Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 710/539/17
провадження № 61-48032св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області у складі судді Побережної Н. П. від 04 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів: Гончар Н. І., Василенко Л. І., Сіренко Ю. В., від 23 жовтня 2018 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червені 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання договору довічного утримання недійсним та скасування його державної реєстрації.
В обґрунтування позову вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , яка проживала у АДРЕСА_1 .
У грудні 2016 року вона звернулась до нотаріуса з метою оформлення спадщини після смерті матері та довідалася, що у 1994 році мати уклала з її сестрою ОСОБА_4 договір довічного утримання, відповідно до якого остання зобов`язувалась утримувати ОСОБА_3 до її смерті та здійснювати догляд за нею та в свою чергу за цим договором набула право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Вважає, що договір довічного утримання, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та укладення якого порушує її права як непрацездатної особи з інвалідністю, є фіктивним, і повинен бути визнаний недійсним з огляду на те, що реальних наслідків, передбачених договором, не настало, так як відповідач не здійснювала догляд за матір`ю та не утримувала її.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 04 липня 2018 року, залишено без змін постановою Апеляційного суду Черкаської області від 23 жовтня 2018 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Судові рішення мотивовані тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що оскаржуваний договір довічного утримання є фіктивним, а ОСОБА_3, як сторона вказаного правочину, уклала його без наміру настання наслідків, визначених цим договором.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення її вимог, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що факт невиконання ОСОБА_2 умов договору довічного утримання є свідченням того, що цей договір укладений не з метою настання юридичних наслідків для матері шляхом надання їй щомісячно грошових коштів, як це визначено умовами вказаного договору, а з метою заволодіння правом на житло, та позбавленням цього права позивача, як спадкоємця після смерті матері.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями від 15 квітня 2020 року справу призначено судді-доповідачеві.
У січні 2019 року ОСОБА_4 подала відзив на касаційну скаргу, мотивований незгодою із її доводами та законністю й обґрунтованістю ухвалених у справі судових рішень.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Сторони по справі є рідними сестрами, матірʼю яких є ОСОБА_3
20 жовтня 1994 року був між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Шполянської державної нотаріальної контори Курінним В. В., відповідно до умов якого остання передала відповідачу у власність житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1, вартістю 10 000 крб, а ОСОБА_4 зобов`язалася надати в безкоштовне довічне користування ОСОБА_3 кімнату житловою площею 7,60 кв. м та утримувати ОСОБА_3, надавати їй необхідне харчування, забезпечити відповідний догляд за нею і необхідну допомогу, яка визначається в розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно (а.с. 54-55).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.
Згідно із даними технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1, ОСОБА_4 є власником цього будинковолодіння (а.с. 53).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін слід відмовити, оскільки касаційний суд не знаходить для цього підстав і потреби у дачі пояснень немає.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.