Постанова
Іменем України
26 травня 2020 року
місто Київ
справа № 229/3182/17
провадження № 61-38506св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Комунальне підприємство "Компанія "Вода Донбасу",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 29 листопада 2017 року у складі судді Панової Т. Л. та постанову Апеляційного суду Донецької області від 18 травня 2018 року у складі колегії суддів: Тимченко О. О., Дундар О. І., Корчистої О. І.,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Стислий виклад позиції позивача
ОСОБА_1 у серпні 2017 року звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства "Компанія "Вода Донбасу" (далі - КП "Компанія "Вода Донбасу", компанія), у подальшому уточненим, про захист прав споживачів послуг з централізованого водопостачання і водовідведення.
Позивач обґрунтовував заявлені вимоги тим, що він проживає зі своєю сім`єю в квартирі АДРЕСА_1 та є користувачем послуг водопостачання і водовідведення, які надає відповідач.
У квартирі для обліку обсягів використаної холодної води встановлено лічильник системи КВ-1,5, заводський № 024983, облік показників якого ведеться за особовим рахунком № 304390 .
Стверджував, що на момент вселення вквартиру, у березні 2015 року, заборгованість з оплати послуг за водопостачання була відсутня. З березня 2015 року оплату за надані послуги позивач вносив регулярно, відповідно до даних приладу засобу обліку води, що споживається. 25 березня 2016 року представниками відповідача засіб обліку споживання холодної води було оглянуто, про що свідчить акт прийняття в експлуатацію засобів обліку холодної води від 25 березня 2016 року, порушення не виявлено. Із зазначеного часу, а саме, з березня 2016 року і до 04 липня 2017 року, повідомлень про майбутню перевірку, необхідність проведення перевірки засобу обліку від відповідача не надходило.
04 липня 2017 року представник компанії повідомив ОСОБА_1 про необхідність проведення повірки лічильника, що ним було виконано негайно. Згідно з актом приймання в експлуатацію засобів обліку холодної води від 17 липня 2017 року будь-які порушення не виявлено. За період з 01 січня 2017 року до червня 2017 року оплата за послуги водопостачання і водовідведення нарахована йому згідно з нормами споживання води відповідно до кількості зареєстрованих осіб.
Позивач вважав, що відповідач грубо порушив чинне законодавство, поклав витрати на повірку квартирних засобів води на нього як на споживача послуг. Борг нараховано йому необґрунтовано, оскільки періодична повірка, обслуговування та ремонт засобів вимірювальної техніки, що є власністю фізичних осіб, здійснюється за рахунок суб`єктів господарювання, які надають послуги з електро-, тепло-, газо- і водопостачання. Відповідальність за своєчасність проведення періодичної повірки покладається на суб`єктів господарювання. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору.
З урахування уточнених позовних вимог просив суд зобов`язати відповідача здійснити перерахунок нарахувань за водопостачання за особовим рахунком № 304390 за період з січня 2017 року до 05 липня 2017 року за показами квартирного засобу обліку холодної води, а за період знаходження лічильника на повірці з 06 липня до 17 липня 2017 року - здійснити за середніми показами засобу обліку холодної води за попередні 3 місяці.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
Відповідач заперечував проти позову, зазначив, що у зв`язку з невключенням до складу тарифів витрат з проведення періодичної повірки приладів обліку води, підприємство не несе відповідальність за своєчасність проведення повірки та обслуговування приладів обліку води. У разі відсутності технічних засобів облік питної води тимчасово здійснюється розрахунковим шляхом згідно з установленими нормами. Оскільки позивач не провів повірку засобу обліку води у встановлені законодавством строки, облік спожитих ним послуг провадиться відповідно до закону на підставі встановлених норм і тарифів.
Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 29 листопада 2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Донецької області від 18 травня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано КП "Компанія "Вода Донбасу" здійснити перерахунок нарахувань за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення за особовим рахунком № 304390, відкритим на ім`я ОСОБА_1 : за період з 01 січня до 05 липня 2017 року за показаннями квартирного засобу обліку холодної води; за період з 06 липня до 17 липня 2017 року згідно із середньомісячними показаннями квартирного засобу обліку холодної води за попередні три місяці. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовувалося тим, що позивач є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, виконавцем яких є КП "Компанія "Вода Донбасу", тому саме відповідач несе відповідальність за своєчасну повірку приладу обліку води, встановленого у квартирі позивача, його обслуговування і ремонт, у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж після повірки. З посиланням на вимоги статті 32 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункти 10, 15 Правил надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630
(далі - Правила № 630), суд першої інстанції зазначив, що у разі, якщо в квартирі позивача був встановлений засіб обліку води, єдиною підставою для переведення споживачів на плату за послуги згідно з нормативами (нормами) споживання є виявлена несправність засобів обліку води, що не підлягає усуненню. Такі нарахування здійснюються лише з моменту виявлення несправності засобів обліку води. Відповідачем не надано суду доказів про несправність засобу обліку води № 024983, який був знятий позивачем і наданий відповідачеві для повірки. Навпаки, лічильник визнаний придатним до подальшої експлуатації. Тому суд дійшов висновку, що відповідач здійснив нарахування позивачу плати за послуги з централізованого водопостачання і водовідведення за період з 01 січня 2017 року до 05 липня 2017 року за нормами споживання всупереч пункту 10 Правил № 630, а за період повірки лічильника з 06 липня 2017 року до 17 липня 2017 року, що не перевищив одного місяця, - всупереч пункту 15 Правил № 630.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду засобами поштового зв`язку у червні 2018 року, КП "Компанія "Вода Донбасу" просить скасувати рішення Дружківського міського суду Донецької області від 29 листопада 2017 року та постанову Апеляційного суду Донецької області від 18 травня 2018 року, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку, що КП "Компанія "Вода Донбасу" зобов`язане за власний рахунок проводити планову повірку лічильників холодної води, оскільки витрати на її проведення не були включені до тарифу на послуги з централізованого постачання холодної води. Крім того, судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень не врахована правова позиція, сформульована Верховним Судом України у постанові від 22 квітня 2015 року у справі № 6-60цс15.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у справі.
Провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України).
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX
(далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Враховуючи, що касаційна скарга у справі, що переглядається, подана у червні 2018 року, вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-IX.
За змістом правил частини першої та третьої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи проводиться колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом застосовані правила статті 400 ЦПК України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного рішення суду першої інстанції визначені в статті 213 ЦПК України (в редакції Закону України від 18 березня 2004 року № 1618-IV, далі - ЦПК України 2004 року), відповідно до яких рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваної постанови апеляційного суду визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.