Постанова
Іменем України
25 травня 2020 року
м. Київ
справа № 371/1032/17
провадження № 61-48021св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Миронівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Шепітко Валентина Василівна, Македонська сільська рада Миронівського району Київської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суд Київської області від 23 липня 2018 року у складі судді Капшук Л. О. та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року у складі колегії суддів: Іванової І. В., Матвієнко Ю. О., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Миронівського районного нотаріального округу Головного територіального управління юстиції у Київській області Шепітько В. В., Македонська сільська рада Миронівського району Київської області, про визнання заповіту недійсним.
Позовна заяв мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3, який був власником житлового будинку по АДРЕСА_1 . За життя, його батько неодноразово наголошував на те, що житловий будинок після його смерті залишиться йому, як меншому сину та оскільки інші діти забезпечені житлом.
Не дивлячись на це, в липні 2017 року він дізнався, що батько залишив заповіт, яким все своє майно заповів своїй дочці, відповідачці у справі ОСОБА_2 .
Заповіт складений з порушенням та є таким, що не відповідає внутрішній волі спадкодавця і його волевиявлення не було вільним, так як до складання заповіту відповідач неодноразово вчиняла психологічний тиск на спадкодавця та примушувала останнього скласти заповіт на неї, приводила його до сільської ради декілька разів у стані сп`яніння.
ОСОБА_1 просив визнати недійсним та скасувати заповіт, зареєстрований у реєстрі за № 5, посвідчений 22 січня 2016 року секретарем Македонської сільської ради Миронівського району Київської області, складений на користь
ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 23 липня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Залишаючи позовні вимоги ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції виходив із їх недоведеності.
Постановою Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Миронівського районного суду Київської області від 23 липня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1, апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції, при цьому вказав, що суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що при посвідченні спірного заповіту не було порушено вимог ЦК України, Закону України "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій посадовими особами місцевого самоврядування.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
11 грудня 2018 року ОСОБА_1 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Миронівського районного суду Київської області від 23 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували всі докази, які мають суттєве значення, не надали всім доказам оцінку в їх сукупності, зокрема не взяли до уваги покази свідків.
Доводи інших учасників справи
29 січня 2019 року ОСОБА_2 через засоби поштового зв?язу подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Миронівського районного суду Київської області
від 23 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року - без змін.
Відзив мотивовано тим, що позивачем не доведено, а судами не встановлено те, що ОСОБА_3 склав оспорюваний заповіт всупереч своєї волі чи не розуміючи значення своїх дій.
Рух касаційної скарги та матеріалів справи
Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Миронівського районного суду Київської області.
У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку відмовлено.
08 січня 2019 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням від 16 квітня 2020 року № 1106/0/226-20 за касаційним провадженням № 61-48021св18 призначено повторний автоматизований розподіл даної судової справи.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями
від 16 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ
08 лютого 2020 року набрав чинності Закону України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суд Київської області від 23 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 15 листопада 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону
від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.