ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 910/1674/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Грузицька І. В.,
представники учасників справи:
позивача - Шумейка І. П., Яценка Д. В.
відповідача - Завгородньої К. М.,
третьої особи - не з`явилися
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Запорізької обласної державної адміністрації
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 (судді: Чорногуз М. Г. - головуючий, Агрикова О. В., Євсіков О. О.) та рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 (суддя Трофименко Т. Ю.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротіс"
до Запорізької обласної державної адміністрації
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Приазовська районна державна адміністрація
про визнання незаконним і скасування розпорядження
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротіс" (далі - ТОВ "Агротіс") звернулося до Господарського суд міста Києва з позовом до Запорізької обласної державної адміністрації (далі - Запорізька облдержадміністрація), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Приазовська районна державна адміністрація (далі - Приазовська райдержадміністрація) про визнання незаконним і скасування розпорядження голови Запорізької обладержадміністрації від 23.11.2018 № 617 у частині скасування розпоряджень голови Приазовської райдержадміністрації від 02.09.2008 № 566 "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ "Агротіс"; від 23.02.2009 № 90 "Про надання в оренду невитребуваних часток (паїв) ТОВ "Агротіс"; від 11.08.2008 №524 "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ "Агротіс"; від 18.02.2009 № 85 "Про визнання переможця конкурсу з питань продажу права на оренду та надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Агротіс" (далі - розпорядження від 23.11.2018 № 617).
1.2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням оспорюваним розпорядженням від 23.11.2018 № 617 права позивача на користування землею. На час прийняття Приазовською райдержадміністрацією розпоряджень від 02.09.2008 № 566, від 23.02.2009 № 90, від 11.08.2008 № 524, від 18.02.2009 № 85, які згідно зі спірним розпорядженням скасовано, було дотримано вимоги законодавства, зокрема, положення статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" і Земельного кодексу України.
Крім того, позивач акцентував, що скасовані відповідачем розпорядження Приазовської райдержадміністрації вичерпали свою дію моментом їх виконання, а на їх підставі укладено договори оренди, зареєстровані у відповідності до положень законодавства, яке діяло на момент реєстрації цих договорів.
1.3. У відзиві на позовну заяву Запорізька облдержадміністрація просила відмовити у її задоволенні, наголошуючи на прийнятті оскаржуваного розпорядження від 23.11.2018 № 617 в порядку частини 8 статті 118 Конституції України і частини 3 статті 43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", в межах реалізації облдержадміністрацією власних повноважень і стосується управлінської компетенції облдержадміністрації, направлене на регулювання адміністративних відносин між Запорізькою облдержадміністрацією та Приазовською райдержадміністрацією.
Отже, відповідач вважає, що оспорюване розпорядження не містить предмету спору про право цивільне і його оскарження має відбуватися відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративному суді.
1.4. Приазовська райдержадміністрація у відзиві на позовну заяву також просила відмовити ТОВ "Агротіс" у її задоволенні, вважаючи, що облдержадміністрація при прийнятті оскаржуваного розпорядження діяла у спосіб, встановлений законодавством, в межах повноважень, наданих законом, а права та інтереси ТОВ "Агротіс" не порушено.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.04.2019 позов задоволено повністю, визнано незаконним і скасовано розпорядження голови Запорізької обласної державної адміністрації від 23.11.2018 № 617 в частині скасування розпоряджень голови Приазовської районної державної адміністрації від 02.09.2008 № 566 "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ "Агротіс"; від 23.02.2009 № 90 "Про надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) ТОВ "Агротіс"; від 11.08.2008 № 524 "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ "Агротіс"; від 18.02.2009 № 85 "Про визнання переможця конкурсу з питань продажу права на оренду та надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Агротіс". Стягнуто із Запорізької обласної державної адміністрації на користь ТОВ "Агротіс" судовий збір у сумі 1 921,00 грн і витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5 000,00 грн.
2.1.2. Суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та правомірності позовних вимог, установивши, зокрема безпідставне скасування оспорюваним розпорядженням голови Запорізької облдержадміністрації від 23.11.2018 № 617 розпоряджень голови Приазовської райдержадміністрації щодо надання земельних ділянок у користування ТОВ "Агротіс" без здійснення перевірки відповідності таких розпоряджень закону, а прийняття спірного розпорядження порушує права та охоронювані законом інтереси ТОВ "Агротіс".
2.2. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2019 скасовано в частині стягнення з Запорізької облдержадміністрації на користь ТОВ "Агротіс" витрат на професійну правничу допомогу. Прийнято в цій частині нове рішення, яким стягнуто з Запорізької облдержадміністрації на користь ТОВ "Агротіс" 44 215,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У решті рішення Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 року залишено без змін.
