Постанова
Іменем України
25 травня 2020 року
м. Київ
справа № 344/20332/14-ц
провадження № 61-48120св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на заочне рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 червня 2018 року у складі судді Пестернак І. А. та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Василишин Л. В., Максюти І. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, у якому просив стягнути з відповідача на його користь 698 360,00 грн, що в еквіваленті становить 26 000,00 доларів США, заборгованості за договорами позики.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він надав ОСОБА_2 у борг грошові кошти на загальну суму 26 000,00 доларів США, що підтверджується розписками від 02 вересня та 25 грудня 2009 року, 12 квітня та 29 квітня 2010 року, 11 серпня 2010 року та 17 січня 2011 року, з терміном повернення до 17 березня 2011 року.
ОСОБА_2 у строки, визначені в розписках, грошові кошти не повернув, ухиляється від зустрічей, ігнорує телефонні дзвінки, у звʼязку з чим він змушений звернутись з позовом до суду.
Позивач просив позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 червня 2018 року, залишеним без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 жовтня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 679 120,00 грн заборгованості станом на 01 червня 2018 року за договорами позики (розписками) від 02 вересня та 25 грудня 2009 року, 12 та 29 квітня 2010 року, 11 серпня 2010 року, 17 січня 2011 року, а також 3 654,40 грн витрат зі сплати судового збору.
Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, виходив із того, що відповідач зобов`язання за договорами позики не виконав, отримані за договорами кошти в розмірі 26 000,00 доларів США не повернув, тому сума боргу, визначена в еквіваленті до національної валюти, підлягає поверненню.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 аргументована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір,не дослідили всіх обставин справи та дійшли помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Суди не врахували, що він повернув позивачу борг за розписками в повному обсязі та у визначені розписками строки у присутності свідків, які могли б підтвердити даний факт. Проте позивач відмовлявся повертати розписки.
Також вважає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про застосування позовної давності.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу не надходили
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 05 березня 2019 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики.
Витребувано із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 02 вересня 2009 року, 25 грудня 2009 року, 12 квітня 2010 року, 29 квітня 2010 року, 11 серпня 2010 року та 17 січня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали договори позики, які оформлені розписками, відповідно до яких відповідач отримав у позивача у борг грошові кошти:
- 02 вересня 2009 року в розмірі 9 000,00 доларів США з терміном повернення до 02 листопада 2009 року;
- 25 грудня 2009 року - 3 000,00 доларів США терміном на два місяці;
- 12 квітня 2010 року - 6 000,00 доларів США з терміном повернення до 12 липня 2010 року;
- 29 квітня 2010 року - 4 500,00 доларів США з терміном повернення до 29 липня 2010 року;
- 11 серпня 2010 року - 1 500,00 доларів США строком на два місяці;
- 17 січня 2011 року - 2 000,00 доларів США строком на два місяці.
У зв`язку з тим, що відповідач у строки, визначені в розписках, грошові кошти не повернув, позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з нього борг на загальну суму 698 360,00 грн, що в еквіваленті становить 26 000,00 доларів США.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Згідно з частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.