Постанова
Іменем України
27 травня 2020 року
м. Київ
справа № 599/1327/17-ц
провадження № 61-32273св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агріка",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
третя особа - Публічне акціонерне товариство "Промислово-фінансовий банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агріка" на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 19 грудня 2017 року у складі судді Снігурського В. В. та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 22 березня 2018 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Сташківа Б. І., Костіва О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Агріка" (далі - ТОВ "Агрофірма "Агріка") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Публічне акціонерне товариство "Промислово-фінансовий банк" (далі - ПАТ Промислово-фінансовий банк"), про переведення прав та обов`язків покупця.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 29 грудня 2003 року, укладеного між ТОВ "Залозецький завод продтоварів" та ТОВ "Агрофірма "Агріка", останнє придбало підвальне приміщення консервного цеху, площею 135,6 кв. м, що становить 14/100 частини будівлі консервного цеху та знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, а також підвальне приміщення будівлі цехів меду, гірчиці і хрону площею 343,4 кв. м, що становить 33/100 частини будівлі цехів меду, гірчиці та хрону. 18 травня 2017 року стало відомо, що 02 серпня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 викуплено будівлю консервного цеху. З метою з`ясування достовірності вказаної інформації, ТОВ "Агрофірма "Агріка" отримано інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, згідно з якою, будівля консервного цеху позначена в плані під літерою "А" загальною площею 866,9 кв. м на АДРЕСА_2, належить ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по Ѕ частини. Підстава виникнення права власності - договори купівлі-продажу від 02 серпня 2016 року № 961 та від 03 серпня 2016 року № 962. На звернення позивача щодо цих обставин, ТОВ "Залозецький завод продтоварів" повідомило, що в 2004 році в заставу АТ "Промислово-інвестиційний банк" у забезпечення кредитних зобов`язань ТОВ "Фараон" передано частину будівлі консервного цеху загальною площею 866,9 кв. м. Надалі АТ "Промислово-інвестиційний банк" набув право власності на вказані будівлі. Майно, яке передавалось у заставу, і яке потім стало власністю банку, не включало в себе підвальних приміщень. Тобто, в 2004 році ТОВ "Залозецький завод продтоварів" передав в іпотеку частину будівлі консервного цеху та будівлі цехів меду, гірчиці та хрону без визначення ідеальної частки об`єкта, що передавався в іпотеку. Вважає, що укладеними договорами купівлі-продажу порушено його переважне право на купівлю частки у праві спільної часткової власності, так як товариство є співвласником приміщень будівлі консервного цеху та будівлі цехів меду, гірчиці та хрону.
Посилаючись на викладене, позивач просив перевести на нього права та обов`язки покупця за договорами купівлі-продажу від 02 серпня 2016 року № 961, укладеним між ПАТ "Промислово-фінансовий банк" та ОСОБА_1, та від 03 серпня 2016 року № 962, укладеними між ПАТ "Промислово-фінансовий банк" та ОСОБА_2, у частині купівлі кожним із відповідачів по 1/2 частини будівлі консервного цеху загальною площею 866,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, та 1/2 частини будівлі цехів меду, гірчиці та хрону загальною площею 657,7 кв. м та 43,7 кв. м приміщення спільного користування, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Зборівського районного суду Тернопільської області від 19 грудня 2017 року в задоволенні позову ТОВ "Агрофірма "Агріка" відмовлено. Повернуто ТОВ "Агрофірма "Агріка" кошти у сумі 226 760,00 грн, сплачені як судовий депозит.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що пункт 1.2 договору купівлі-продажу нерухомого майна від 29 грудня 2003 року, укладеного між продавцем ТОВ "Залозецький завод продтоварів" та покупцем ТОВ "Агрофірма "Агріка" визначає, що право власності на підвальні приміщення переходить до покупця з дня передачі йому цих приміщень. Тобто позивач придбав підвальні приміщення як окремий об`єкт нерухомого майна. Вказані підвальні приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно не зареєстровані. У свою чергу, приміщення будівель консервного цеху та цехів меду, гірчиці та хрону належать відповідачам на праві спільної часткової власності, з визначенням часток кожного із співвласників - по 1/2 частини, що засвідчують довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Позивач не ставить будь-яких вимог до ПАТ "Промислово-фінансовий банк". Проте витяги про державну реєстрацію прав свідчать, що банк був власником окремих об`єктів нерухомості - 1/1 консервного цеху та 1/1 цехів меду, гірчиці та хрону, які відповідачі, в силу статті 328 ЦК України, правомірно набули у власність. Правомірність отримання банком у власність спірних приміщень як окремих об`єктів нерухомості не оспорюється. Спірні приміщення не є об`єктом спільної часткової власності і до цих правовідносин не підлягає застосуванню стаття 362 ЦК щодо переважного права купівлі та переведення прав та обв`язків покупця.