Стягнуто з Запорізької обласної державної адміністрації на користь ТОВ "Агротіс" 38 750,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, понесені позивачем, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, а також 2 881,50 грн судових витрат у виді витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із судовими рішеннями, Запорізька облдержадміністрація у касаційній скарзі просить рішення Господарського суду м. Києва від 10.04.2019 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2020 у справі скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю, наголошуючи на неправильному застосуванні судами норм матеріального права і порушенні норм процесуального права, ухвалення судових рішень, зокрема, без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а також з огляду на наявність підстав для відступу від раніше висловленого висновку, який міститься в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 03.006.2015 у справі № 6-6029св15.
3.1.1. Заявник касаційної скарги вважає помилковим посилання суду апеляційної інстанції на постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 816/2137/18 та від 29.05.2019 у справі № 802/2292/17-а щодо юрисдикції спору, оскільки зазначені постанови ухвалено за інших обставин, які відрізняються від обставин справи № 910/1674/19.
Проте, як наголошує Запорізька облдержадміністрація, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 910/20323/17, від 24.04.2018 у справі № 401/2400/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 749/942/18 та залишив поза увагою, що в результаті прийняття Запорізькою облдержадміністрацією розпорядження від 23.11.2018 № 617 будь-яка особа не набула або не позбулася речового права, а отже не було підстав для розгляду цієї справи в іншій, ніж адміністративна юрисдикція.
3.1.2. Не враховано судом апеляційної інстанції, на думку скаржника, постанови Верховного Суду щодо порядку передачі в оренду ділянок невитребуваних часток (паїв) та невірно застосовано норми матеріального права.
Так, скаржник наголошує, що він у відзиві на позов і в апеляційній скарзі посилався на правову позицію, викладену в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2015 у справі № 6-6029св15, якою залишено без змін рішення суду апеляційної інстанції про задоволення позову про скасування розпорядження голови районної державної адміністрації про передачу в оренду земельних ділянок невитребуваних часток (паїв) та визнано недійсним договір оренди ділянок невитребуваних часток (паїв). Водночас, зазначене не взято судами до уваги.
Суд апеляційної інстанції не взяв до уваги правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 902/569/17 та положення земельного законодавства і не врахував, що земельні ділянки державної або комунальної власності та земельні частки (паї) є різними об`єктами земельних відносин і мають різний правовий режим. Отже земельні ділянки, передані в оренду ТОВ "Агротіс" мали бути сформовані як об`єкти цивільних прав до їх передачі в оренду (на підставі проекту відведення або технічної документації з встановлення (відновлення) меж встановлені межі ділянок, присвоєно кадастрові номери).
Положення стосовно того, що земельні ділянки невитребуваних часток (паїв) мають бути сформовані в земельні ділянки і не можуть передаватися в оренду як умовні одиниці паїв (в умовних кадастрових гектарах, без визначення меж на місцевості, за планами проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) містяться також у постановах Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 902/619/17, від 03.04.2019 у справі № 908/1105/18, від 25.06.2019 у справі № 908/1523/17.
3.1.3. Не погоджується заявник касаційної скарги і вважає необґрунтованими висновки судів, що оскільки оспорюване розпорядження Запорізької облдержадміністрації не містить посилань на припис Головного управління Держгеокадастру в Запорізькій області від 03.07.2018 № 311/0/92-18-ДК/0052Пр/03/01-18, обставини, викладені у приписі, не враховуються. Проте відсутність в оспорюваному розпорядженні посилань на припис не спростовує факт встановлення порушень під час прийняття головою приазовської райдержадміністрацією розпоряджень про передачу невитребуваних часток (паїв) у користування, скасованих оспорюваним розпорядженням Запорізької облдержадміністрації.
3.2. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агротіс" просить залишити її без задоволення, а судові рішення по суті спору залишити без змін, не погоджуючись із доводами скаржника.
3.2.1. Товариство наголошує на правильному висновку судів щодо юрисдикції цього спору, оскільки між ТОВ "Агротіс" і Приазовською райдержадміністрацією було укладено шість договорів оренди на підставі чотирьох розпоряджень. Отже, приймаючи розпорядження про передачу земельних ділянок у користування ТОВ "Агротіс" створено підстави для виникнення приватно-правових відносин між Приазовською райдержадміністрацією як орендодавцем і ТОВ "Агротіс" як орендарем.
Водночас Запорізька облдержадміністрація скасувавши розпорядженням від 23.11.2018 № 617 розпорядження райдержадміністрації, на підставі яких земельні ділянки передано товариству у користування, втрутилася у приватно-правові відносини, що виникли між ТОВ "Агротіс" і Приазовською райдержадміністрацією на підставі договорів оренди землі, укладених на підставі скасованих у подальшому розпоряджень райдержадміністрації.
