Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 355/629/17
провадження № 61-40383св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
представник позивача - Литвиненко Олена Леонідівна,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Баришівського районного суду Київської області, у складі судді
Лисюка О. Д., від 11 вересня 2017 року та постанову Апеляційного суду Київської області, у складі колегії суддів: Приходька К. П., Таргоній Д. О., Савченка С. І., від 18 червня 2018 року.
Короткий зміст позовної заяви та її обґрунтування
У травні 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), яке у подальшому змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі -
АТ КБ "ПриватБанк"), звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31 березня 2011 року ОСОБА_1 став клієнтом ПАТ КБ "ПриватБанк", ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та правилами надання банківських послугу ПАТ КБ "ПриватБанк", внаслідок чого отримав кредитну картку "Універсальна".
23 січня 2014 року ОСОБА_1 було переоформлено кредитну картку на престижну картку "Універсальна GOLD", відповідно до тарифів якої
ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 4 тис. грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. За умовами договору позичальник зобов`язався повернути банку кредит та проценти, проте в порушення умов договору свої зобов`язання ОСОБА_1 за кредитним договором не виконав, внаслідок чого станом на 24 квітня 2017 року утворилася заборгованість в розмірі 53 622,28 грн, яка складається з: заборгованості за кредитом - 4 429,74 грн, заборгованості по процентам за користування кредитом - 42 662,91 грн, заборгованості за пенею та комісією - 3 500 грн, а також штрафу: 500 грн (фіксована частина) та 2 529,63 грн (процентна складова).
Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 53 622,28 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 11 вересня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Умови та правила надання банківських послуг не містять підпису відповідача. При цьому позивачем не надано належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору та саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву позичальника, та відповідно брав на себе зобов`язання зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Крім того, вказані положення Умов та правил надання банківських послуг не можуть бути застосовані до відносин, які склалися між позивачем та відповідачем, оскільки у договорі, укладеному сторонами, не передбачено платіжного ліміту. Також відсутні відомості про строк дії картки.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Київської області від 08 серпня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Баришівського районного суду Київської області від 11 вересня 2017 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що районний суд правильно встановив фактичні обставини справи, надав належну правову оцінку наданим сторонами доказам та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили, що при підписанні сторонами кредитного договору діяли Умови і правила надання банківських послуг, затверджені наказом від 06 березня 2010 року за №СП-2010-256, ці умови не є складовою частиною укладеного між сторонами договору, відповідачем вони не підписувалися.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі АТ КБ "ПриватБанк" просить скасувати оскаржені судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що Умови та правила надання банківських послуг і Тарифи є складовою частиною кредитного договору, підписання яких особою, що приєднується, не потрібно, за умови, що саме ці Умови та правила і Тарифи були чинними на час укладання договору, тому такий договір є укладеним з моменту подання позичальником до банку підписаної власноруч анкети-заяви про приєднання. Заявник вказує, що судами попередніх інстанцій не враховано судову практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Відзиву на касаційну скаргу не надходило
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
16 квітня 2020 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 355/629/17 розподілено судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду від 06 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31 березня 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку та став його клієнтом.
Відповідно до підписаної ОСОБА_1 анкети-заяви, вказана заява, разом з Пам`яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку становлять між клієнтом і банком договір про надання банківських послуг. Також зазначено, що ОСОБА_1 ознайомився і згоден з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку.
Згідно заяви відповідач виявив бажання та оформив на своє ім`я платіжну картку "Універсальна".
23 січня 2014 року ОСОБА_1 було переоформлено платіжну картку на престижну картку "Універсальна Gold", відповідно до тарифів якої відповідач отримав кредит у розмірі 4 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.
Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого банком на обґрунтування своїх позовних вимог, розмір заборгованості відповідача за кредитним договором 31 березня 2011 року станом на 24 квітня 2017 року становить 53 622,28 грн з яких: заборгованість за кредитом - 4 429,74 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом - 42 662,91 грн, заборгованість за пенею та комісією - 3 500 грн, а також штрафу в розмірі 500 грн (фіксована частина) та штрафу в розмірі 2 529,63 грн (процентна складова).
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", положеннями якого встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (тут і далі у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Одними із основоположних засад цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та
вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.