Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 537/6061/16-ц
провадження № 61-38057св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3,
треті особи: приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовський Анатолій Григорович, Комунальне підприємство "Квартирне управління",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 лютого 2018 року в складі судді Хіневича В. І.та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 02 травня
2018 року в складі колегії суддів: Прядкіна О. В., Карпушина Г. Л., Обідіної О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У грудні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи: приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Веселовський А. Г., Комунальне підприємство "Квартирне управління" (далі - КП "Квартирне управління"), про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання частково недійсним розпорядження про приватизацію, свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору.
В обґрунтування позову зазначав, що з 15 липня 1994 року він перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_4, яка як особа, що потребує поліпшення житлових умов, працюючи на Кременчуцькому заводі дорожніх машин, у 1997 році отримала ордер на квартиру АДРЕСА_1 .
На підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 12 травня 1998 року на ім`я ОСОБА_4 видано свідоцтво про право власності на спірну квартиру.
Зазначав, що він був зареєстрований в квартирі
АДРЕСА_1 з 25 серпня 1998 року, проте проживав разом із ОСОБА_4 в спірній квартирі з моменту її отримання останньою.
Звертав увагу на те, що після смерті ОСОБА_4, яка померла
ІНФОРМАЦІЯ_1 , йому стало відомо про порушення прав щодо участі в приватизації спірної квартири.
Посилаючись на наведене, позивач, уточнивши позовні вимоги, просив встановити факт його спільного проживання з ОСОБА_4 однієї сім`єю в період з вересня 1997 року до 25 серпня 1998 року, визнати частково недійсним розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області від 12 травня 1998 року № 7218/2 про передачу у власність ОСОБА_4 квартири
АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на зазначену вище квартиру, видане на ім`я ОСОБА_4, а також договір купівлі-продажу спірної квартири від 21 грудня 1999 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської від 05 лютого 2018 року позов задоволено частково. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 однією сім`єю в період з вересня 1997 року до
25 серпня 1998 року . В решті позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт спільного проживання позивача з ОСОБА_4 однією сім`єю в спірний період знайшов своє підтвердження під час судового розгляду, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Разом з тим, посилаючись на те, що ОСОБА_1 не був включений до виданого ОСОБА_4 ордеру на вселення в спірну квартиру, не надав доказів його вселення в установленому статтею 65 Житлового кодексуУкраїнської PCP (далі - ЖК Української PCP) порядку в спірну квартиру або її використання на умовах укладеного договору найму житлового приміщення, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення решти вимог позивача, оскільки ОСОБА_1 фактично не мав права на участь у приватизації спірної квартири.
Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 02 травня
2018 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, апеляційний суд погодився з його висновком щодо відсутності підстав для визнання недійсними оспорюваними позивачем правовстановлюючих документів на спірну квартиру та договору купівлі-продажу з відчуження спірного нерухомого майна, оскільки право на приватизацію житла пов`язується не лише із фактом родинних відносин члена сім`ї наймача вказаного жилого приміщення, а і з наявністю встановлених законом правових підстав на зайняття вказаного жилого приміщення чи вселення у нього у встановленому порядку.
Апеляційним судом зазначено, що встановивши, що на час приватизації спірної квартири, в ній була зареєстрована лише ОСОБА_4 згідно з виданого лише на її ім`я ордеру на зазначену вище квартиру, до якого не був включений позивач, при цьому останній був зареєстрований за іншою адресою, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що орган приватизації правомірно діяв під час передачі квартири тільки у власність ОСОБА_4 .
Колегією суддів апеляційного суду відхилено доводи апеляційної скарги
ОСОБА_1 про те, що факт його спільного проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю на час здійснення приватизації спірної квартири підтверджує його право на приватизацію спірного нежитлового приміщення, оскільки такі твердження позивача є вільним тлумаченням положень про паспортну систему та порушує встановлену на той час процедуру здійснення приватизації квартир. Апеляційним судом також звернуто увагу на те, що встановлення факту спільного проживання позивача з ОСОБА_4 однією сім`єю в період з вересня 1997 року до 25 серпня 1998 року не має правового значення, оскільки у зазначений період вони перебували у зареєстрованому шлюбі.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиція інших учасників справи
У червні 2018 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області від 05 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 02 травня 2018 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що встановивши факт спільного проживання позивача з ОСОБА_4 на час приватизації останньою спірної квартири, суди зробили протилежний висновок, що позивач не мав право на приватизацію, оскільки його не було зазначено в довідці про склад сім`ї ОСОБА_4, яку вона надавала до відділу приватизації. Вважає помилковим посилання апеляційного суду на те, що встановлення факту спільного проживання позивача з ОСОБА_4 однією сім`єю в період з вересня 1997 року до 25 серпня 1998 року не має правового значення, оскільки право на участь в приватизації мають особи, які на момент приватизації проживали в житловому приміщенні.
Зазначає, що його перебування в шлюбі з ОСОБА_4 та проживання в спірній квартирі на час її приватизації останньою, є доказом того, що він був вселений в спірне житлове приміщення відповідно до вимог статті 65 ЖК Української РСР, проте ці обставини не були враховані судами.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду
м. Кременчука Полтавської області від 05 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 02 травня 2018 року, витребувано матеріали справи із суду першої інстанції та надано учасникам справи строк на подання відзивів на касаційну скаргу.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу передано на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Позиція Верховного Суду
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону
№ 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 05 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Полтавської області від 02 травня 2018 рокупідлягає розгляду Верховним Судом в порядку та за правилами Цивільного процесуального кодексу України (далі -ЦПК України), в редакції чинній а час її подання.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України, в редакції чинній на час подання касаційної скарги, передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи
Судами встановлено, щоз 15 липня 1994 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Після реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_4 проживали за адресою:
АДРЕСА_2 . Разом з останніми проживав син ОСОБА_4 - ОСОБА_2 .
Відповідно до копії свідоцтва про право власності від 06 серпня 1996 року, виданого на підставі розпорядження Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Кременчуцької міської ради народних депутатів від 06 серпня 1996 року № 8738/1, квартира АДРЕСА_3 була приватизована та належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2