Предметом спору у цій справі є правомірність чи неправомірність скасування розпоряджень про передачу землі у користування, отже предметом спору є правомірність, чи навпаки, набуття ТОВ "Агротіс" права оренди, відтак спір між сторонами виник саме про цивільне право і має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Розпорядження голови Запорізької облдержадміністрації від 23.11.2018№ 617 є актом, що порушує право ТОВ "Агротіс" на користування земельними ділянками площею 136,64 га, 81,87 га, 28 га, 160,4 га, 78,7 га та 58,89 га, а тому спір про визнання незаконним та скасування цього розпорядження має розглядатися за правилами господарського судочинства.
3.2.2. ТОВ "Агротіс" наголошує, що суди попередніх інстанцій установили, що ТОВ "Агротіс" отримало в оренду не земельні частки (паї), а саме земельні ділянки з межами, місцем розташування та площею. Зазначені обставини також встановив Господарський суд Запорізької області та Центральний апеляційний господарський суд у справах № 908/1115/19, № 908/1151/19, № 908/1238/19, № 908/1241/19, № 908/1591/19, у яких відмовлено у задоволенні позовних заяв, поданих Приазовською райдержадміністрацією до ТОВ "Агротіс" про визнання недійсними договорів оренди землі, укладених у 2008-2009 роках.
Доводи скаржника про необхідність розробки проекту землеустрою спростовується правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема у постанові від 17.02.2019 у справі № 908/1947/16.
3.2.3. Посилання заявника касаційної скарги на правову позицію, викладену в ухвалі від 03.06.2015 у справі № 6-6029св15 безпідставні, оскільки висновки Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ не належать до передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстав касаційного оскарження, а посилання на судові рішення у справах № 902/569/17, № 908/1523/17, № 908/1105/18 не можуть братися до уваги через відмінність предмету спору.
3.2.4. Доводи Запорізької облдержадміністрації, викладені у касаційній скарзі щодо порушення законодавства щодо реєстрації договорів оренди, укладених з ТОВ "Агротіс", не відповідають дійсності та спростовуються обставинами, установленими судами під час розгляду справ № 908/1115/19, № 908/1151/19, № 908/1238/19, № 908/1241/19, № 908/1591/19 (у яких відмовлено у задоволенні позовних заяв Приазовської райдержадміністрації до ТОВ "Агротіс" про визнання недійсними договорів оренди землі).
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно частково задовольнити з таких підстав.
4.2. Стосовно доводів Запорізької облдержадміністрації, викладених у касаційній скарзі про помилкове посилання суду апеляційної інстанції на постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі № 816/2137/18 та від 29.05.2019 у справі № 802/2292/17-а щодо юрисдикції спору та не взяття до уваги правової позиції, викладеної у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 910/20323/17, від 24.04.2018 у справі № 401/2400/16-ц, від 12.06.2019 у справі № 749/942/18, колегія суддів зазначає таке.
4.2.1. Як свідчать матеріали справи, предметом позову у справі, яка переглядається, є вимога ТОВ "Агротіс" про скасування розпорядження Запорізької обладержадміністрації від 23.11.2018 № 617 у частині скасування розпоряджень голови Приазовської райдержадміністрації від 02.09.2008 № 566 "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ "Агротіс"; від 23.02.2009 № 90 "Про надання в оренду не витребуваних часток (паїв) ТОВ "Агротіс"; від 11.08.2008 №524 "Про надання в оренду земельних ділянок ТОВ "Агротіс"; від 18.02.2009 № 85 "Про визнання переможця конкурсу з питань продажу права на оренду та надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Агротіс".
Суди установили, що на виконання зазначених розпоряджень голови Приазовської районної державної адміністрації протягом 2008-2009 років з ТОВ "Агротіс" укладено договори оренди, за умовами яких позивачеві передано земельні частки (паї) із визначенням їх площі, характеристики, місцезнаходження та призначення.
4.2.3. За змістом статей 4, 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності, а отже, розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам статті 4 цього Кодексу, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.
Тобто критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин.
Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів установлена статтею 20 Господарського процесуального кодексу України згідно з якою господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійсненні господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункти 1, 6, 10 частини 1 статті 20 цього Кодексу).
Як справу адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами правовідносин, у яких хоча б один з них законодавчо уповноважений приймати рішення, надсилати приписи, давати вказівки, обов`язкові до виконання іншими учасниками правовідносин.
Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.
Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
4.2.4. Суди попередніх інстанцій установили, що спір у цій справі виник з підстав здійснення позивачем захисту свого права користування переданим йому в оренду майном, оскільки внаслідок прийняття відповідачем оспорюваного розпорядження були скасовані розпорядження третьої особи, які стали підставою для набуття позивачем права оренди на підставі укладених із третьою особою договорів.