Постанова
Іменем України
25 травня 2020 року
м. Київ
справа № 645/5540/16-ц
провадження № 61-33486св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Фрунзенський відділ державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецторггруп",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 25 липня 2017 року у складі судді Горпинич О. В. та постанову апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2018 року у складі колегії суддів: Кружиліної О. А., Бровченка І. О., Кіся П. В.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Фрунзенський відділ Державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області, товариство з обмеженою відповідальністю "Укрспецторггруп", про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору дарування, зобов`язання повернути квартиру.
Позовна заява мотивована тим, що 09 серпня 2013 року проведено торги з реалізації нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, за результатами яких укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, покупцем вказаного майна став ОСОБА_2
20 лютого 2014 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3, уклали договір дарування квартири АДРЕСА_1 .
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 14 квітня 2014 року визнано недійсним результати прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна - кватири АДРЕСА_1, оформлені протоколом від 09 серпня 2013 року та актом про реалізацію предмета іпотеки головного державного виконавця Фрунзенського ВДВС ХМУЮ, визнано недійсним договір купівлі-продажу вищевказаної квартири. У вказаному рішенні апеляційна інстанція зазначала, що власником нерухомості, придбаної внаслідок проведення прилюдних торгів, що визнані недійсними, став ОСОБА_2 і його право власності оформлено свідоцтвом. Вимог про скасування цього правовстановлюючого документа ОСОБА_5 заявлено не було.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03 грудня 2014 року рішення суду апеляційної інстанції щодо визнання прилюдних торгів з реалізації спірної квартири та договору купівлі-продажу спірної квартири недійсними залишено без змін.
Перші власники квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі вищевказаного рішення суду апеляційної інстанції від 14 квітня 2014 року про визнання недійсним результатів прилюдних торгів, звернулися до Фрунзенського районного суду міста Харкова із позовною заявою про визнання нікчемним договору дарування спірної квартири, скасування права власності, реєстрації та визнання права власності.
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 19 лютого 2015 року задоволено частково позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 та витребувано на користь ОСОБА_4 з незаконного володіння ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_1 , виключено із реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію права власності на вказану квартиру ОСОБА_3, визнано право власності за ОСОБА_4 на дану квартиру.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 04 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення, згідно якого позовні вимоги ОСОБА_4, ОСОБА_5 задоволено: витребувано на їх користь з незаконного володіння ОСОБА_3 по 1/2 частині кожному квартири АДРЕСА_1, виключено із реєстру речових прав на нерухоме майно відомості про реєстрацію прав власності на вказану квартиру за ОСОБА_3 ; визнано право власності по 1/2 частині за
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на спірну квартиру.
24 липня 2015 року державним реєстратором відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційною служби ХМУЮ прийнято рішення
№ 23142060 про проведення державної реєстрації прав власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 за
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі рішення суду, інформація з цього приводу внесена до відповідного Державного реєстру.
31 липня 2015 року згідно договору купівлі-продажу, посвідченого ПН ХМНО, ОСОБА_4, ОСОБА_5 продали квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_6
19 листопада 2015 року згідно договору купівлі-продажу, ОСОБА_6 продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_7
27 листопада 2015 року згідно договору купівлі-продажу, ОСОБА_7 продав квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_1
30 вересня 2015 року Харківський окружний адміністративний суд скасував рішення про проведення державної реєстрації прав власності по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 за
ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 жовтня 2015 року рішення апеляційного суду Харківської області
від 04 червня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 25 грудня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до ОСОБА_8, ОСОБА_3 про визнання договору дарування квартири АДРЕСА_1 нікчемним, скасування права власності та реєстрації, визнання права власності на квартиру відмовлено.
У вказаному рішенні, підставою відмови у задоволенні позовних вимог вказувалося, що позивачі не є власниками спірного майна, оскільки втратили право розпорядження квартирою АДРЕСА_1 . Єдиною причиною за якою договір дарування квартири АДРЕСА_1 не був визнаний нікчемним та не скасовано право власності та реєстрації ОСОБА_3 стало те, що перші власники квартири - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не мали права розпоряджатися квартирою, оскільки вона перебувала в іпотеці.
