Постанова
Іменем України
26 травня 2020 року
м. Київ
справа № 607/2768/17
провадження № 61-38036св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 24 травня 2018 року у складі колегії суддів: Ходоровського М. В., Щавурської Н. Б., Загорського О. О.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 24 травня 2018 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, є її батьком. Після його смерті залишилася спадщина, яку вона має намір прийняти. Проте належним чином оформити спадщину не має можливості, оскільки пропустила строк подачі заяви на її прийняття, у зв`язку з неможливістю документального доведення факту родинних відносин з батьком.
Позивач зазначає, що у свідоцтві про її народження зазначено лише дані матері, відомості про батька відсутні. Дану причину пропуску строку вважає поважною, тому звернулася до суду з позовом про його поновлення. Крім того зазначила, що факт батьківства ОСОБА_3 підтверджується рішенням Тернопільського народного суду від 27 червня 1968 року про стягнення аліментів.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила встановити факт родинних відносин доньки і батька, між позивачкою ОСОБА_1 та ОСОБА_3, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 квітня 2017 року позов задоволено.
Встановлено факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є донькою ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визначено ОСОБА_1 додатковий строк - два місяці з дня набрання рішенням суду законної сили для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка надала до суду належні та допустимі докази на підтвердження того, що вона є донькою ОСОБА_3 . Визначаючи додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, місцевий суд вважав, що строк позивачем пропущено з поважної причини.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася з апеляційною скаргою на нього.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 24 травня 2018 року рішення місцевого суду в частині задоволення позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини відмовлено.
В решті рішення суду залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що факт родинних відносин знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи. Відмовляючи у задоволенні вимог про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, апеляційний суд виходив з того, що позивачка не довела належними та допустимими доказами поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2018 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову та залишити в силі рішення місцевого суду в цій частині.
Касаційна скарга мотивована тим, що без встановлення факту родинних відносини доньки і батька ОСОБА_1 не мала змоги звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Рішення апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про встановлення факту родинних відносин в касаційному порядку не оскаржується, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України вказане судове рішення у зазначеній частині в касаційному порядку не переглядається.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Статтею 388 ЦПК України (тут і далі в редакції, що діяла на час подання касаційної скарги, що розглядається) передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду від 04 липня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи.
16 квітня 2020 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду у вказаному складі суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 . У свідоцтві про її народження серії НОМЕР_1, виданому 10 серпня 1976 року Тернопільським районним відділом ЗАГСу, зазначено мати - ОСОБА_5, відомості про батька відсутні.
Рішенням Тернопільського народного суду від 27 червня 1968 року в справі № 2-115/1968р. стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 кошти на утримання дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до змісту цього рішення ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_4, народженої ОСОБА_5 .
Установлено, що 19 жовтня 1985 року ОСОБА_4 зареєструвала шлюб із ОСОБА_6, у зв`язку із чим її прізвище " ОСОБА_7 " було змінено на " ОСОБА_1 ", що підтверджено витягом з Державною реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб щодо підтвердження дошлюбного прізвища ?від 15 грудня 2016 року.
17 листопада 1993 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 розірвано, прізвище заявниці після розірвання шлюбу залишилося ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу від 17 листопада 1993 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
ОСОБА_1 не проживала та не була зареєстрована разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час його смерті.
Із заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 ОСОБА_1 не зверталася, 14 грудня 2016 року звернулася до державного нотаріуса Терпопільської районної державної нотаріальної контори Захарків Т. Н. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.
Постановою про відмову у вчинення нотаріальної дії від 15 грудня 2016 року, винесеною державним нотаріусом Терпопільської районної державної нотаріальної контори Захарків Т. Н., ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, у зв`язку із тим, що неможливо довести факт родинних стосунків дочки і батька та тим, що спадкоємцем пропущено термін для прийняття спадщини.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.