Постанова
Іменем України
25 травня 2020 року
м. Київ
справа № 646/2374/18
провадження № 61-44446св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,
Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: фізична особа-підприємець ОСОБА_2, публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк"
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 червня 2018 року в складі судді Сороки О. П. та постанову Апеляційного суду Харківської області
від 09 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Маміної О. В., Колтунової А. І., Кругової С. С.,
В С Т А Н О В И В:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ), публічного акціонерного товариства "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк") про визнання недійсним договору побутового підряду та кредитного договору.
Позовна заява мотивована тим, що 20 лютого 2018 року до нього прийшли невідомі жінка (як згодом з`ясувалося - ОСОБА_2 ) та двоє чоловіків і повідомили про те, що проводять роботи зі встановлення вікон та запропонували позивачу відповідні роботи, вартість яких становитиме 42 000 грн. Однак він відмовився від такої пропозиції, оскільки на той час у нього не було достатньо грошових коштів. У зв`язку його відмовою вказані особи повідомили, що готові зменшити ціну до 21000,00 грн, тому вказані умови позивач вважав прийнятими для себе. Ці особи провели заміри на балконі та в усній формі вони досягли згоди про встановлення вікон через 14 днів.
Того ж дня, 20 лютого 2018 року, в офісі ОСОБА_2, вони досягли домовленості про укладання договору для виготовлення та встановлення вікон на балконі. Також ОСОБА_2 та представник ПАТ "Акцент-Банк" ознайомили позивача з умовами Договору від 20 лютого 2018 року BD №00192, згідно з яким він мав оплатити не 21 000 грн, а 31 770 грн.
Представник ПАТ "Акцент-Банк" сказала, що необхідно укласти договір з ПАТ "Акцент-Банк" для того, щоб він зміг отримати від держави компенсацію у розмірі 35% від вартості вікон та сплачував вартість вікон відповідно до досягнутих усних домовленостей. Під час укладання договору з ПАТ "Акцент-Банк" він виявив, що за договором споживчого кредиту зобов`язаний був би сплатити 66 883,32 грн, тому він поцікавився чому в самому договорі з ПАТ "Акцент-Банк" зазначається, що до повної оплати кредиту зазначена сума відрізняється від суми, обумовленої їхніми усними домовленостями з ФОП ОСОБА_2, на що представник ПАТ "Акцент-Банк" відповіла, що до уваги треба брати лише ту суму, яка зазначена в договорі з ФОП ОСОБА_2, і що реально він зобов`язаний буде сплатити 21 000 грн - по 600 грн щомісяця протягом трьох років за програмою "Теплий дім", учасником якої він може стати за зверненням до ПАТ "ПриватБанк".
Вважав, що ОСОБА_2 та представник ПАТ "Акцент-Банк" ввели його в обман як спосіб отримання грошових коштів без наміру в подальшому на створення реальних зобов`язань за договором з ФОП ОСОБА_2 20 лютого 2018 року в приміщенні офісу ФОП ОСОБА_2 він уклав Договір BD №00192 та Договір № ABH0F6191760003373 з ПАТ "Акцент-Банк", які позивач вважав укладеними під впливом обману, що тягне за собою визнання їх недійсними. Крім того, вікна позивач отримав не через 14 днів, а лише 13 березня 2018 року та ним було виявлено, що їх розміри не відповідають розміру балконних рам. На його вимогу усунути недоліки він відповідь не отримав.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 04 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Харківської області від 09 серпня 2018 року, в задоволенні позовуОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив із того, що позивачем не доведено та не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У вересні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи, а висновки не відповідають дійсним обставинам справи.
Доводи інших учасників справи
У квітні 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив ПАТ "А-Банк", в якому зазначено, що рішення судів є законними та обґрунтованими, підстав для їх скасування немає.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Короткий зміст фактичних обставин справи
20 лютого 2018 року між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 було укладено договір за індивідуальним номером замовлення BD НОМЕР_1, відповідно до якого позивач замовив виготовлення та передачу у власність ПВХ конструкцій на суму 31770,00 грн (а.с.12-13). Того ж дня, тобто 20 лютого 2018 року, позивач підписав додаток № 1 до договору, в якому зазначено, що відповідно до переліку товарів належної якості, що не підлягають обміну (додаток № 3 до Постанови Кабінету Міністрів України віл 19 березня 1994 №172) скло, нарізане або розкроєне під розмір визначений покупцем (замовником) не підлягає поверненню. Розірвання договору не допускається. Позивачу в повному обсязі надана інформація про умови кредитування, відсоткову ставку, сукупну вартість кредиту та вартість з оформлення договору про надання кредиту (а.с.14).
20 лютого 2018 року позивач підписав заявку позичальника ПАТ "А-Банк", згідно якої банк перерахував на рахунок ФОП ОСОБА_3 кошти за договором BD НОМЕР_1 у розмірі 41700,00 грн. (а.с.15).
Позивачем також було підписано паспорт банківського продукту "Розстрочка" про умови кредитування А-Банку та сукупну вартість споживчого кредиту, де зазначено, що загальні витрати за кредитом складають 34191,99 грн, реальна річна процентна ставка - 68,79 % та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на весь строк користування кредитом - 66883,32 грн. (а.с.16).
З пояснень ОСОБА_1 встановлено, що вікна були доставлені йому 13 березня 2018 року та їх розмір відповідав розмірам, зазначеним у Замовленні № BD 00192 R (а.с.23).
14 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_3 з прохання переробити вікна, оскільки вони не відповідають розмірам віконних рам (а.с.19).
15 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_3 з заявою, в якій повідомив, що в її діях є склад кримінального правопорушення та ним буде подано позовну заяву до суду про розірвання договору (а.с.20).
23 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ФОП ОСОБА_3 з повідомленням про відмову від її послуг та прохання забрати привезені йому вікна (а.с.21).
Згідно зі звітом про технічне обстеження невстановлених вікон та балкону квартири за адресою: АДРЕСА_1, проведеного 23 березня 2018 року, представлені на огляд вікна виконані неякісно, не відповідають розмірам балкону та не можуть бути встановлені без порушення естетичних та будівельних норм (а.с.25-28).
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
Частиною першою статті 626 ЦК України, визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 203 ЦК України, визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема відповідно до частин першої, третьої, п?ятої зазначеної статті зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
На підставі частини першої статті 230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша стаття 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
Згідно частини першої статті 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Таким чином, за змістом частини першої статті 229, частини першої статті 230 ЦК України, правочин може бути визнано вчиненим під впливом обману у випадку навмисного, цілеспрямованого введення іншої особи в оману стосовно фактів, які впливають на вчинення правочину. Ознакою омани є умисел. Встановлення у недобросовісної сторони умислу ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину, є обо`язковою умовою кваліфікації недійсності правочину за статтею 230 ЦК України.