Постанова
Іменем України
26 травня 2020 року
місто Київ
справа № 484/2818/17
провадження № 61-38873св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Фермерське господарство "Нектар",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 березня 2018 року у складі судді Максютенко О. А. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня 2018 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Бондаренко Т. З., Прокопчук Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у серпні 2017 року звернулася до суду з позовом до Фермерського господарства "Нектар" (далі - ФГ "Нектар", фермерське господарство) про визнання недійсним договору оренди землі від 03 листопада 2014 року.
Позивач обґрунтовувала заявлені вимоги тим, що 24 листопада 2014 року ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку, кадастровий № 4825400000:05:000:0333, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6, 9897 га, що розташована на території Первомайської районної ради Миколаївської області, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 24 листопада 2014 року за № 2-2135, виданим Другою Первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, яку вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначала, що відповідно до положень частини третьої статті 203, статті 215 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності та волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Оскільки під час укладення договору її волевиявлення не було вільним та не відповідало внутрішній волі, тому вважала, що спірний правочин є недійсним.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
ФГ "Нектар" заперечувало проти задоволення позову у зв`язку з його необґрунтованістю.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 березня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції обґрунтовувалося тим, що договір оренди земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 6, 9897 га, укладений 03 листопада 2014 року між ФГ "Нектар" та ОСОБА_1, вчинений з додержанням вимог статті 125, частини п`ятої статті 126 ЗК України (в редакції, чинній станом на 03 листопада 2014 року). Позивач не надала будь-якого доказу, що її волевиявлення в момент укладання оспорюваного правочину не було вільним та не відповідало її внутрішній волі, а тому ОСОБА_1, яка заявила про свої спадкові права на земельну ділянку, у такий спосіб розпорядилася земельною ділянкою, уклавши договір оренди 03 листопада 2014 року строком на двадцять років.
Постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 березня 2018 року залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що ОСОБА_1 після смерті матері, скориставшись своїм правом, прийняла спадщину, до складу якої входить право власності на зазначену земельну ділянку, а тому суд першої інстанції з врахуванням правила частини п`ятої статті 1268 ЦК України правильно зазначив, що незалежно від часу прийняття спадщини земельна ділянка, яка передавалася в оренду, належить ОСОБА_1 з часу відкриття спадщини. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку, що на час підписання сторонами договору оренди земельної ділянки 03 листопада 2014 року ОСОБА_1 виявила бажання передати земельну ділянку в оренду відповідачу з метою отримання орендної плати. Своє волевиявлення вона виявила в письмовій формі через укладення договору оренди земельної ділянки. ОСОБА_1 не надала до суду за правилами статей 76-80 ЦПК України доказів, які б свідчили про відсутність вільного волевиявлення орендодавця. Вплив іншої особи на формування волі сторони та її волевиявлення міг полягати в обмані чи примусі. Між тим, підстави позову не містять такого обґрунтування позовних вимог.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у червні 2018 року, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 березня 2018 року та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 17 травня 2018 року, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується порушенням судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що на момент укладення оспорюваного договору оренди землі ОСОБА_1 не набула права власності на земельну ділянку, яка є предметом договору, а тому не мала права на її передачу в оренду. Вважає, що судами неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, положення статті 13, 15, 16 Закону України "Про оренду землі", статей 78, 90, 93, 124 ЗК України, статей 203, 215 ЦК України. Стверджує, що у суду першої інстанції доповнено обґрунтування заявлених позовних вимог, що не враховано судами.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
ФГ "Нектар" у наданому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у її задоволенні, оскаржувані судові рішення залишити без змін. Зазначає, що єдина підстава для визнання договору оренди землі недійсним, визначена позивачем, - відсутність на момент укладення оспорюваного договору оренди землі права власності на земельну ділянку, яка є предметом цього договору оренди. Відповідач зазначив, що в оспорюваному договорі допущено технічну описку у даті його укладення, оскільки зі змісту договору випливає, що ОСОБА_1 діяла як власник земельної ділянки на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 24 листопада 2014 року, а тому договір укладено не 03 листопада 2014 року, а 03 грудня 2014 року. Також зазначив, що договір оренди землі зареєстровано після набуття у власність позивачем земельної ділянки.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у 2018 році, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваних судових рішень визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що матері позивача ОСОБА_2 за життя на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серії III -МК № 035275, виданого Первомайською районною держадміністрацією Миколаївської області 22 липня 2002 року, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 101, належала земельна ділянка, площею 6, 9897 га, в межах згідно з планом, кадастровий номер 4825400000:05:000:0333, розташована в межах території Первомайської районної ради Первомайського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
ІНФОРМАЦІЯ_1 спадкодавець ОСОБА_2 померла.
ОСОБА_1 як спадкоємець після смерті матері звернулася до нотаріальної контори та заявила про свої спадкові права, у тому числі, й на земельну ділянку, площею 6, 9897 га, розташовану в межах території Первомайської районної ради Первомайського району Миколаївської області.
03 листопада 2014 року між ОСОБА_1, з однієї сторони, як з орендодавцем та ФГ "Нектар", з іншої, як з орендарем укладено договір оренди землі сільськогосподарського призначення, загальною площею 6, 9897 га, розташованої на території Первомайської районної ради Миколаївської області, терміном на 10 років, кадастровий номер 4825400000:05:000:0333.
24 листопада 2014 року ОСОБА_1 набула права власності на земельну ділянку, цільове призначення якої - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 6, 9897 га, що розташована на території Первомайської районного ради Миколаївської області, згідно зі свідоцтвом про право на спадщину від 24 листопада 2014 року за № 2-2135, посвідченим Другою Первомайською державною нотаріальною конторою Миколаївської області, яку вона успадкувала після смерті матері ОСОБА_2, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Договір оренди зареєстровано в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 18 лютого 2015 року за № 19472381.
Оцінка аргументів, викладених у касаційній скарзі
В оцінці доводів касаційної скарги Верховний Суд застосовує системний аналіз норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Частиною четвертою статті 124 ЗК України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.
У частині першій статті 792 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.