Постанова
Іменем України
27 травня 2020року
м. Київ
справа № 646/7092/17-ц
провадження № 61-37900св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Клопотов Станіслав Давидович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2017 року у складі судді Сороки О. П. та постанову Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Колтунової А. І., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова С. Д. про визнання недійсною заяви про відмову від прийняття спадщини, визнання недійсним у 1/4 частини свідоцтва про право на спадщину та визнання права власності на 1/4 частини квартири у порядку спадкування за законом.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його дружина ОСОБА_3, після смерті якої відкрилась спадщина на 1/2 частини житлової квартири за АДРЕСА_1, яка на праві спільної сумісної власності належала йому та померлій дружині. Заповіту ОСОБА_3 не залишила. Спадкоємцями за законом першої черги є він та син ОСОБА_2 . Він прийняв спадщину після дружини як спадкоємець, який постійно проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. 03 березня 2017 року він та ОСОБА_2 звернулись до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Клопотова С. Д. із метою оформлення спадкових прав, де він зазначив про його намір прийняти спадщину після смерті дружини. Проте нотаріус запропонував йому відмовитися від своєї частки у спадщині на користь свого сина, на що отримав його відмову. Згодом нотаріус попросив покинути його кабінет на деякий час, та коли той повернувся надав йому для підпису якусь заяву. Нотаріус пояснив, що це заява про прийняття спадщини, але як виявилось пізніше, він підписав заяву про відмову від прийняття спадщини на користь його сина ОСОБА_2 . Вказаними діями відповідачів, він був введений в обман, у зв`язку з тим, що він не мав можливості прочитати документ, який підписує через поганий зір. Згодом виявилось, що заява про відмову датована 16 лютого 2017 року, а не 03 березня 2017 року, коли вони відвідували нотаріуса.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив визнати заяву ОСОБА_1 від 16 лютого 2017 року, подану приватному нотаріусу Харківського міського нотаріального округу Клопотову С. Д. про відмову від прийняття спадщини, яка залишилася після смерті ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , - недійсною; визнати ОСОБА_1 таким, що прийняв спадщину після смерті своєї дружини ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визнати недійсним у 1/4 частини свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстраційний № НОМЕР_1, видане на ім`я ОСОБА_2, приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Клопотовим С. Д. 26 квітня 2017 року на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; припинити право власності ОСОБА_2 на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/4 частини квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті дружини ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки за своєю правовою природою відмова від прийняття спадщини є одностороннім правочином, який не допускає можливості врахування самообману як підстави для визнання його недійсним, положення статті 230 ЦК України не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. На підтвердження доводів щодо неможливості прочитати заяву позивач надав медичну документацію про стан його зору, складену 01 червня, 26 липня та 29 серпня 2017 року, тобто складену через декілька місяців після звернення до нотаріуса. Більше того, в матеріалах справи міститься власноручно складена та підписана позивачем заява від 26 квітня 2017 року. Крім того, на відповіді нотаріуса від 25 травня 2017 року міститься власноручне зауваження ОСОБА_1 щодо вказаної відповіді, датоване 30 травня 2017 року. Рекомендована лікарями операція на очах позивачеві проведена лише вкінці серпня 2017 року, проте до її проведення позивач самостійно писав, що підтверджується матеріалами справи. Крім того, з оглянутого судом оригіналу Реєстру для реєстрації нотаріальних дій, наданого в судовому засіданні Клопотовим С. Д., убачається, що навпроти кожної дії, яку вчиняв нотаріус в інтересах позивача міститься особистий підпис ОСОБА_1 . Таким чином, позивачем не надано достатніх доказів на підтвердження неможливості прочитати оспорювану заяву в момент її підписання, а надана суду документація не свідчить про повну відсутність зору в момент підписання оспорюваної заяви. Доказів того, що позивач діяв не добровільно, не на власний розсуд, під тиском або обманом суду не надано. Так, саме ОСОБА_1 запропонував сину звернутися до нотаріуса Клопотова С . Д ., із яким відповідач раніше не був знайомий. Саме ОСОБА_1 був ініціатором оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 на сина ОСОБА_2 . Доводи позивача про те, що незнайомі особи у нотаріуса раптом стали вмовляти його відмовитися від спадщини на користь сина нічим не підтверджуються та є алогічними.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції виходив із того, що після спливу шестимісячного строку для прийняття спадщини позивач не звертався до нотаріуса щодо видачі свідоцтва про право на спадщину. Лише 26 квітня 2017 року ОСОБА_1 подав заяву, в якій просив не видавати документи про право власності своєму синові, оскільки має намір звертатись до суду. Таким чином, дії позивача свідчать про те, що він розумів, що відмовився від спадщини, тому не має права на оформлення своїх спадкових прав. Матеріали справи містять власноручно складену та підписану позивачем заяву від 26 квітня 2017 року. При цьому на заяві позивачем зазначений навіть час її подання "10 часов 15 минут" (а. с. 18), що свідчить про можливість позивача у звичайних умовах розбірливо писати та читати текст. Крім того, на відповіді нотаріуса від 25 травня 2017 року ОСОБА_1 надав власноручне зауваження від 30 травня 2017 року.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У червні 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Харківської області від 08 травня 2018 року, в якій просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що він очікував на справедливий розгляд його справи щодо його цинічного обману, натомість суди ухвалили упереджене рішення. Відповідачі вчинили щодо нього обман, що підтверджується наданими ним доказами. Через тяжке захворювання очей він не міг підписати текст заяви, оскільки взагалі не бачив її тексту. Підписуючи заяву він вважав, що підписує заяву саме про прийняття спадщини.
У своїй касаційній скарзі ОСОБА_1 просив проводити розгляд справи у судовому засіданні за його участі.
Підстави для задоволення такого клопотання відсутні, виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга).
Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Абзац другий частини першої статті 402 ЦПК України визначає, що у разі необхідності учасники справи можуть бути викликані для надання пояснень у справі.
Відповідно до частини першої, другої третьої та п`ятої статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про проведення підготовчої дії та обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.
Разом із тим як зазначено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
З огляду на відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, та того, що жоден із суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду не дійшов висновку про призначення справи до судового розгляду, вказане клопотання ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Учасники справи своїм правом надати відзив на касаційну скаргу не скористалися.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду Олійник А. С. від 27 червня 2018 року відкрито провадження у справі, витребувано справу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
14 серпня 2018 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
Рішенням зборів суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2020 року № 1 "Про заходи, спрямовані на належне здійснення правосуддя", вирішено здійснити перерозподіл справ, у яких касаційні скарги подані до Верховного Суду у 2017-2018 роках.
На підставі повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справа передана судді Ступак О. В.
Позиція Верховного Суду
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.