Постановою Апеляційного суду Тернопільської області від 22 березня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що право власності ПАТ "Промислово-інвестиційний банк" на спірні нежитлові приміщення оформлено як на окремі об`єкти нерухомості, а не частку у праві спільної часткової власності. ПАТ "Промислово-інвестиційний банк" набув право власності на будівлю консервного цеху у результаті проведення прилюдних торгів, а на приміщення цеху меду, гірчиці та хрону - на підставі рішення суду. Ні в рішенні суду, ні у свідоцтві, виданому державним нотаріусом на підставі акта про проведені прилюдні торги, не йдеться про частку у праві спільної часткової власності, а вказується площа будівлі із зазначенням конкретних приміщень згідно з інвентарною справою.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У травні 2018 року ТОВ "Агрофірма "Агріка" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Зборівського районного суду Тернопільської області від 19 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Тернопільської області від 22 березня 2018 року, в якій просять скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що до реєстру прав власності внесені відомості про спірний об`єкт, що не відповідають дійсності, фактичній характеристиці об`єкта нерухомого майна, право на яке зареєстровано, в частині визначення частки. Саме по собі оскарження державної реєстрації права власності за банком не призведе до досягнення належних правових наслідків для позивача шляхом відновлення його порушених прав. Унаслідок виконання договору купівлі-продажу, власниками майна, a саме будівлі консервного цеху та цехів меду гірчиці і хрону, стали дві юридичні особи, а отже, в силу статті 355 ЦК України вказане майно стало належати їм на праві спільної власності.
У липні 2018 року Приватне акціонерне товариство "Фінансова компанія "ПФБ Кредит" подало відзив на касаційну скаргу у якому зазначено, що за договором купівлі-продажу до покупця переходить право власності на конкретні частини будівлі консервного цеху та будівлі меду, гірчиці та хрону, а не на будівлі консервного цеху та будівлі меду, гірчиці та хрону в цілому з визначенням часток у праві власності. У позивача не виникло і не могло виникнути переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності, що передбачено статтею 362 ЦК України.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду Карпенко С. О. від 08 червня 2018 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
06 липня 2018 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", вирішено здійснити перерозподіл справ, у яких касаційні скарги подані до Верховного Суду у 2017-2018 роках.
На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Ступак О. В.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини встановлені судами
ТОВ "Залозецький завод продтоварів" належало на праві власності: 1) ціла будівля цехів меду, гірчиці та хрону, що складається з одного будинку; 2) ціла будівля консервого цеху, яка також складається з одного будинку. Право власності підтверджується окремими свідоцтвами про право власності від 17 вересня 2003 року.
Згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 29 грудня 2003 року, укладеного між продавцем ТОВ "Залозецький завод продтоварів" та покупцем ТОВ "Агрофірма "Агріка", продавець передав покупцю у власність: підвальне приміщення консервного цеху площею 135,6 кв. м (в інвентарній справі позначено №№ 17 -20, зокрема № 17 площею 16,6 кв. м, № 18 - 63,9 кв. м, № 19 - 26,8 кв. м, № 20 -28, 3 кв. м), що становить 14/100 частини будівлі консервного цеху та знаходиться на АДРЕСА_1 ; підвальне приміщення будівлі цеху меду, гірчиці та хрону площею 343,4 кв. м (в інвентарній справі позначено № 16 ), що становить 33/100 частини будівлі цехів меду, гірчиці та хрону, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до акта прийому-передачі нерухомого майна від 29 грудня 2003 року, який є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу, продавець передав, а покупець прийняв зазначене у договорі купівлі-продажу нерухоме майно.
Державна реєстрація договору купівлі-продажу, права власності проведена не була, так як чинним, на час укладення договору, законодавством не встановлено такого обов`язку.
Відомості про зазначені приміщення та їх власника не занесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно.
13 травня 2004 року ТОВ "Залозецький завод продтоварів" згідно з нотаріально посвідченим договором іпотеки передало будівлю цехів меду, гірчиці та хрону загальною площею 673,1 кв. м, а також будівлю консервного цеху загальною площею 866,1 кв. м в іпотеку ПАТ "Промислово-фінансовий банк".