Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 756/11048/18
провадження № 61-11719св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 13 лютого 2019 року у складі судді Андрейчука Т. В. та постанову Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року у складі колегії суддів: Ігнатченко Н. В., Олійника В. І., Приходька К. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_2, про стягнення заборгованості.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2018 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, мотивуючи його тим, що 15 червня 2009 року між ним та ОСОБА_4, від імені якого діяла ОСОБА_5, укладено договір позики, відповідно до якого ОСОБА_4 отримав в борг грошові кошти у сумі 265 650 грн, що було еквівалентно 34 500 дол. США, на строк до 15 вересня 2009 року. І цього ж дня для забезпечення виконання зобов`язань, було укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_4 передав ОСОБА_1 в іпотеку належну йому на праві власності квартиру АДРЕСА_1 .
Так як ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, отримані в борг кошти не повернув, спадщину після його смерті прийняла його сестра ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, а спадщину після її смерті прийняли відповідачі: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які не задовольнили його вимогу як кредитора спадкоємця, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за договором позики від 15 червня 2009 року у сумі 853 098,75 грн, а з ОСОБА_3 у сумі 121 871,25 грн.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 13 лютого 2019 року, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 15 травня 2019 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано тим, що факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, не доводяться знову при розгляді інших цивільних справ, в яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Рішенням суду у іншій справі установлено, що гроші за договором позики від 15 червня 2009 року не передавались.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2019 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Оболонського районного суду міста Києва.
15 липня 2019 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не повно досліджено обставини справи. Заявник зазначає, що договір позики, довіреність, договір іпотеки є дійсними та не скасовані. Договір іпотеки посвідчений нотаріально та внесений до державного реєстру речових прав, а спадкова справа містить вимоги кредитора. Преюдиція, встановлена в одній справі, не є абсолютною і може бути спростована доказами і обставинами в іншій справі.
Відзив на касаційну скаргу не надходив
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що відповідно до договору позики від 15 червня 2009 року, за умовами якого ОСОБА_4 (позичальник), від імені якого діяла ОСОБА_5, отримав у ОСОБА_1 (позикодавець) в борг грошові кошти у сумі 265 650,00 грн, що на час складання договору було еквівалентно 34 500,00 дол. США, на строк до 15 вересня 2009 року (т. 1 а. с. 66).
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 11 червня 2012 року у цивільній справі № 2-2347/2012 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу за договором позики та звернення стягнення на предмет іпотеки, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 31 липня 2012 року, встановлено, що грошові кошти за договором позики від 15 червня 2009 року ОСОБА_4 не передавались (т. 1 а. с. 113 - 118).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 21 жовтня 2013 року серії НОМЕР_1 (т. 1 а. с. 191 зворот).
Відповідно до матеріалів спадкової справи на випадок своєї смерті ОСОБА_4 заповіту не складав і відповідно до норм статті 1216 ЦК України спадкування після його смерті здійснювалось за законом (т. 1 а. с. 190 - 243).
Сестрою померлого ОСОБА_4 є ОСОБА_6, а тому вона є спадкоємцем другої черги за законом після смерті брата (т. 1 а. с. 194 -195).
29 жовтня 2013 року ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті ОСОБА_4, звернувшись до нотаріуса Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини (т. 1 а. с. 191).
Інші спадкоємці спадщину після смерті ОСОБА_4 не прийняли (т. 1 а. с. 190 - 222).
ОСОБА_6 померла ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 28 листопада 2014 року серії НОМЕР_2 (т. 1 а. с. 142).
29 серпня 2014 року ОСОБА_6 склала заповіт, посвідчений державним нотаріусом Одинадцятої київської державної нотаріальної контори Іванець О. О., зареєстрований в реєстрі за № 10-641, яким заповіла усе належне їй за життя майно своїй доньці ОСОБА_2, остання і прийняла спадщину після смерті матері шляхом подання заяви нотаріусу Одинадцятої київської державної нотаріальної контори (т. 1 а. с. 141, 143).
У постанові Апеляційного суду міста Києва від 23 травня 2018 року у цивільній справі № 756/11295/16-ц за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Демецька С. Л., про визнання недійсним договору позики та договору іпотеки, зазначено, що питання дійсності укладеного з ОСОБА_1 договору позики були вирішені судом за життя ОСОБА_4, зобов`язання за договором позики не увійшли до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 (т. 1 а. с. 87 - 91).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").