Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 715/2309/17
провадження № 61-43956св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Луковицька сільська рада Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2018 року в складі судді Цуренка В. А. та постанову Апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2018 року в складі колегії суддів: Перепелюк І. Б., Одинака О. О., Яремка В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування рішення органу місцевого самоврядування та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Позовна заява мотивована тим, що рішенням Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 30 березня 1994 року
ОСОБА_3 (матері позивача) надано дозвіл на приватизацію земельної ділянки площею 0,50 га у с. Луковиця Глибоцького району Чернівецької області.
ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, за життя склала заповіт
від 20 березня 2008 року, відповідно до якого заповіла все своє майно ОСОБА_1 .
Вказував, що позивач як спадкоємець, який в установленому законом порядку прийняв спадщину після її смерті, має право завершити приватизацію спірної земельної ділянки, однак рішенням Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 22 липня
2016 року затвердженно проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки та передачі її у приватну власність ОСОБА_2 .
Так, пунктом 2 вказаного вище рішення від 22 липня 2016 року надано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку площею 0,2745 га на
АДРЕСА_1 , а пунктом 3 цього рішення зобов`язано ОСОБА_2 здійснити державну реєстрацію права приватної власності.
Вважає, що рішення Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 22 липня 2016 року є незаконним, порушує його права, а тому підлягає скасуванню. Земельна ділянка, яка в порушення вимог закону, передана у приватну власність відповідачу, знаходиться біля житлового будинку, який він отримав у спадок.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати рішення Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 22 липня 2016 року про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у приватну власність ОСОБА_2 ; скасувати запис про реєстрацію права власності на ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,2745 га цільове призначення - для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 23 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено фактичний розмір земельної ділянки, яка відносилась до господарства на АДРЕСА_1 . Після роз`яснення судом сторонам права на подання відповідного клопотання про призначення судової експертизи, сторони не скористалися своїм правом і клопотання про призначення судової експертизи не заявили.
ОСОБА_3 за життя не зверталася до землевпорядних організацій для встановлення меж земельної ділянки в натурі, не отримувала державного акту на спірну земельну ділянку.
Крім цього, відповідно рішенням Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 31 березня 2014 року позивачу відмовлено у переоформленні на його ім`я, земельної ділянки площею 0,50 га на
АДРЕСА_1 . Вказане рішення є чинним, позивач його не оскаржував.
Допитані у судовому засіданні свідки підтвердили, що спірною земельною ділянкою після смерті матері користувався відповідач та члени його сім`ї, а позивач та члени його сім`ї не користувалися цією земельною ділянкою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 08 серпня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, а також зазначив, що господарство на АДРЕСА_1 належало до категорії колгоспних дворів і його членами були ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Разом з тим, ОСОБА_2 не втратив право на частку в майні колгоспного двору.
Рішеннь про виділення, надання землі ОСОБА_3, а також про відведення в натурі земельної ділянки матеріали справи не містять. Позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка знаходилась у його матері
ОСОБА_3 у правомірному користуванні.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, яка за життя розпочала, проте не завершила приватизацію земельної ділянки площею 0,5 га на
АДРЕСА_1 , якою вона користувалася, тому отримання відповідачем спірної земельної ділянки порушує права та інтереси позивача.
Оскаржуване рішення органу місцевого самоврядування перешкоджає позивачу завершити приватизацію земельної ділянки, якою користувалась його матір та мала намір приватизувати.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_2 подав до суду відзив на касаційну скаргу, зазначивши, що позивач ніколи не користувався спірною земельною ділянкою, а рішенням органу місцевого самоврядування, яке є чинним та не оскаржене позивачем, останньому відмовлено в оформленні вказаної земельної ділянки.
Інший учасник справи не скористався своїми правами на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження і витребувано цивільну справу.
29 жовтня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпунктів 2.3.4, 2.3.13, 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, зі змінами та доповненнями, та рішення зборів суддів Касаційного цивільного суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", у справі призначено повторний автоматизований розподіл.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що матір ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -
ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до заповіту від 20 березня 2008 року ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_1, який спадщину в установленому законом порядку прийняв.
Рішенням Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 31 березня 1994 року громадянам с. Луковиця та с. Кут Глибоцького району Чернівецької області дозволено приватизувати їхні земельні ділянки, зокрема, ОСОБА_3 - площею 0,5 га.
Господарство на АДРЕСА_1 належало до категорії колгоспних дворів і його членами зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_2
Земельна ділянка на АДРЕСА_1 знаходилась у користуванні ОСОБА_3, однак у визначеному законом порядку оформлена не була.
Рішенням Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 22 липня 2016 року затверджено проект землеустрою щодо відведення у приватну власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 0,2745 га, цільове призначення якої - для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованої на АДРЕСА_1 . Надано ОСОБА_2 у власність зазначену земельну ділянку. Зобов`язано ОСОБА_2 здійснити державну реєстрацію права приватної власності.
На підставі вказаного рішення органу місцевого самоврядування відповідач зареєстрував своє право власності на вказану земельну ділянку площею 0,2745 га та отримав державний акт на право власності на цю земельну ділянку.
Суди встановили, що відповідач отримав у власність не всю земельну ділянку площею 0,5 га, а лише її частину площею 0,2745 га.
Згідно з довідкою Виконавчого комітету Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 07 лютого 2018 року цим органом місцевого самоврядування не приймалося рішення щодо поділу земельної ділянки площею 0,50 га на дві ділянки: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, а також для ведення особистого селянського господарства.
ОСОБА_3 за життя не зверталася до землевпорядних організацій для встановлення меж земельної ділянки в натурі, не отримувала державного акту на спірну земельну ділянку.
Рішенням Луковицької сільської ради Глибоцького району Чернівецької області від 31 березня 2014 року позивачу відмовлено у переоформленні на його ім`я земельної ділянки, якою користувалась його матір ОСОБА_3, площею 0,5 га.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.