Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 1705/1590/2012
провадження № 61-21526св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,
учасники справи:
позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідачі (позивачі за зустрічним позовом): ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 липня 2019 року у складі судді Ралець Р. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Бондаренко Н. В., Хилевича С. В.,
ВСТАНОВИВ:
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Частиною другою розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
За таких обставин розгляд касаційної скарги ОСОБА_3 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 липня 2019 року, постанову Рівненського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, що діяла до 08 лютого 2020 року.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, правонаступниками після смерті якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, про усунення перешкод у користуванні входом в житловий будинок.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 належить Ѕ частина житлового будинку АДРЕСА_1 . Відповідачу належить інша частина вказаного житлового будинку.
01 травня 2012 року відповідач без будь-яких попереджень закрив загальний вхід у будинок, навісивши замок на вхідні двері.
Позивач зазначає, що згідно із технічним паспортом на цей житловий будинок, його поділено на дві квартири, а тамбур, площею 3,1 кв. м, перебуває в загальному користуванні.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просила зобов`язати відповідача не чинити перешкоди в користуванні входом в її квартиру та зняти замок з загального входу у житловий будинок АДРЕСА_1 .
У вересні 2012 року ОСОБА_4, правонаступниками після смерті якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про поділ житлового будинку між співвласниками.
Зустрічна позовна заява мотивована тим, що між співвласниками житлового будинку АДРЕСА_1 - сторонами у справі виникають суперечки щодо користування будинком та добровільно визначити порядок користування цим будинком відповідач за зустрічним позовом не бажає. Тому вважає, що на підставі статті 364 ЦК України, позивач за зустрічним позовом як співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.
На підставі викладеного просив виділити позивачу за зустрічним позовом в натурі частину майна, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності, а саме - Ѕ житлового будинку з господарськими будівлями, які знаходяться на АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Ухвалою Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 12 вересня 2017 року залучено до участі у справі ОСОБА_2, ОСОБА_3, як правонаступників померлого ОСОБА_4 .
Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 липня 2019 року в задоволенні первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено.
Виділено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2, що становить 45/100 або 9/20 від всього будинковолодіння, згідно із висновком експерта № 8192-81-94 від 12 листопада 2018 року (позначено синім кольором): житлова кімната площею, 16,4 кв. м (на плані позначена 1-1), кухню площею 12,6 кв. м (на плані позначена 1-1), тамбур площею 4,6 кв. м (на плані позначена І), тамбур 3,1 кв. м (на плані позначена ІІ), 1/2 частину огорожі (на плані позначена №1), 1/2 частину воріт (на плані позначена №2), септик (на плані позначена "С").
Виділено ОСОБА_1 Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями АДРЕСА_2, що становить 55/100 або 11/20 від всього будинковолодіння згідно висновку експерта № 8192-81-94 від 12 листопада 2018 року (позначено зеленим кольором): кухня площею 8,4 кв. м (на плані позначена 2-1), житлова кімната площею, 16,4 кв. м (на плані позначена 2-2), житлову кімнату площею 12,9 кв. м (на плані позначена 2-3), санвузол площею 3,4 (на плані позначена 2-4), коридор площею 3,2 кв. м (на плані позначена 2-5), котельня площею 3,66 кв. м (на плані позначена 2-6), сарай ( на плані позначено "В"), 1/2 частину огорожі (на плані позначена №1), 1/2 частину воріт (на плані позначена №2).
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з проведенням судової будівельно-технічної експертизи в сумі 1 716 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір у розмірі 801,89 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в дохід держави (в особі Державної судової адміністрації України) судовий збір у розмірі 437,54 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що між сторонами існують неприязні відносини, позивач за зустрічним позовом тривалий час обмежений в можливості користуватися своєю власністю та вважає, що реальний розподіл домоволодіння дозволить йому в повній мірі реалізувати свої права, як власника Ѕ частини цього нерухомого майна та проживати у ньому. Спірний будинок можливо поділити в натурі, що підтверджується висновком судової будівельно-технічної експертизи від 12 листопада 2018 року № 8192-8194.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, місцевий суд виходив з того, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 фактично користуються тамбуром, що знаходиться у загальному користуванні та згідно висновку експерта, яким запропоновано варіант поділу будинку по фактичному користуванні співвласниками та з яким погоджуються обидві сторони, вказане приміщення - тамбур виділено ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд першої інстанції вважав, зокрема, що з відповідачів за первісним позовом підлягають стягненню у солідарному порядку судові витрати, понесені ОСОБА_1 по оплаті судової будівельно-технічної експертизи, та до солідарного стягнення в дохід держави - судовий збір у розмірі 437,54 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Рівненського апеляційного суду від 22 жовтня 2019 року рішення суду першої інстанції скасовано частково.
Зустрічний позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошову компенсацію за відхилення від ідеальної частки в сумі 7 487,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги, у сумі 978,21 грн.
В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована необхідністю стягнення з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошової компенсації за відхилення від ідеальної частки в сумі 7 487,50 грн при запропонованому експертом та погодженому сторонами варіанті поділу.
Вказав, що в іншій частині суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності та дійшов правильного висновку про задоволення зустрічного позову та відмову у первісному позові.
При цьому, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, апеляційний суд стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги.
Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат залишено без змін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду, ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині розподілу судових витрат, постановити в цій частині нове рішення з урахуванням положень статті 141 ЦПК України та розміру задоволених позовних вимог.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно вирішили питання щодо розподілу судових витрат, зокрема в частині стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних з проведенням судової будівельно-технічної експертизи, та стягнення солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в дохід держави судового збору у розмірі 437,54 грн.
Справа у суді касаційної інстанції переглядається в частині щодо вирішення питання про розподіл судових витрат, а в іншій частині судові рішення судів попередніх інстанцій у касаційному порядку не переглядаються відповідно до вимог статті 400 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні касаційної скарги та залишити в силі оскаржувані судові рішення.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.