ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2020 року
м. Київ
справа №826/7913/17, адміністративне провадження №К/9901/47986/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючий - Стародуб О.П.,
судді - Єзеров А.А., Кравчук В.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління Донбасспецстрой" на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017р. (суддя - Шрамко Ю.Т.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018р. (судді - Федотов І.В., Кучма А.Ю., Чаку Є.В.) у справі за позовом Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління Донбасспецстрой" про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в :
У червні 2017 року Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві звернулось до суду з позовом, в якому просило стягнути з ТОВ "Управління Донбасспецстрой" заборгованість з фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в розмірі 32617,02 грн.
В обґрунтування позову посилалось на те, що в порушення п. 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", товариство не сплачує фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 32617,02 грн., що і стало підставою для звернення з позовом до суду про стягнення боргу в примусовому порядку.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.11.2017р., залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2018р., позов задоволено.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Управління Донбасспецстрой" на користь Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві заборгованість у розмірі 32617,02 грн.
З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач, звернувся з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить їх скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обгрунтування касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій не в повній мірі з`ясовано обставини справи, не надано належної оцінки обставинам справи та нормам законодавства, які підлягали застосуванню до даних правовідносин, що призвело до ухвалення судових рішень, які підлягають скасуванню.
Також посилається на те, що чинним законодавством не передбачено обов??язку підприємства покривати витрати Пенсійного фонду з виплати пенсій, а лише витрати на їх виплату і доставку.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просив у її задоволені відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права суд приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, в ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідач перебуває на обліку в Лівобережному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві.
На час звернення до суду з позовом за відповідачем обліковувалась заборгованість по фактичним витратам на виплату та доставку пенсій, призначеним відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в частині пенсій, призначених відповідно до пункту "а" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за липень 2016 - червень 2017 року у розмірі 32617,02 грн.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалюючи рішення задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що обов`язок щодо відшкодування відповідних витрат покладено на ТОВ "Управління Донбасспецстрой" законодавством, при цьому позивачем на адресу відповідача направлялись розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, що підтверджується повідомленнями про вручення, копії яких наявні в матеріалах справи, водночас, суму заборгованості товариством добровільно не сплачено, наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, доказів погашення відповідачем зазначеної заборгованості станом на день розгляду цього спору не надано, у зв`язку з чим заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.
З висновками судів попередніх інстанцій колегія суддів погоджується та вважає їх обгрунтованими з наступних мотивів та передбачених законом підстав.
Згідно з п. 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами даного Закону у разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991р. №1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
До набрання чинності Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" питання щодо відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій було врегульовано Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997р. №400/97-ВР.
Відповідно до абзацу пункту "а" частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Отже, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених особам, відповідно до пункту "а" частини 1 статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за списком №1 та списком № 2, покриваються підприємствами та організаціями. При цьому обов`язок підприємств та організацій з відшкодування цих витрат, понесених Пенсійним фондом України після 01 січня 2004 року, не пов`язаний з датою призначення такої пенсії чи часом набуття необхідного для цього пільгового стажу.
Подібна правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема в постанові від 25.09.2012р. у справі №21-251а12 та Верховного Суду у постановах від 20.02.2019р. у справі №809/602/17, від 28.02.2019р. у справі №808/329/17, від 12.03.2019р. у справі №809/602/17 від 25.04.2019р. у справі №816/3653/15 і колегія суддів не вбачає підстав для відступу від неї під час розгляду цієї справи.
Таким чином, необхідність відшкодування відповідачем позивачу фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списками №1 та №2, передбачена діючим законодавством.
Порядок та розмір відшкодування підприємствами витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах визначений Розділом 6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України №21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663 (далі Інструкція №21-1).
Відповідно до абзаців першого та другого підпункту 2.1.1 пункту 2.1 Інструкції №21-1 платниками страхових внесків є страхувальники - роботодавці: підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання, об`єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування - фіксований податок, єдиний податок та фіксований сільськогосподарський податок), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.