Постанова
Іменем України
(додаткова)
22 травня 2020 року
м. Київ
справа № 473/436/19-ц
провадження № 61-15066св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - приватне підприємство "Агроном-2005",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору,- відділ у Вознесенському районі головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження заяву представника приватного підприємства "Агроном-2005" - адвоката Вуїв Оксани Вікторівни про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємства "Агроном-2005", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - відділ у Вознесенському районі Головного управління Державної служби України геодезії, картографії та кадастру у Миколаївській області, про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 квітня 2019 року у складі судді Старжинської О. Є. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 липня 2019 року у складі колегії суддів: Царюк Л. М., Прокопчук Л. М., Самчишиної Н. В.,
ВСТАНОВИВ:
У січні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного підприємства "Агроном-2005" (далі - ПП "Агроном-2005"), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ у Вознесенському районі головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок.
Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 квітня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 04 липня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 квітня 2019 року змінено.
Виключено з мотивувальної частини рішення висновок суду про те, що позов не підлягає задоволенню також через сплив позовної давності.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 09 січня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 12 квітня 2019 року та постанову Миколаївського апеляційного суду від 04 липня 2019 року залишено без змін.
У січні 2020 року до Верховного Суду надійшла заява представника ПП "Агроном-2005" - адвоката Вуїв О. В. про ухвалення додаткового рішення у справі, мотивована тим, що суд касаційної інстанції не вирішив питання про розподіл судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 500,00 грн, які ПП "Агроном-2005" понесло у зв`язку з поданням відзиву на касаційну скаргу.
Вивчивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи заяви і надані заявником документи на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів дійшла висновку про задоволення вказаної заяви.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Частиною першою статті 270 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.
Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (частина третя статті 270 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.