Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 486/1504/17
провадження № 61-41018св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 квітня 2018 року у складі судді Савіна О. І. та постанову Апеляційного суду Миколаївської області від 20 червня 2018 року у складі колегії суддів: Темнікової В. І., Бондаренко Т. З., Крамаренко Т. В., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права особистої власності на квартиру.
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
В грудні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому посилався на те, що з ОСОБА_2 вони перебували в шлюбі, який розірвано 19 червня 2007 року. Перебуваючи у шлюбі, 03 листопада 2006 року позивач уклав договір безвідсоткової цільової позики та отримав від ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 205 450 грн для придбання квартири АДРЕСА_1 . Того ж дня, 03 листопада 2006 року між ним та ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" було укладено договір купівлі-продажу зазначеної квартири, яка на підставі іпотечного договору від 10 листопада 2006 року була передана в іпотеку для забезпечення зобов`язання щодо повернення позичених коштів. Після придбання квартири відповідач в квартирі не проживала. Шлюбні відносини та ведення спільного господарства були фактично припинені відразу після придбання квартири. З лютого 2007 року по грудень 2014 року він самостійно погасив заборгованість за договором безвідсоткової цільової позики від 03 листопада 2006 року. Незважаючи на те, що квартира придбана за його власні кошти, він не має можливості здійснити права власника щодо розпорядження квартирою в повному обсязі, оскільки потрібна згода відповідача, так як квартира була придбана під час шлюбу. На даний момент, хоча відповідач і визнає обставину придбання даної квартири за його особисті кошти, але повідомила йому, що згоду на відчуження квартири надасть лише у разі сплати їй коштів за 1/3 частку квартири. На підставі викладеного позивач просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 квітня 2018 року, яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 червня 2018 року, у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивоване тим, що спірна квартира не входить до переліку майна, передбаченого статтею 57 СК України, тобто до майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Таким чином, квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю сторін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у липні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення норм матеріального права та неправильне застосування норм процесуального права просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у зазначеній справі та витребувано її із Южноукраїнського міського суду Миколаївської області. Зупинено виконання рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 10 квітня 2018 року, залишеного без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 20 червня 2018 року, до завершення розгляду касаційної скарги.
15 квітня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що судом апеляційної інстанції не повно досліджено матеріали та обставини справи. Заявник вказує, що самостійно погасив заборгованість за договором безвідсоткової цільової позики від 03 листопада 2006 року. Відповідач в квартирі не проживала. Шлюбні відносини та ведення спільного господарства були фактично припинені відразу після придбання квартири.
Відзив на касаційну скаргу
У вересні 2018 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судом встановлено, що позивач та відповідач з 14 серпня 2004 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано 19 червня 2007 року (а. с. 3).
03 листопада 2006 року між ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та ОСОБА_1 був укладений договір безвідсоткової цільової позики № 78/06, відповідно до якого ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (позикодавець) надало ОСОБА_1 (позичальнику), який працював інженером-програмістом ЦТАВ ВП "Южно-Українська АЕС" ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", безвідсоткову цільову позику на загальну суму 205 450 грн, в тому числі для придбання квартири АДРЕСА_1 (без виконаних оздоблювальних робіт) 180 500 грн та для виконання оздоблювальних робіт в даній квартирі 24 950 грн, строком на 20 років 3 місяці (243 місяців), термін погашення позики з 03 лютого 2007 року до 03 лютого 2027 року (а. с. 10 - 11).
03 листопада 2006 року між ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу квартири, посвідчений приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу Миколаївської області Рихальською О. В. (а. с. 4).
Відповідно до договору купівлі-продажу квартири позивач придбав квартиру АДРЕСА_1 за 180 500 грн, взаєморозрахунки сторін, за їх взаємною згодою, здійснені шляхом новації боргу покупця перед продавцем у позикове зобов`язання, за договором безвідсоткової позики № 78/06 від 03 листопада 2006 року, укладеного сторонами за цим договором.
Право власності на вказану квартиру виникло у покупця з моменту державної реєстрації договору купівлі-продажу в Державному реєстрі правочинів нотаріусом (пункт 7 договору купівлі-продажу квартири від 03 листопада 2006 року).
Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів даний договір купівлі-продажу був зареєстрований приватним нотаріусом Южноукраїнського міського нотаріального округу Миколаївської області Рихальською О. В. в Державному реєстрі правочинів 03 листопада 2006 року (а. с. 5).
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП "Бюро технічної інвентаризації м. Южноукраїнськ", ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_1, яка зареєстрована в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 09 листопада 2006 року за № 468 (а. с. 6).
10 листопада 2006 року в забезпечення виконання позивачем зобов`язань за договором безвідсоткової цільової позики № 78/06 від 03 листопада 2006 року, ОСОБА_1 була передана ДП "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в іпотеку квартира АДРЕСА_1 за згодою дружини - ОСОБА_3 (а. с. 7 - 8).
З копії договору позики від 20 листопада 2006 року, укладеного між ОСОБА_4 та відповідачем, та копії розписки від 20 листопада 2006 року, вбачається, що відповідач отримувала від ОСОБА_4 у позику грошові кошти в розмірі 25 000 грн (а. с. 31 - 32).
На підтвердження того, що в квартирі АДРЕСА_1 був здійснений ремонт та створені необхідні умови для проживання, відповідач надала копію акту відвідування та обстеження умов проживання від 23 липня 2007 року (а. с. 33).
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ).
Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 460-ІХ касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Отже, розгляд касаційної скарги у цій справі здійснюється у порядку, визначеному ЦПК України в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права