Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 237/1478/18
провадження № 61-45550св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
заінтересована особа - Управління Пенсійного фонду України в Мар`їнському районі Донецької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 03 липня 2018 року у складі судді Сметаняка О. Я. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 04 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Пономарьової О. М., Кочегарової Л. М., Ткаченко Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою, в якій просила встановити факт її перебування на утриманні чоловіка, громадянина України ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 02 травня 2011 року до дати смерті чоловіка тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Заява мотивована тим, що 28 січня 1977 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_2, з яким постійно проживала разом. З 26 червня 1973 року по 16 березня 2015 року її чоловік працював на вугледобувних підприємствах з повним робочим днем, отримував високу заробітну плату, в 2003 році вийшов на пільгову пенсію за Списком № 1. ОСОБА_2 використовував автомобілі, належні подружжю на праві власності, для додаткового підробітку та займався ремонтом автомобілів. ОСОБА_1 все сумісне життя здебільшого займалась роботою по дому та вихованням дітей, з 02 травня 2011 року почала отримувати пенсію за віком, проте заробітна плата її чоловіка, його підробіток ремонтом автомобілів та перевезенням пасажирів власним автомобілем, його пільгова пенсія були її постійним та основним джерелом засобів для існування.
На дату смерті чоловіка розмір його пенсії складав 3 900,00 грн, а розмір її пенсії - 2 625,96 грн. 23 лютого 2018 року заявник звернулася до Управління Пенсійного фонду України в Мар`їнському районі Донецької області(далі - УПФ України в Мар`їнському районі Донецької області) з заявою про перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, проте рішенням за № 1543 УПФ України в Мар`їнському районі Донецької області їй відмовлено у зв`язку з відсутністю документу, що підтверджує її перебування на утриманні чоловіка.
ОСОБА_1 зазначала, що від встановлення факту її перебування на утриманні померлого чоловіка залежить виникнення в неї права на перехід з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника.
В судовому засіданні від 15 червня 2018 року протокольною ухвалою суду замінено УПФ України в Мар`їнському районі Донецької області на правонаступника - Великоновосілківське об`єднане управління Пенсійного фонду України (далі -Великоновосілківське ОУПФУ).
Рішенням Мар`їнського районного суду Донецької області від 03 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Донецької області від 04 вересня 2018 року, в задоволенні заяви ОСОБА_1, заінтересована особа -Великоновосілківське ОУПФУ, про встановлення факту перебування особи на утриманні відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що заявником не доведено належними та допустимими доказами той факт, що починаючи з дня призначення ОСОБА_1 пенсії за віком та до дня смерті чоловіка ОСОБА_2 вона була на повному його утриманні і одержувала від померлого годувальника допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування, і що у зв`язку з втратою годувальника ОСОБА_1 позбавлена джерела засобів до існування.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 із застосуванням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 03 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 04 вересня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди допустили неправильне тлумачення норми статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зокрема, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, дійшов помилкового висновку про те, що для встановлення факту перебування особи на утриманні необхідна наявність одночасно двох ознак, визначених частиною третьою вказаної статті, тоді як кожна окремо може свідчити про перебування особи на утриманні померлого.
Крім того, заявник вважає, що суди помилково застосували у справі статтю 75 Сімейного кодексу України (далі - СК України), яка не підлягає застосуванню до правовідносин з призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника.
Також касаційна скарга містить посилання на неналежну оцінку судом доказів, наявних у матеріалах справи, які у своїй сукупності свідчать про факт перебування її на утриманні у померлого чоловіка.
ОСОБА_1 вважає, що суди порушили також норми процесуального права, оскільки між сторонами наявний спір про право, тому відповідно до вимог частини шостої статті 294 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) її заява мала б бути залишена без розгляду.
Відзиву на касаційну скаргу від заінтересованої особи до Верховного Суду не надходило.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 12 жовтня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд судді-доповідачу Білоконь О. В.
Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мар`їнського районного суду Донецької області від 03 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 04 вересня 2018 року, витребувано матеріали справи № 237/1478/18 із суду першої інстанції, надано учасникам справи строк для подання відзиву.
13 грудня 2018 року матеріали справи № 237/1478/18 надійшли до Верховного Суду.
Розпорядженням керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року № 1024/0/226-20 на підставі рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя" призначено повторний автоматизований розподіл судової справи.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 квітня 2020 року матеріали справи № 237/1478/18 передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460?ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (в редакції станом на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України (в редакції станом на час подання касаційної скарги) передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, аоскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами встановлено, що 28 січня 1977 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.
Відповідно до довідок від 24 червня 2016 року про взяття на облік особи, яка переміщується з району проведення антитерористичної операції заявник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані у м. Донецьку, переміщені до: АДРЕСА_1 .
Відповідно до відомостей, що містяться у трудовій книжці ОСОБА_2, пенсійному посвідченні від 06 лютого 2008 року виданого Пенсійним Фондом України, довідці Управління пенсійного фонду України в Мар`їнському районі Донецької області від 23 лютого 2018 року за № 920 встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, трудову діяльність розпочав на Шахтоуправлінні № 19 "Донецьквугілля" 26 червня 1973 року, 16 березня 2015 року звільнений за власним бажанням, отримував пенсію за віком, за Списком № 1 при повному пільговому стажі, розмір пенсії за вересень 2016 року складав 3 490,00 грн.
На момент виходу ОСОБА_2 на пенсію вік ОСОБА_1 складав 47 років.
Відповідно до трудової книжки заявник трудову діяльність розпочала 11 листопада 1979 року, 30 травня 2014 року звільнена за власним бажанням у зв`язку із виходом на пенсію за віком. Управлінням пенсійного фонду в Кіровському районі міста Донецька ОСОБА_1 02 травня 2011 року призначена пенсія за віком. Розмір пенсії за вересень 2016 року складав 2 625,96 грн.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 63 роки.
На момент смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_2 заявниці ОСОБА_1 виповнилося 60 років. Інвалідності за життя їй не встановлено.