Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 741/1557/17
провадження № 61-41230св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року у складі судді Дикого В. М. та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 18 червня 2018 року у складі колегії суддів: Губар В. С., Вінгаль В. М., Онищенко О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк", Банк) про визнання поруки припиненою.
Позовна заява мотивована тим, що 19 грудня 2011 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 032АІ10111219001 для оплати придбаного автомобіля, згідно якого Банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 56 980,00 грн, зі сплатою процентів у розмірі, порядку та на умовах, визначених договором до 18 грудня 2016 року. Того ж дня між Банком, ОСОБА_2 та нею було укладено договір поруки № 032АІ10111219001-ПОР, за яким поручитель зобов`язується перед Банком у повному обсязі солідарно відповідати за виконання позичальником зобов`язань щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом, комісій, а також можливих штрафних санкцій (пені, штрафу) у розмірі, у строки та порядку, передбаченому кредитним договором. Вказувала про те, що 17 грудня 2012 року Банк направив позичальнику повідомлення про прострочення сплати кредиту та вимагав протягом 30 календарних днів повернути кредит в повному розмірі, однак потім протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання Банк не звернувся до суду з вимогами до поручителя. Вважає, що порука за договором поруки від 19 грудня 2011 року припинилася 18 січня 2013 року, оскільки Банк у визначений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк не пред`явив до неї вимог про стягнення кредитної заборгованості. Також вказувала про те, що рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 26 січня 2015 року було задоволено позов Банку до неї та позичальника про стягнення кредитної заборгованості, яким з відповідачів у солідарному порядку було стягнуто кредитну заборгованість у розмірі 68 241,08 грн. На думку позивача, наявність рішення третейського суду про стягнення з позичальника та поручителя заборгованості за кредитним договором не позбавляє її, як поручителя можливості звернутися до суду з позовом про визнання поруки припиненою на підставі частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки Банк протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явив до неї вимоги, як до поручителя.
У зв`язку з викладеним просила визнати припиненою її поруку за договором поруки від 19 грудня 2011 року № 032АІ101112190001, укладеним між нею, ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 (а. с. 3-6).
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Чернігівської області від
18 червня 2018 року, позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано поруку ОСОБА_1 за договором поруки № 032АІ10111219001-ПОР, укладеним 19 грудня 2011 року між ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_2 та ОСОБА_1, такою, що припинена.
Вирішено питання щодо судових витрат у справі.
Судові рішення мотивовані тим, що Банк не реалізував своє право на звернення до поручителя протягом шести місяців від дня дострокового повного погашення заборгованості, зазначеного кінцевим строком у вимозі кредитора до боржника, тому ОСОБА_1 обрала вірний спосіб захисту своїх порушених прав шляхом пред`явлення позову про визнання поруки припиненою в розумінні статей 16, 559 ЦК України та статей 55, 124 Конституції та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У липні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ПАТ "Укрсоцбанк" на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року та постанову Апеляційного суду Чернігівської області від 18 червня 2018 року.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ПАТ "Укрсоцбанк", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити у справі нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, стягнути судовий збір за подання касаційної скарги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди обох інстанцій дійшли помилкового висновку стосовно того, що Банк направляючи позичальнику досудову вимогу змінив строк виконання основного зобов`язання. Судами обох інстанцій неправильно було застосовано до спірних правовідносин положення частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки оспорюваний договір поруки діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань та обмежений терміном дії кредитних договорів, а саме не пізніше 18 грудня 2016 року. Також вказує про те, що суди залишили поза увагою факт існування рішення третейського суду про стягнення з позичальника та поручителя у солідарному порядку кредитної заборгованості, яке позивач у справі не оскаржувала та яке набрало законної сили.
Доводи інших учасників справи
У відзиві ОСОБА_1 на касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" вказано, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, оскільки вони ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема звертає увагу на той факт, що суди обох інстанцій дійшли правильного висновку про те, що порука за договором поруки від 19 грудня 2011 року № 032А110111219001-ПОР є припиненою відповідно до вимог частини четвертої статті 559 ЦК України, оскільки Банк в межах шестимісячного строку після зміни виконання строку основного зобов`язання не пред`явив позовних вимог до неї, як поручителя. Тому просила відхилити касаційну скаргу Банку, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 21 вересня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі на постанову Апеляційного суду Чернігівської області від
18 червня 2018 року і витребувано цивільну справу з Носівського районного суду Чернігівської області.
У жовтні 2018 року справу № 741/1557/17 передано до Верховного Суду.
14 квітня 2020 рокуна підставі розпорядження про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 1078/0/226-20 справу передано судді-доповідачеві Каларашу А. А. та визначено суддів, які ввійшли до складу колегії.
При вивченні матеріалів справи суддею-доповідачем було встановлено, що касаційну скаргу ПАТ "Укрсоцбанк" було подано на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції, однак касаційне провадження було відкрито лише на постанову апеляційного суду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2020 року було відкрито касаційне провадження у вказаній справі на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 13 лютого 2018 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2020 року справу призначено до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 19 грудня 2011 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 032А110111219001 на купівлю автотранспортних засобів, згідно якого Банк надав позичальнику грошові кошти в розмірі 56 980,00 грн, а позичальник зобов`язався використати кредит за цільовим призначенням, сплатити проценти за користування кредитом та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, визначених Кредитним договором та відповідно до графіку погашення заборгованості (а. с. 7-17).
Того ж дня, з метою забезпечення належного виконання договору кредиту між ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір поруки
№ 032А110111219001-ПОР, згідно якого остання поручилася відповідати за належне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором та нести солідарну відповідальність у разі його невиконання (а. с. 18-21).
Відповідно до пункту 6.2 договору поруки цей договір набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань.
Відповідно до пункту 1.1.1 кредитного договору кінцевий термін повернення коштів по кредиту було встановлено до 18 грудня 2016 року (включно) на умовах, визначених договором.
Пунктом 4.4 кредитного договору визначено, що у разі невиконання (неналежного виконання) позичальником обов`язків щодо погашення кредиту та процентів протягом більше, ніж 90 календарних днів, строк користування кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, позичальник зобов`язаний протягом одного робочого дня кредитора погасити кредит у повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).
Вказаний договір підписано сторонами, що свідчить про те, що вони погодились із його умовами.
Зазначені обставини не спростовані та не заперечується учасниками судового розгляду справи.
Також судами було встановлено, що у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2, Банк 17 грудня 2012 року за
№ 085-03/96-14807 направив позичальникові повідомлення про наявність заборгованості в розмірі 56 375,06 грн з вимогою негайно не пізніше тридцяти календарних днів з моменту відправлення цього повідомлення повернути кредит у повній сумі, нараховані проценти за користування кредитом та неустойку (а. с. 22-23).
Проте, зазначена вимога ОСОБА_2 виконана не була.
Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від
26 січня 2015 року задоволено позов ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості у повному обсязі та стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість за договором кредиту в розмірі 68 241,00 грн (а. с. 29-31).
Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1, посилаючись на положення частини четвертої статті 559 ЦК України, просила визнати припиненою її поруку за договором поруки від 19 грудня 2011 року № 032АІ10111219001-ПОР, укладеним між нею, ОСОБА_2 та ПАТ "Укрсоцбанк".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року
№ 460-ІХ установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Тому у тексті цієї постанови норми ЦПК України наводяться в редакції, яка була чинною станом на 07 лютого 2020 року.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.