Постанова
Іменем України
26 травня 2020 року
місто Київ
справа № 297/614/17
провадження № 61-46829св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - Прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України,
відповідачі: Берегівська районна державна адміністрація, ОСОБА_1,
треті особи: Закарпатське обласне управління лісового та мисливського господарства, Державне підприємство "Берегівське лісове господарство", Косоньська сільська рада Берегівського району Закарпатської області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2017 року у складі судді Гал Л. Л. та постанову Апеляційного суду Закарпатської області від 19 вересня 2018 року у складі колегії суддів: Джуги С. Д., Мацунича М. В., Готри Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
У березні 2017 року Прокуратура Закарпатської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України звернулася до суду із позовом про визнання недійсним розпорядження, витребування земельної ділянки лісогосподарського призначення із чужого незаконного володіння.
Позов обґрунтовувався тим, що прокуратурою виявлено надання у власність громадянам земель лісогосподарського призначення, які відповідно до земельного законодавства не можуть передаватись у приватну власність, а саме розпорядженням Берегівської районної державної адміністрації (далі - Берегівська РДА) від 30 грудня 2014 року № 474 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0, 05 га, кадастровий номер 2120485600:02:000:0095, розташовану за межами населеного пункту на території Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, для індивідуального дачного будівництва. Розпорядження Берегівською РДА прийнято всупереч вимогам статті 84 ЗК України, оскільки у приватну власність ОСОБА_1 для індивідуального дачного будівництва передано землі лісогосподарського призначення. Передана у власність ОСОБА_1 земельна ділянка розташована у контурі 818, належить до земель лісового фонду та перебувала в постійному користуванні Головного державного спеціалізованого лісогосподарського агропромислового підприємства "Закарпатагроліс" (далі - ГДСЛАП "Закарпатагроліс"), яке перейменовано на Державне підприємство "Закарпатське обласне управління лісогосподарських агропромислових господарств" (далі - ДП "ЗОУЛАГ). Всупереч статті 20 ЗК України рішення органами виконавчої влади щодо зміни цільового призначення не приймалися, відповідна проектно-технічна документація не розроблялася. Також зазначено, що земельна ділянка передана у приватну власність ОСОБА_1 без погодження Кабінету Міністрів України, чим порушено вимоги статті 149 ЗК України.
Стислий виклад заперечень відповідача
Відповідачі відзив на позов не надали.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Берегівського районного суду Закарпатської області від 21 серпня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано розпорядження Берегівської районної державної адміністрації від 30 грудня 2014 року № 474
"Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зі зміною цільового призначення ОСОБА_1 ". Витребувано земельну ділянку, площею 0, 05 га, за кадастровим номером 2120485600 :02:000:0095, вартістю 54 375, 00 грн, яка розташована за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району, із чужого незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Кабінету Міністрів України. Стягнуто з Берегівської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 на користь Прокуратури Закарпатської області судовий збір по 1 600, 00 грн з кожного.
Суд першої інстанції, задовольняючи позов, керувався тим, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, до категорії лісів і незаконно вибула з володіння держави в особі Кабінету Міністрів України та з користування ДП "Берегівське лісове господарство" і наявні підстави для її витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України.
Постановою Апеляційного суду Закарпатської області від 19 вересня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, керувався тим, що земельна ділянка з постійного користування ДП "ЗОУЛАГ" не вилучалася, будь-які погодження на її вилучення не надавалися. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 03 липня 2013 року № 584 "Про передачу цілісних майнових комплексів державних лісогосподарських підприємств до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України" та на підставі акта прийому-передачі від 04 січня 2016 року земельні ділянки філії "Берегівське лісове агропромислове господарство" ДП "ЗОУЛАГ" передано у постійне користування ДП "Берегівське лісове господарство". Проте, як правильно зазначено судом, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення не була передана у постійне користування ДП "Берегівське лісове господарство", оскільки незаконно вибула з державної власності на підставі оскаржуваного розпорядження Берегівської райдержадміністрації, яке ухвалено з перевищенням повноважень. Також судом першої інстанції правильно встановлено, що при передачі у власність спірної земельної ділянки, яка є земельною ділянкою лісового фонду та відноситься до земель лісогосподарського призначення, всупереч правилам статті 21 ЗК України, рішення органами виконавчої влади щодо зміни цільового призначення не приймалися, відповідна проектно-технічна документація не розроблялася.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційних скарг
ОСОБА_1 , не погодившись із судовими рішеннями, у жовтні 2018 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у позові.
Узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
Касаційна скарга обґрунтовується доводами про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Заявник зазначає, що відповідно до проекту землеустрою спірна земельна ділянка належала до земель сільськогосподарського призначення та не належала до земель лісогосподарського призначення. Це також підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 17 травня 2018 року № 29-7-0.3-3633/2-18.
