Постанова
Іменем України
22 травня 2020 року
м. Київ
справа № 522/18782/15-ц
провадження № 61-48538св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Олійник А. С.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Таварткіладзе О. М., Погорєлової С. О., Заїкіна А. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі -
ПАТ "УкрСиббанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення суми заборгованості за договором про надання споживчого кредиту.
Позов мотивований тим, що 06 лютого 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк", правонаступником якого є ПАТ "УкрСиббанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір, відповідно до умов якого, банк надав ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 144 000,00 доларів США під 12,90 % річних зі строком повернення не пізніше
07 лютого 2028 року, а ОСОБА_1 зобов`язалася повертати кредит та відсотки згідно з умовами договору.
На забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника за кредитним договором, 06 лютого 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 177829.
ОСОБА_1 на порушення умов кредитного договору, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконує та не здійснює своєчасних платежів із жовтня
2012 року.
Позивач направляв відповідачам вимоги від 26 лютого 2014 року за № 30-11/9815-30-11/9816 про необхідність усунення порушень кредитного договору - погашення простроченої заборгованості, а у разі непогашення - про дострокове повернення кредиту та процентів у повному обсязі, проте відповідачі вимоги не виконали.
Станом на 08 червня 2015 року заборгованість за кредитним договором становить
150 187,58 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) станом на 08 червня 2015 року становить 3 164 575,16 грн та заборгованість зі сплати пені у розмірі 342 756,50 грн.
Посилаючись на вказані обставини, ПАТ "УкрСиббанк" просило солідарно стягнути на свою користь з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за кредитом та процентами у розмірі 150 187,58 доларів США та пеню у розмірі 342 756,50 грн.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2018 року у задоволенні позову ПАТ "УкрСиббанк" відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що матеріали справи не містять додатку № 1 до кредитного договору - графіку погашення кредиту, що не дозволяє встановити, чи порушувався взагалі строк сплати заборгованості за кредитним договором, а надані позивачем довідки-розрахунки у розумінні статей 77-79 ЦПК України не можна вважати належними, допустимими та достовірними доказами наявності заборгованості за кредитним договором, обґрунтованості та правильності вказаних у довідці-розрахунку сум за відсутності первинних документів, що підтверджують сплату кредиту та відсотків за ним, а також сплату пені та комісій (прибуткові та видаткові накладні, ордери, виписки банку, платіжні доручення і вимоги, меморіальні ордери тощо), залишку неповернутих грошових коштів. Крім того, визнав, що порука припинилася на підставі частини першої статті 559 ЦК України (збільшення обсягу відповідальності поручителя без його згоди) та на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України.
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2018 року у частині відмови у задоволенні позову
ПАТ "УкрСиббанк" про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором про надання споживчого кредиту скасовано та ухвалено у цій частині нове судове рішення. Позов ПАТ "УкрСиббанк" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "УкрСиббанк" заборгованість у розмірі 130 656,04 доларів США. У решті вимог ПАТ "УкрСиббанк" про стягнення процентів за користування кредитними коштами та у вимогах про стягнення пені відмовлено. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2018 року в частині обґрунтування підстав відмови у позові ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_2 змінено. В іншій частині рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 січня 2018 року залишено без змін.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що розмір заборгованості доведений позивачем належними доказами, а боржник не спростувала існування такої заборгованості, що є підставою для стягнення заборгованості з позичальника за тілом кредиту та процентами у межах строку дії договору. Вимога про стягнення пені є необґрунтованою, оскільки пеня нарахована після припинення строку дії договору. Крім того, виключив із мотивувальної частини як підставу припинення поруки частину першу статті 559 ЦК України, оскільки збільшення відповідальності поручителя без його згоди не відбулося.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг
У грудні 2018 року ПАТ "УкрСиббанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у задоволенні позову
ПАТ "УкрСиббанк" щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за процентами у розмірі 19 531,54 доларів США та пені у розмірі 342 756,20 грн, а також у частині відмови у задоволенні вимог до поручителя ОСОБА_2 та ухвалити у цій частині нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідно до пункту 1.3.3 договору проценти нараховуються на суму кредитних коштів, що фактично надані банком позичальнику і які ще не повернуті останнім у власність банку відповідно до умов договору, а оскільки кредитні кошти не повернуті, то банк має право нараховувати проценти до моменту повного погашення заборгованості. Крім того, постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження
