Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 213/3369/17
провадження № 61-46682св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - ОСОБА_2,
особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги, - ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, у складі судді Попова В. В., від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області, у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Барильської А. П., Зубакової В. П., від 04 вересня 2018 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У грудні 2017 року ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, звернулася до суду із заявою про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу і визнання майна спільною сумісною власністю.
Свої вимоги заявник обґрунтовувала тим, щоОСОБА_2 є її колишнім чоловіком, з яким вона перебувала у офіційно зареєстрованому шлюбі, який 15 квітня 2004 року був розірваний. Незважаючи на розірвання шлюбу з її колишнім чоловіком, починаючи з 2005 року вони поновили шлюбні відносини і почали проживати однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу. Так без реєстрації шлюбу вона проживала з ОСОБА_2 у період з 2005 року по час звернення до суду. В період фактичних шлюбних відносин нею та ОСОБА_2 за спільні кошти було придбано наступне майно: 21 липня 2006 року пральну машину "LG Electronics Inc.", вартістю 5 000, 00 грн; 20 грудня 2007 року диван, вартістю 1 600, 00 грн; 10 листопада 2007 року мікрохвильову піч "LG Electronics Inc", вартістю 1 000, 00 грн. Загальна вартість придбаного майна становить 7 600, 00 грн.
Крім того вказувала, що 02 грудня 2005 року нею та заінтересованою особою була придбана квартира АДРЕСА_1 . Вказана квартира придбана в кредит, який був оформлений на ім`я заінтересованої особи. Вартість квартири на час придбання становила 44 428, 32 грн. Щомісячні кредитні платежі заявник з заінтересованою особою погашали за спільні кошти. У зв`язку із зазначеним, ОСОБА_2 вважає квартиру їхньою (її та заінтересованої особи) спільною сумісною власністю. За спільні кошти вони також зробили ремонт в квартирі, у тому числі замінили вікна, на що витратили 7 200, 00 грн.
Загальна вартість спільного майна (побутової техніки, меблів та квартири) становить 52 028, 32 грн.
Із урахуванням зазначеного, заявник просила встановити факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а в період з 2005 року по теперішній час без реєстрації шлюбу, а також встановити факт, що майно: пральна машина " LG Electronics Inc.", диван, мікрохвильова піч " LG Electronics Inc" та квартира АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , придбаною в період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року заяву ОСОБА_1 задоволено повністю.
Встановлено факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в період з 2005 року по теперішній час без реєстрації шлюбу. Встановлено факт, що майно: пральна машина " LG Electronics Inc.", диван, мікрохвильова піч " LG Electronics Inc" та квартира АДРЕСА_1, є спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, придбаною в період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заявлені вимоги підлягають до задоволення, оскільки встановленофакт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу з 2005 року по час звернення до суду із заявою ОСОБА_1 . Заявник довела факт придбання за час спільного проживання за спільні кошти побутової техніки, меблів, металопластикових вікон та квартири, а тому зазначене майно в силу положень статті 74 СК України є спільною сумісною власністю заявника та заінтересованої особи.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково.
Рішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської областівід 14 грудня 2017 року скасовано в частині визнання майна: пральної машини " LG Electronics Inc.", дивану, мікрохвильової пічки " LG Electronics Inc" та квартири АДРЕСА_1, спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яке придбано в період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, та закрито в цій частині провадження у справі. В іншій частині рішення суду залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що заінтересована особа ОСОБА_2 визнав факт спільного проживання однією сім`єю із заявником ОСОБА_1, а ОСОБА_3 не надано доказів порушення її прав оскаржуваним рішенням суду в частині щодо встановлення факту спільного проживання, доказів, які б спростовували вказаний факт, ОСОБА_3 не надано. Рішення суду в частині встановлення факту спільного проживання при визнанні цього факту заінтересованою стороною є законним й обґрунтованим. Рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту, що спільно набуте майно (побутова техніка, меблі, квартира) є спільною сумісною власністю, придбаною в період проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, підлягає до скасування із закриттям провадження у справі в цій частині на підставі пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_3 просить скасуватирішення Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 04 вересня 2018 року в частині встановлення факту спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ухвалити нове рішення про залишення заяви без розгляду, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу, обґрунтовано тим, що в порушення норм процесуального закону суди попередніх інстанцій, встановивши факт спільного проживання заявника та заінтересованої особи без реєстрації шлюбу, не зазначили та не дослідили мети встановлення такого факту. Судами не надано належної оцінки тим обставинам, що в провадженні Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває справа № 213/2473/17 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_4, про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу, визнання квартири спільною сумісною власністю та стягнення грошової компенсації вартості 1/2 частки квартири, що свідчить про наявність спору про право на квартиру, власником якої є ОСОБА_2 . Залишаючи частково без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд порушив положення частини шостої статті 294 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
16 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 213/3369/17 розподілено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року справу за заявою ОСОБА_1, заінтересована особа - ОСОБА_2, про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу і визнання майна спільною сумісною власністю призначено
до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 20 серпня 1977 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який 15 квітня 2004 року було розірвано, про що свідчить свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 .
Згідно акту від 14 листопада 2017 року, посвідченого керуючим справами ОСББ "НЕДЄЛІНА-59", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 20 серпня 2005 року по час складання акту мешкали без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
02 грудня 2005 року між ОСОБА_2 та ЗАТ "ПриватБанк" було укладено кредитний договір та договір іпотеки щодо нерухомості - кв. АДРЕСА_1 . Згідно договору купівлі-продажу від 02 грудня 2005 року ОСОБА_2 придбав у ОСОБА_5 зазначену квартиру. Право власності на квартиру зареєстровано КП "Криворізьке бюро технічної інвентаризації" за ОСОБА_2 20 грудня 2005 року.
Згідно договору № 72 від 06 липня 2006 року, укладеного між ПП ОСОБА_6 та ОСОБА_2, останнім були придбані металопластикові вироби - вікна на загальну суму 7 200, 00 грн.
21 липня 2006 року ОСОБА_2 була придбана пральна машина "LG Electronics", 10 листопада 2007 року - мікрохвильова піч "LG Electronics" та 20 грудня 2007 року - диван " Топик ".
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України у редакції на час подання касаційної скарги (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.