Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 570/3408/15-ц
провадження № 61-40267св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" на рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 31 січня 2018 року у складі судді Кушнір Н. В. та постанову Апеляційного суду Рівненської області від 19 червня 2018 року у складі колегії суддів: Гордійчук С. О., Ковальчук Н. М., Хилевич С. В.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У вересні 2015 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовні вимоги обґрунтовувало такими обставинами. У червні 2008 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (далі - ВАТ "Сведбанк"), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Свердбанк" (далі - ПАТ "Свердбанк"), укладений кредитний договір, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 65 000 доларів США зі сплатою 11,9 відсотків річних за користування кредитом строком до 03 червня 2024 року. На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1, між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки, за яким вона передала банку в іпотеку житловий будинок з надвірними будівлями та земельною ділянкою загальною площею 0,25 га на АДРЕСА_1 . 25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладений договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ "Сведбанк" відступило ПАТ "Дельта Банк" право вимоги до відповідачів за договорами кредиту та іпотеки.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 07 серпня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі1 140 273,74 грн, ПАТ "Дельта Банк" просило суд звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок з надвірними будівлями та земельною ділянкою загальною площею 0,25 га на АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_2, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки за ПАТ "Дельта Банк".
Рішенням Рівненського районного суду Рівненської області від 31 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на нього не відповідає вимогам закону, що є підставою для відмови у задоволенні позову. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки є позасудовим способом врегулювання питання звернення стягнення на предмет іпотеки.
Постановою Апеляційного суду Рівненської області від 19 червня 2018 року апеляційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" залишено без задоволення, а рішення Рівненського районного суду Рівненської області від 31 січня 2018 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників
У липні 2018 року ПАТ "Дельта Банк" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що положеннями статей 36, 37 Закону України "Про іпотеку" передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється із способом звернення стягнення, якщо його передбачено договором.Тому в разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) має право вимагати застосування його судом. Наявність договору про позасудове врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки не позбавляє іпотекодержателя права звернення стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку.
У листопаді 2018 року надійшов відзив ОСОБА_1, в якому він просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній цивільній справі та витребувано матеріали справи.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Касаційна скарга у цій справі подана у липні 2018 року, а тому вона підлягає розгляду в порядку, що діяв до набрання чинності Законом № 460-ІХ.
Відповідно до частини першої статті 401 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) попередній розгляд справи проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та підлягає залишенню без задоволення з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судами встановлено, що у червні 2008 року між ОСОБА_1 та ВАТ "Сведбанк", правонаступником якого є ПАТ "Свердбанк", укладений кредитний договір № 1701/0608/88-066, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 65 000 доларів США зі сплатою 11,9 відсотків річних, строком до 03 червня 2024 року. На забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 між ВАТ "Сведбанк" та ОСОБА_2 укладений договір іпотеки від 04 червня 2008 року № 1701/0608/88-066-Z-1, за яким вона передала товариству в іпотеку житловий будинок (загальною площею 91,0 кв. м) з надвірними будівлями та земельною ділянкою (загальною площею 0,25 га) на АДРЕСА_1 .
25 травня 2012 року між ПАТ "Сведбанк" та ПАТ "Дельта Банк" укладений договір купівлі-продажу права вимоги, відповідно до умов якого ВАТ "Сведбанк" відступило ПАТ "Дельта Банк" право вимоги до відповідачів за договорами кредиту та іпотеки.
ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого станом на 07 серпня 2015 року утворилась заборгованість у розмірі 1 140 273,74 грн.
Підпунктами 12.3, 12.3.1 іпотечного договору визначено, що задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".
Згідно зі статтею 6 та частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.
Стаття 33 Закону України "Про іпотеку" передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.