№ 14-10цс18), на яку посилався апеляційний суд при вирішенні справи, не містить в собі жодних висновків щодо оцінки правовідносин за договором, в якому сторонами визначено строк його дії до повного виконання, а тому її застосування можливе виключно щодо договорів, в яких не визначено строку їх дії. До того ж, за умови прострочення виконання зобов`язань банк має право на нарахування та стягнення пені. Також суд апеляційної інстанції дійшов передчасних висновків про припинення поруки на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки порука не припинилася за зобов`язаннями строк виконання яких настав у межах шести місяців до дати подання до суду позову, зокрема за процентами, нарахованими за кредитом до вересня 2015 року.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Апеляційного суду Одеської області від 30 жовтня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням апеляційним судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не врахував, що позивач не довів належними та допустимими доказами того, що він виконав свої зобов`язання за цим кредитним договором та видав відповідачу грошові кошти у визначеному розмірі. Крім того, довідка-розрахунок не є доказом наявності заборгованості, а є лише розрахунком заявлених до стягнення сум. Також висновки апеляційного суду про доведеність існування заборгованості за тілом кредиту у сумі 111 930,88 доларів США, а також процентів у сумі 18 725,16 доларів США, які нараховані за час дії кредитного договору до зміни банком строку повного виконання зобов`язань позичальником, є передчасними, оскільки відповідачем заявлено, під час розгляду справи у суді першої інстанції, про застосування позовної давності до вимог про стягнення чергових платежів та процентів за користування ними, за якими строк позовної давності минув.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалами судді Верховного Суду ОСОБА_3 . від 21 грудня 2018 року відкриті касаційні провадження в указаній справі.
У лютому 2019 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на касаційну скаргу
ПАТ "УкрСиббанк", у якому заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року № 994/0/226-20 призначено повторний автоматичний розподіл судової справи та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями цивільну справу № 522/18782/15-ц (провадження № 61-48538св18) 13 квітня 2020 року призначено судді-доповідачеві Ступак О. В.
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Встановлені судами обставини
06 лютого 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 11293915000, відповідно до якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті долар США у сумі 144 000,00, що дорівнює еквіваленту 727 200,00 грн за курсом НБУ на день укладання договору, а позичальник зобов`язувався прийняти, належним чином використовувати і повернути АКІБ "УкрСиббанк" кредит кошти (кредит) та сплатити плату за кредит у порядку та на умовах, зазначених у цьому договорі.
Пунктом 1.3.1 кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами протягом 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 12,90 %. За користування кредитними коштами понад встановлений договором термін банк автоматично нараховує проценти на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою у розмірі збільшеному вдвічі від ставки, вказаної у пункті 1.3.1. Нарахування вищевказаної процентної ставки на прострочену суму основного боргу починається з дня виникнення простроченої суми основного боргу, а саме з наступного дня після дня не сплати або не повної сплати платежу встановленого у договорі. Проценти нараховуються на прострочену суму основного боргу за підвищеною ставкою до моменту погашення такої заборгованості.
Згідно з пунктом 1.4 кредитного договору цільове призначення (мета) кредиту - кредит надається позичальнику для його особистих потреб, а саме: придбання нерухомості - житлового будинку загальною площею 106,6 кв. м та земельної ділянки, площею 0,06 га, розташованих за адресою:
АДРЕСА_1 .
Відповідно до пункту 4.1 кредитного договору за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов`язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню.
06 лютого 2008 року між АКІБ "УкрСиббанк" та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 177829, відповідно до якого поручитель зобов`язуються перед АКІБ "УкрСиббанк" відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх її зобов`язань перед АКІБ "УкрСиббанк", що виникли з кредитного договору, у повному обсязі як існуючих у теперішній час, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому.
Відповідно до пункту 2.1 договору поруки кредитор не вправі без згоди поручителя змінювати умови основного договору з боржником, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя.
Згідно з пунктом 3.1 договору поруки цей договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до повного припинення всіх зобов`язань боржника за основним договором.
Банк визнав термін повернення кредиту таким, що настав, надіславши боржнику та поручителю вимоги від 26 лютого 2014 року про погашення простроченої заборгованості за тілом кредиту та за процентами за користування кредитом протягом 31 календарного дня з дати отримання повідомлення та попередженням, що якщо протягом вказаного строку прострочена заборгованість не буде сплачена, банк попередив боржника та поручителя, про дострокове та повне виконання ними всіх зобов`язань за кредитним договором на 32 день з дати отримання ними повідомлення, а у разі не отримання - на 41-й день з дати відправлення повідомлень.
Отже, кінцевий термін сплати сплинув 14 квітня 2014 року.
Нормативно-правове обґрунтування
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.
Визначення поняття зобов`язання міститься у частині першій статті 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.