Постанова
Іменем України
25 травня 2020 року
м. Київ
справа № 496/3815/16-ц
провадження № 61-43482св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Кузнєцова В. О.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорномор`є Плюс",
відповідачі: Відкрите акціонерне товариство "Одеський домобудівельний комбінат", ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чорномор`є Плюс" на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 липня 2017 року в складі судді Трушиної О. І. та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року в складі колегії суддів: Кравця Ю. І., Журавльова О. Г., Комлевої О. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
24 жовтня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Чорномор`є Плюс" (далі - ТОВ "Чорномор`є Плюс") звернулося до суду з позовом про визнання недійсним з моменту укладення договору про співробітництво в інвестуванні будівництва жилих будинків від 08 червня 2005 року № 40-нж/1-Х, укладеного між ОСОБА_1 і Відкритим акціонерним товариством "Одеський домобудівельний комбінат" (далі - ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат").
Позов мотивований тим, що 08 червня 2005 року ОСОБА_1 і ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" в особі голови правління Македонського П. Г., діючого на підставі статуту, уклали договір про співробітництво в інвестуванні будівництва жилих будинків № 40-нж /1-Х, пунктом 2.2 якого передбачено, що після введення в експлуатацію жилого будинку АДРЕСА_1 ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" зобов`язалося передати ОСОБА_1 нежиле приміщення № 40 загальною площею 128,10 кв. м, розташоване на мансардному поверсі між осями "А-Ж" і "1-4" у 2-й парадній зазначеного будинку.
ТОВ "Чорномор`є Плюс" було забудовником вказаного жилого будинку, однак стороною в оспорюваному договорі не було, ніяких договорів з ОСОБА_1 не укладало, а тому не має перед нею ніяких зобов`язань.
Позивач вважає вказаний договір недійсним, оскільки на момент укладення договору ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" не був забудовником зазначеного об`єкту будівництва, не був власником безумовного майнового права на спірне нежиле приміщення, визначеного у пункті 2.2 розділу 2 договору, а тому не мав права на укладення зазначеного договору інвестування.
Крім того, такого нежилого приміщення ніколи не існувало, як на час укладення договору, так і в 2010 році після коригування проекту групи багатоповерхових жилих будинків.
Короткий зміст рішення суду першої інстанцій
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 18 липня 2017 року в задоволенні позовних вимог ТОВ "Чорномор`є Плюс" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що при укладенні оспорюваного договору волевиявлення сторін було вільним, спрямованим на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, не суперечило Цивільному кодексу України (далі - ЦК України), моральним засадам суспільства. Укладення договору не вимагало ліцензії. Твердження позивача про те, що договір був укладений внаслідок помилки, є недоведеним.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Чорномор`є Плюс" залишено без задоволення, рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 липня 2017 року - залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, з`ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом надана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин, що виникли, і закон, який їх регулює. Доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів, на правильність висновків районного суду вони не впливають та їх не спростовують.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
31 серпня 2018 року ТОВ "Чорномор`є Плюс" надіслало засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 липня 2017 року та постанову Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року, просило їх скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову. Також просило зупинити дію оскаржуваних судових рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 17 вересня 2018 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Чорномор`є Плюс", клопотання про зупинення дії оскаржуваних судових рішень задоволено, зупинено дію рішення Біляївського районного суду Одеської області від 18 липня 2017 року та постанови Апеляційного суду Одеської області від 12 червня 2018 року до закінчення касаційного провадження.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що на час укладення оспорюваного договору ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" не був забудовником об`єкта будівництва жилого будинку АДРЕСА_1, зокрема, не мало прав на приміщення, що стало предметом оспорюваного договору, а отже, не могло укладати договір щодо таких прав.
ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" був підрядником, а ТОВ "Чорномор`є Плюс" - замовником (забудовником).
Приміщення, щодо якого укладено договір, не зазначалося в протоколі розподілу загальної площі жилого будинку (додаток № 1 до контракту № 1 від 01 вересня 2004 року). Проте ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" мав право підписувати такий договір лише відповідно до проектно-кошторисної документації та протоколу загальної площі жилого будинку (додаток № 1 до контракту № 1 від 01 вересня 2004 року). Отже, ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" уклало договір з ОСОБА_1 щодо неіснуючого приміщення. Це, зокрема, підтверджує і Позитивний висновок комплексної державної експертизи від 14 вересня 2010 року № 16-00093-10, відповідно до якого до 2010 року на технічному поверсі жилого будинку відсутні нежилі приміщення, що могли б бути предметом правочину. Після 2010 року був відкоригований проєкт будинку, після чого технічних поверх перепроєктований під розміщення творчих майстерень архітекторів і художників. Навіть у разі існування такого приміщення його не можна було б відчужувати, оскільки воно було допоміжним.
Відповідно до пункту 4.3.13 контракту № 1 від 01 вересня 2004 року та згідно з протоколом розподілу загальної площі жилого будинку (додаток № 1 до контракту № 1 від 01 вересня 2004 року), ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" як підряднику належало 50 % житла, а саме, 4 однокімнатних квартири, 4 двокімнатних квартири та 10 трикімнатних квартир.
Оскільки відчужене нежитлове приміщення не могло бути предметом договору, то сторони оспорюваного правочину помилилися щодо правової природи такого правочину.
Висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності у ТОВ "Одеський домобудівельний комбінат" повноважень на укладення відповідного правочину не відповідає обставинам справи. Зазначення прізвища відповідача у переліку осіб-інвесторів в додатку 1 до додаткової угоди від 24 липня 2012 року № 4 є помилковим. Підписуючи таку угоду, працівники ТОВ "Чорномор`є Плюс" у 2012 році не перевірили предмет всіх укладених ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" договорів з інвесторами. Про допущену помилку в оспорюваному договорі позивач довідався лише у 2016 році, коли отримав позовну заяву ОСОБА_1 до ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" і ТОВ "Чорномор`є Плюс" про визнання майнових прав. Зі змісту додаткової угоди від 24 червня 2012 року № 4 вбачається, що майнові права у ОСОБА_1 могли виникнути після підписання угоди з ТОВ "Чорномор`є Плюс" і лише після дофінансування та лише в будинку № 3-А . Проте відповідний договір з ТОВ "Чорномор`є Плюс" не укладався та грошових коштів останнє від ОСОБА_1 не отримувало.
ВАТ "Одеський домобудівельний комбінат" діяло з порушенням статті 4 Закону України "Про інвестиційну діяльність", частини першої статті 628, 655, 656, 658 ЦК України.
ТОВ "Чорномор`є Плюс" не мав наміру укладати такий договір і волевиявлення на його укладення не здійснював.
Спірний правочин порушує інтереси забудовника.
З огляду на презумпцію винуватості, передбачену в статті 614 ЦК України, саме відповідачі мали доводити зміст своїх заперечень, але суди попередніх інстанцій посилалися на недоведеність позовних вимог позивачем.
Відповідачі не надали доказів на підтвердження своєї позиції. Позивач надав докази, які підтверджували позовні вимоги. ОСОБА_1 під час судових дебатів не заперечувала проти позову.
Апеляційний суд не взяв до уваги докази, подані позивачем під час апеляційного розгляду, а саме, копію витягу з кримінального провадження № 12015160250001643 і копію технічного запису в справі № 496/2444/16-ц за позовом ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих і перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX"Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною третьою статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для їх скасування.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.