Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 758/11648/16-ц
провадження № 61-48948св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Євген Вікторович, ОСОБА_4,
представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5,
представник приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича- ОСОБА_6,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва, у складі судді Супрун Г. Б., від 26 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Волошиної В. М., Панченка М. М., від 12 листопада 2018 року.
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Є. В., ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування реєстрації рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень на об`єкт нерухомого майна.
Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, щоспірна квартира АДРЕСА_1 належала на праві власності його двоюрідному племіннику - ОСОБА_7, єдиним спадкоємцем після смерті якого є ОСОБА_1 . Однак, вказане спадкове майно вибуло з його власності поза його волею, а власники квартири - його родичі (племінник, двоюрідна сестра ОСОБА_8, двоюрідний дядько ОСОБА_9 ) за життя ніякого відчуження спірного майна не проводили.
Керуючись положеннями статей 203, 215 ЦК України, а також з урахуванням уточнень позовних вимог, позивач просив позов задовольнити, визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 02 вересня 2016 року, укладений між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, та скасувати державну реєстрацію прав на квартиру за ОСОБА_3 за № 2075, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1015792980385, здійснений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є. В.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позовні вимоги з підстав, заявлених позивачем, до задоволення не підлягають, оскільки позивач обрав неправильний спосіб захисту своїх прав, а задоволення позову у спосіб, обраний позивачем, не відновить його права на спірну квартиру. Недійсність правочину позивачем не доведена.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, а рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що районний суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав, заявлених позивачем. Права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом подання віндикаційного позову до набувача, якщо для цього існують, передбачені статтею 388 ЦК України підстави, що дають право витребувати в набувача це майно. Окрім того, власником спірної квартири є ОСОБА_4, однак позивачем вимог до нового власника квартири ОСОБА_1 не заявлено.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Подільського районного суду міста Києва від 26 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 листопада 2018 року скасувати і передати справу на новий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що при вирішенні спору суди не врахували та не надали належної оцінки тій обставині, що позивач, звертаючись до суду із цим позовом, просив визнати правочин недійсним з підстав відсутності волі на його вчинення, оскільки правочин вчинено за підробним документом особою, яка не набула власності на майно, яке є предметом правочину. Суди не надали мотивованого висновку на аргументи заявника при вирішенні позовної вимоги про визнання правочину недійсним, який укладений за відсутності волі на його укладення стороною, не зазначили чи була наявна воля власника на укладення оспореного договору купівлі-продажу та чи є правочин недійсним (дійсним) згідно закону. Суди не встановили факту підроблення правоустановчого документу, на підставі якого було вчинено оспорений правочин. Також не було надано оцінки неправомірним діям приватного нотаріуса при посвідченні правочину.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2019 року відкрито касаційне провадження у справі.
14 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 758/11648/16-ц розподілено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Незнайко Є. В., ОСОБА_4, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень на об`єкт нерухомого майна призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 посилається на те, що доводи касаційної скарги не спростовують правильних по суті судових рішень судів попередніх інстанцій. Позивач не довів, що саме він мав право на спірне нерухоме майно, а не ОСОБА_2, а у разі доведення такого факту наділений правом витребувати нерухомість в порядку статті 388 ЦК України. Позивач не довів своє право власності на нерухоме майно, оскільки ні його спадкодавці, ні він не мали правоустановчих документів на спірну квартиру.
У поданому відзиві на касаційну скаргу представник приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Є. В. - ОСОБА_6 посилається на те, що позивач не є стороною оспорюваного правочину. Заявлені позивачем вимоги не ведуть до реалізації зазначеної у позовній заяві мети. Належним способом захисту прав позивача є подання віндикаційного позову у разі доведення порушення права власності на спірне нерухоме майно.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
02 вересня 2016 року між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є. В. та зареєстрований за номером 2075.
Оспорюваний договір купівлі-продажу квартири було вчинено на підставі наданого відповідачем ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житло від 27 вересня 1999 року, виданого органом приватизації державного житлового фонду Київського державного авіаційного заводу 27 вересня 1999 року, зареєстрованого Київським міським бюро технічної інвентаризації 22 жовтня 1999 року у реєстровій книзі за № 6161.
Також встановлено, що спірна квартира належала на підставі договору купівлі-продажу від 22 лютого 1996 року ОСОБА_8 та її сину ОСОБА_7 . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_8 до нотаріальної контори вчасно звернулись із заявами про прийняття спадщини її син ОСОБА_7, 1984 року народження, та її батько ОСОБА_9, 1936 року народження. Не отримавши свідоцтва про право на спадщину, батько ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2 помер. На час його смерті він та його онук ОСОБА_7 проживали разом за адресою: АДРЕСА_2, яка перебувала у власності ОСОБА_7, проте не були зареєстровані за вказаною адресою.
Не отримавши свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер.
Спадкоємцем за законом після його смерті є його двоюрідний дядько ОСОБА_1 - позивач у справі.
Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємцем п`ятої черги після смерті племінника ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, двоюрідної сестри ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, та двоюрідного дядька ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
03 грудня 2015 року ОСОБА_1 до нотаріальної контори подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 .
Звертаючись до суду, позивач вказував на те, що ОСОБА_8 та ОСОБА_7 володіли спірною квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на підставі договору купівлі-продажу від 22 лютого 1996 року і за життя не відчужували її, тим самим вона увійшла у спадкову масу після їх смерті.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частинами першою та другою статті 400 Цивільного процесуального кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).