Суди задовольнили позовні вимоги, застосувавши правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 24 грудня 2014 року
№ 6-212цс14. Проте, у цій справі правовідносини є відмінними від тих, що існували у зазначеній справі. Зі змісту пункту 5 розділу VIII "Прикінцевих положень" ЛК України планово-картографічні матеріали лісовпорядкування підтверджують право постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками, які були їм надані до 08 лютого 2006 року. Право постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними лісовими ділянками, які були надані після 08 лютого 2006 року, не можуть підтверджуватися планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування, право постійного користування такими земельними лісовими ділянками підтверджується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
Судами не враховано доводи представника відповідача, що прокуратурою не надано докази на підтвердження того, що ГДСЛАП "Закарпатагроліс" чи ДП "ЗОУЛАГ" надавалися землі лісогосподарського призначення на території Косоньської сільської (селищної) ради Берегівського району Закарпатської області. Відсутні докази того, що земельна ділянка відповідача накладається на земельну ділянку лісового фонду у кварталі 7 філії "Берегівське лісове агропромислове господарство" ДП "ЗОУЛАГ", оскільки докази, на які посилалася прокуратура, не належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування та з них не випливає, що спірна земельна ділянка вкрита лісами. Матеріали лісовпорядкування, надані прокуратурою, не затверджені в установленому законом порядку відповідними органами виконавчої влади, ці документи подані у копіях, їх оригінали судами не витребовувалися, хоча відповідне клопотання заявлялося представником відповідача. Прокурором не наведено у позові обґрунтування необхідності захисту прокуратурою інтересів держави та неможливість інших органів захистити такі інтереси, зокрема, Кабінетом Міністрів України. Вина голови Берегівської РДА Закарпатської області у виданні оспорюваного розпорядження від 30 грудня 2014 року № 473 не встановлена у законному порядку, обвинувальний вирок суду відсутній. Апеляційний суд був зобов`язаний надати відповідь на всі доводи апеляційної скарги, проте цього не зробив, чим порушив вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У наданому відзиві позивач просив касаційну скаргу залишити без задоволення з підстав її необґрунтованості та безпідставності.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДАХ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у жовтні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правила частини першої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені у статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та дотримання норм процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що розпорядженням Берегівської РДА від 30 грудня 2014 року № 474 затверджено проект землеустрою щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки зі зміною цільового призначення, площею 0, 0500 га, за кадастровим номером 2120485600 :02:000:0095, розташованої за межами населеного пункту на території Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, для індивідуального дачного будівництва.
На підставі згаданого рішення Берегівської районної державної адміністрації ОСОБА_1 передано у власність зазначену земельну ділянку.
Встановлено, що спірна земельна ділянка за кадастровим номером 2120485600 :02:000:0095, площею 0, 05 га, яка розташована за межами населеного пункту с. Косонь Берегівського району, накладається на землі лісогосподарського призначення у кварталі 7 контуру 818 філії "Берегівське лісове агропромислове господарство" ДП "ЗОУЛАГ", які, на момент видачі оскаржуваного наказу, перебували в постійному користуванні зазначеного державного підприємства.
Наведені обставини підтверджуються ортофотопланом контуру 818, актом інвентаризації земель лісового фонду сільгосппідприємств на території Косоньської сільської ради Берегівського району Закарпатської області, що затверджений головою Берегівської районної ради у 2001 році з додатками, Таксаційним описом філіалу "Береговодержспецлісгосп" ГДСЛАП "Закарпатагроліс", розробленим та затвердженим у 2005 році під час проведення базового лісовпорядкування, планом обходу № 3 філіалу "Береговодержспецлісгосп" від 2004 року, допитом колишнього директора філії "Береговодержспецлісгосп" ОСОБА_3 від 22 лютого 2017 року, допитом колишнього лісника ОСОБА_2 від 22 лютого 2017 року.
Незаконність вилучення Берегівською РДА та зміни цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення у контурі 818 за межами населеного пункту Косоньської сільської ради також підтверджується листом Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства від 05 вересня 2016 року № 01/08-1432.
Зокрема, за даними польового обстеження (додаток № 1 до акта інвентаризації лісів) у контурі 818 обліковано 8, 5 га земель лісового фонду, вкритих лісами.
Згідно з наявним таксаційним описом земельна ділянка у кварталі 7 філіалу "Береговодержспецлісгосп" ГДСЛАП "Закарпатагроліс" належить до оздоровчих ділянок лісів навколо оздоровчих та рекреаційних територій.
Крім того, судом встановлено, що рішення органами виконавчої влади щодо зміни цільового призначення земель лісогосподарського призначення у кварталі 7 не ухвалювалася, відповідна проектно-технічна документація не розроблялася.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
Ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцем розташування виконують водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах (частина друга статті 1 ЛК України).
Земельні відносини, що виникають при використанні, зокрема, лісів регулюються ЗК України, а також нормативно-правовими актами про ліси, якщо вони не суперечать цьому кодексу (частина друга статті 3 ЗК України).
Відповідно до статті 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.
Стаття 20 ЗК України передбачає встановлення та зміни цільового призначення земель.
Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання.
Ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів (стаття 63 ЛК України).
До земель державної власності, які не можуть передаватися у приватну власність, належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення, крім випадків, визначених цим Кодексом (пункт "ґ" частини четвертої статті 84 ЗК України).
Стаття 21 ЗК України визначає, що порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.
Згідно зі статтею 55 ЗК України до земель лісового фонду належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства.
До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів і окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянок.
Статті 56, 57 ЗК України передбачають, що землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності і такі за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи для ведення лісового господарства.
Порядок використання земель сільськогосподарського призначення визначається законом.
Таким чином, землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства, належать до земель лісогосподарського призначення, на які розповсюджується особливий режим щодо використання, надання в користування та передачі у власність.
У пункті 2 статті 5 ЛК України передбачено, що правовий режим земель лісогосподарського призначення визначається нормами земельного законодавства.
Основною рисою земель лісогосподарського призначення є призначення цих земель саме для ведення лісового господарства, що за змістом статті 63 ЛК України полягає в здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Згідно зі статтею 7 ЛК України ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.
Відповідно до статті 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.
Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені статтею 27 ЛК України.
За змістом статті 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить, зокрема, розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.