05 січня 2016 року ОСОБА_3 подав до Фрунзенського районного суду заяву про витребування від ОСОБА_1 спірної квартири. При отриманні позовної заяви та додатків до неї, ОСОБА_1 вперше дізналася про те, що її права, як власника спірної квартири, порушені.
01 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_3 про витребування нерухомого майна задоволено та витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 .
В позові зазначалося, що правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна боржника, тобто у забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - переможця прилюдних торгів. Визнаючи прилюдні торги недійсними, апеляційний суд Харківської області застосував до правовідносин, що склалися, положення частини першої статті 215, частини першої статті 203 ЦК України.
У відповідності до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Таким чином, свідоцтво на право власності № НОМЕР_1 , видане 17 серпня 2013 року ПН ХМНО Маслак Н . В. на ім`я ОСОБА_2, видано в порушення законодавства України та підлягає визнанню недійсним.
Оскільки спірний правочин, пов`язаний з відчуженням спірного житла відповідачу ОСОБА_2, зазначений правочин не створює юридичних наслідків, у вигляді переходу прав власності на зазначене житло до ОСОБА_2, а відтак, і виникнення у останнього права розпоряджатися спірним майном.
За таких обставин, ОСОБА_2 не міг розпоряджатися спірним майно, в тому числі відчужувати його за договором купівлі-продажу, дарування, та іншим способом.
Оскільки публічні торги, та договір купівлі-продажу на підставі яких право власності набув ОСОБА_2 визнані недійсними рішенням суду, яке на даний час є чинним, вони не породжують права власності. Договір дарування укладено дарувальником, який не є власником майна, то договір дарування є недійсним в розумінні частин другої, третьої статті 215, частини п?ятої статті 216 ЦК України.
Таким чином, на думку позивача, договір дарування квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та
ОСОБА_3 є недійсним.
ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених позовних вимог, просила визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане ПН ХМНО Маслак Н. В., 17 серпня
2013 року за реєстровим № 1922 на ім`я ОСОБА_2, визнати недійним договір дарування квартири АДРЕСА_1 укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 20 лютого 2014 року, посвідчений ПН ХМНО Маслак Н. В., за реєстровим № 310; зобов`язати кожну зі сторін недійсних правочинів повернути другій стороні у натурі все, що вони одержали на його виконання; зобов`язати ОСОБА_3 повернути квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_2 ; зобов`язати ОСОБА_2 повернути квартиру АДРЕСА_1, ОСОБА_5 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Фрунзенського районного суду міста Харкова від 25 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколів до неї, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", статті 41 Конституції України, статей 15, 16, 203, 215, 216, 317, 319, 321 ЦК України та прийшов до висновку про те, що підстав вважати порушеними права та інтереси позивача, видачею на ім`я ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на квартиру та укладенням оспорюваного договору дарування квартири від 22 лютого 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не має.
Постановою апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2018 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10 залишено без задоволення.
Рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 25 липня 2017 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_10, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
31 квітня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 25 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2018 року та повернути справу на новий розгляд до Фрунзенського районного суду міста Харкова.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції незважаючи на складність справи, що пов?язана з численною зміною власників нерухомості, судовими позовами, задіяними сторонами, не врахував клопотання сторони позивача про необхідність ретельного та всебічного дослідження кожної ланки ланцюга правових рішень, що призвели до порушення права власності добросовісного покупця нерухомості. Заявник зазначаючи про те, що фіктивним є правочин, який вчинений без наміру правових наслідків, що обумовлені ним, вказує про наявне приховування справжніх намірів учасників правочину, а саме дарування ОСОБА_2 спірної квартири ОСОБА_3 .
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Фрунзенського районного суду міста Харкова.
14 серпня 2018 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням від 03 жовтня 2019 року № 1758/0/226-19 за касаційним провадженням № 61-33486св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи у зв?язку зі звільненням у відставку судді.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 03 жовтня 2019 року справу призначено іншому судді.
Розпорядженням від 13 квітня 2020 року № 1021/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-33486св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 13 квітня 2020 року справу призначено іншому судді-доповідачу.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Фрунзенського районного суду міста Харкова від 25 липня 2017 року та постанову апеляційного суду Харківської області від 28 березня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.