П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 265/1980/15-к
провадження № 51-2443 км 18
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого судді Марчук Н.О.,
суддів: Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Крота І.М.,
прокурора Кузнєцова С.М.,
захисника Попова В.М. (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_1 (у режимі
відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за касаційною скаргою прокурорана ухвалу Донецького апеляційного суду від 06 грудня 2019 року стосовно
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
уродженця с. Ємельяново Южського району
Іванівської області Російської Федерації,
який мешкає за адресою:
АДРЕСА_1 ,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України;
обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 27 січня 2017 року ОСОБА_1 засуджено за:
- ч. 1 ст. 125 КК України - до покарання у виді виправних робіт на строк 6 місяців із відрахуванням 10 відсотків від суми заробітку в дохід держави;
- ч. 1 ст. 115 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років;
на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Донецький апеляційний суд 06 грудня 2019 року змінив вирок суду першої інстанції:
- звільнив ОСОБА_1 від призначеного за ч. 1 ст. 125 КК України покарання на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв`язку із закінченням строків давності;
- кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 в частині обвинувачення за ч. 1 ст. 115 КК України закрив за відсутністю в діянні обвинуваченого складу інкримінованого злочину на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 02 серпня 2014 року приблизно о 12.50, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на перехресті вулиці Орджонікідзе та Комсомольського бульвару у м. Маріуполі Донецької області, під час сварки, на ґрунті особистих неприязних стосунків, наніс декілька ударів кулаком в обличчя ОСОБА_2 , спричинивши їй легких тілесних ушкоджень.
В подальшому приблизно о 13.10 ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння в тому ж місці, після раптово виниклої сварки з ОСОБА_3, під час якої останній спричинив йому тяжких тілесних ушкоджень, діючи з мотивів помсти, привів у рух автомобіль "СHEVROLET AVEO", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, та, розвивши достатню швидкість, здійснив на нього наїзд. У результаті удару рухомим автомобілем потерпілий ОСОБА_3 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не погоджуючись із постановленим стосовно ОСОБА_1 рішенням суду апеляційної інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить його скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Свої вимоги прокурор мотивує тим, що в порушення вимог ст. 290 КПК України стороні обвинувачення не була відкрита медична документація, яка врахована при проведенні психолого-психіатричної експертизи № 344 від 08 липня 2019 року, внаслідок чого, на його думку, цей доказ є недопустимим. Вказує на те, що відмова в задоволенні клопотання про проведення повторної комплексної амбулаторної психолого-психіатричної експертизи призвела до однобічних і суперечливих висновків та постановлення незаконного судового рішення судом апеляційної інстанції. Крім того, прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції не провів безпосереднього допиту свідка ОСОБА_4, проаналізував його показання й прийшов до протилежного, ніж суд першої інстанції, висновку щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Також зазначає про те, що суд апеляційної інстанції, змінюючи вирок суду першої інстанції й закриваючи кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, постановив рішення, яке не відповідає вимогам КПК України.
Від захисника Попова В.М. надійшли заперечення, в яких він просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу суду апеляційної інстанції стосовно ОСОБА_1 - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримав касаційну скаргу, просив її задовольнити.
Захисник і засуджений заперечили проти задоволення касаційної скарги прокурора, просили залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без зміни.
Мотиви Суду
Положеннями статті 433 КПК України визначено, що суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновки суду про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і наявність підстав для звільнення від призначеного за цим Законом покарання за закінченням строків давності прокурор у своїй касаційній скарзі не оспорює, тому суд касаційної інстанції їх і не перевіряє.