ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 917/871/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
головуючий - Стратієнко Л.В.,
судді: Кондратова І.Д., Ткач І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Юдицького К.О.;
за участю представників:
позивача -Ленько М.М.,
відповідача - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях,
на постанову Східного апеляційного господарського суду
(головуючий - Плахов О.В., судді - Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О.)
від 17.02.2020,
у справі за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "Аір"
про внесення змін до договору оренди,
В С Т А Н О В И В:
у травні 2019 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях звернулося до Господарського Суду Полтавської області з позовом до ТОВ "Телерадіокомпанія "Аір" про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №79/11-Н від 14.11.2011 шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 5 до договору в редакції позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю внесення змін до договору оренди у зв`язку з порушенням відповідачем умов використання об`єкту оренди.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 30.10.2019 позов задоволено частково. Внесено зміни до договору оренди № 79/11-Н нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.11.2011 укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "АІР", шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 5 до договору №79/11-Н від 14.11.2011 в редакції позивача, за виключенням пункту 16 такої додаткової угоди.
Приймаючи рішення, господарський суд виходив з того, що наданим позивачем доказом - чеком про оплату пива підтверджується факт порушення відповідачем умов договору оренди в частині мети його використання, що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 рішення Господарського суду Полтавської області від 30.10.2019 скасовано та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду обґрунтована тим, що надана позивачем до матеріалів справи копія "нефіскального чеку" не є первинними документом у розумінні закону, оскільки не містить всіх обов`язкових реквізитів, а отже не може бути належним та допустимим доказом, у розумінні статтей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, на підтвердження порушення відповідачем умов договору в частині мети використання орендованого майна.
У березні 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях подало касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційного господарського суду скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На виконання вимог пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України, обґрунтовуючи наявність підстави для касаційного оскарження згідно приписів пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах відсутній. Вказує, що наданий суду "нефіскальний чек" є належним доказом порушення відповідачем умов договору оренди.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач вважає постанову апеляційного суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Доводи, викладені у відзиві, зводяться до обґрунтованості оскаржуваного у справі судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, встановивши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
Як встановлено господарськими судами, 14.11.2011 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "АІР" (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за № 79/11-Н.
Відповідно до пункту 1.1 договору, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - вбудовані нежитлові приміщення кафе, реєстровий номер за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності - 21049938.1 БЕШСНП1114.
Об`єкт оренди знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Сапіго, 1 (пункт 1.2 договору).
Загальна площа об`єкту оренди складає 104,8 (сто чотири цілих вісім десятих) квадратних метра (пункт 1.3 договору).
Відповідно до пункту 1.4 договору, вартість об`єкта оренди визначена згідно з незалежною оцінкою державного майна станом на 31 травня 2011 року становить відповідно 574 000,00 грн.
Об`єкт оренди знаходиться на балансі Державного підприємства "Державний інститут по проектуванню підприємств м`ясної та молочної промисловості "Полтавадіпром`ясомолпром", код за ЄДРПОУ - 21049938 (балансоутримувач) (пункт 1.5 договору).
Майно передається в оренду з метою розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи (пункт 1.6 договору).
Згідно з актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 14.11.201, вказане майно було передано відповідачу.
В період з 2014 по 2017 роки між сторонами було підписані додаткові угоди до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності за №79/11-Н (а.с. 29-36, т. 1), зокрема, що стосуються площі орендованого приміщення (137,0 кв.м) та розміру орендної плати.
Регіональним відділенням при розрахунку розміру плати за оренду нерухомого майна, відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 № 786, застосовано орендну ставку 8 %, оскільки нерухоме державне майно передавалося відповідачу в оренду з метою розміщення кафе, яке не здійснює продаж товарів підакцизної групи.
Відповідно до пункту 3.4 договору, зі змінами та доповненнями, сторони узгодили, що розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Звертаючись з позовом, позивач вказував, що відповідно наказу Фонду державного майна України від 18.09.2018 № 1199 у вересні 2018 року робочою групою було здійснено перевірку діяльності регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській області за період діяльності з 01.01.2016 по 30.06.2018.
Зокрема, предметом проведення контрольних заходів Фондом державного майна України було здійснення перевірки об`єктів оренди, в частині мети їх використання, в тому числі, шляхом огляду було здійснено перевірку використання об`єкту оренди за договором оренди № 79/11-Н від 14.11.2011, який знаходиться в м. Полтава, вул. Сапіго, 1.
Позивач стверджував, що за результатами контрольного заходу, членами робочої групи з огляду об`єкта оренди за вказаним договором було встановлено порушення умов договору оренди в частині мети використання, а саме - продаж населенню товарів підакцизної групи - пива. Підтвердженням чого є наявність чека про оплату пива "Опілля" та "Старопрамен", який був наданий члену робочої групи касиром кафе-бару "13-й Кордон", яке знаходиться за адресою вул. Сапіго, 1 у м. Полтаві.
Згідно з рекомендаціями Фонду державного майна України, наданих листом № 45/527 від 29.12.2018 за результатами вищевказаної перевірки, регіональному відділенню рекомендовано привести у відповідність до чинного законодавства, що регламентує відносини оренди, шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди державного майна, зокрема, договір оренди № 79/11-Н від 14.11.2011, укладений з ТОВ "Телерадіокомпанія "АІР".
На виконання рекомендацій Фонду державного майна України, позивачем на адресу ТОВ "Телерадіокомпанія "АІР" листом № 11-102-4929 від 11.12.2018 було направлено для підписання додаткову угоду № 5 до договору оренди № 79/11-Н від 14.11.2011 зі зміненою метою використання об`єкту оренди та з перерахунком розміру орендної плати.
За проектом додаткової угоди № 5 до договору оренди передбачено коригування розміру орендної плати, а саме - застосування орендної ставки в розмірі 15 % вартості майна (продаж товарів підакцизної групи), замість застосованої ставки в розмірі 8% (продаж товарів непідакцизної групи).
ТОВ "Телерадіокомпанія "АІР" листом № 11/0091 від 10.01.2019 повідомило позивача про те, що продажу товарів підакцизної групи не проводило та повернуло без підписання додаткову угоду № 5 до договору оренди від 14.11.2011 №79/11-Н.
Позивач повторно 19.02.2019 направив на адресу ТОВ "Телерадіокомпанія "АІР" проект додаткової угоди №5 до договору оренди №79/11-Н від 14.11.2011.
ТОВ "Телерадіокомпанія "АІР" листом № 11/00/799 від 25.02.2019 повідомило, що правових підстав для укладення спірної додаткової угоди у запропонованій позивачем редакції не вбачає, оскільки не проводило продаж товарів підакцизної групи.
З посиланнями на вказані обставини, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях звернулось до суду з позовом до ТОВ "Телерадіокомпанія "Аір" про внесення змін до договору оренди нерухомого майна №79/11-Н від 14.11.2011 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до нього.
Відповідно до частин першої та третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.
У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.