено обмеження нарахування пені та інших санкцій за несплату страхового відшкодування до вступу судового рішення у законну силу, тобто цим пунктом встановлені умови, які скасовують відповідальність страховика за порушення умов договору, а страхувальник позбавлений права на отримання компенсації від знецінення грошового відшкодування, несплаченого в обумовлений договором строк.
Посилаючись на вказане, позивач просив зазначений пункт договору визнати недійсним.
Короткий зміст рішення судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 23 листопада 2016 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 04 травня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Вирішуючи спір, суди виходили із того, що позивачем не доведено наявності в умовах оспорюваного договору істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду споживача та не надано належних та допустимих доказів недодержання в момент укладення договору вимог, які встановлені вимогами статті 203 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій та передати справу на новий розгляд.
Аргументи учасників справ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки умова договору, яка фактично виключає відповідальність сторони за незаконну відмову у виплаті страхового відшкодування, є несправедливою, суперечить принципу добросовісності, наслідком якого є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Суди неправильно застосували положення статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2018 року ПрАТ "СК "АХА Страхування" подало відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
Фактичні обставини справи встановлені судом
У справі, яка переглядається, судами встановлено, що 14 січня 2014 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 9111Га\14н добровільного страхування наземного транспорту " Все включено" (далі - договір), відповідно до якого ОСОБА_1 застрахував свій автомобіль марки "Рено Логан" державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого він є на підставі свідоцтва про реєстрацію ТЗ від 03 січня 2012 року, в тому числі і від пошкодження транспортного засобу або його частин внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Строк дії договору встановлено до 15 січня 2015 року. Вигодонабувачем за договором зазначено ПАТ "Креді Агріколь Банк".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 626 ЦК України визначено, що Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до вимог статті 16 Закону України "Про страхування" (далі - Закон), договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування. Договір страхування повинен містити, в тому числі строк дії договору; причини відмови у страховій виплаті; підписи сторін.
Однією із істотних ознак договору страхування є визначення в ньому відповідальності за невиконання або неналежне виконання умов договору.
Статтею 17 Закону передбачено, що Правила страхування розробляються страховиком для кожного виду страхування окремо і підлягають реєстрації в Уповноваженому органі при видачі ліцензії на право здійснення відповідного виду страхування. Правила страхування повинні містити, в тому числі: строк та місце дії договору страхування; причини відмови у страховій виплаті або виплаті страхового відшкодування; умови припинення договору страхування; порядок вирішення спорів.
Відповідно до пунктів 8.1.3, 8.1.7 Правил добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) № 003 АТ "СК "АХА Страхування" (далі - Правила), у відповідності до яких укладено оспорюваний Договір, що зазначено в його пункті 1, підпункту 3 статті 20 ЗУ "Про страхування" Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами Договору страхування або законом. При відмові у виплаті страхового відшкодування протягом п`яти робочих днів з дня складання Страхового акту письмово повідомити Страхувальнику причини відмови.
Відповідно до статті 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.