Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 751/2857/19
провадження № 61-21762св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2019 року у складі судді Філатової Л. Б. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року в складі колегії суддів: Кузюри Л. В., Вінгаль В. М., Губар В. С.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту спільного проживання, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права власності на 1/2 частини квартири та припинення права спільної сумісної власності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з квітня 2000 року по ІНФОРМАЦІЯ_1, до дня смерті ОСОБА_4, проживав з нею як член однієї сім`ї. Спочатку проживали в смт Короп, в належному йому на праві власності будинку, з 14 листопада 2002 року проживали за адресою: АДРЕСА_1, яку придбали за спільні кошти (спільної праці членів сім`ї).
З 01 грудня 2014 року ОСОБА_4 почала користуватись послугами соціального працівника, оскільки захворіла і потребувала сторонньої допомоги, яку позивач не був спроможний надавати через похилий вік.
Після смерті ОСОБА_4 дізнався про укладений 14 листопада 2002 року без його згоди між нею та ОСОБА_2 договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, яка 27 лютого 2019 року була відчужена ОСОБА_3 .
Просив встановити факт спільного проживання між ним та ОСОБА_4 як членами однієї сім`ї не перебуваючи в зареєстрованому шлюбі; визнати частково недійсним договыр купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 01 листопада 2016 року, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_2, посвідченого приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Куранковим К. М., реєстровий номер 632; визнати за ним право власності на 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 ; припинити право спільної сумісної власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 24 липня 2019 року, залишеним без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року, позов задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, як членів однієї сім`ї без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 20 грудня 2016 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що наявні підстави длявстановлення факту проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, як членів однієї сім`ї без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 20 грудня 2016 року. Відмовляючи у задоволенні решти позовних вимог суди дійшли висновку, що ОСОБА_1 не надано належних та допустимих доказів щодо придбання спірної квартири за спільні кошти ОСОБА_1 та ОСОБА_4 під час поживання однією сім`єю.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі № 751/2857/19, витребувано справу з Новозаводського районного суду м. Чернігова.
Узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не взято до уваги докази, які надано суду з боку позивача, у зв`язку із чим не правильно застосовано статтю 17 Закону України "Про власність". Крім того, судом не взято до уваги час, протягом якого сторони проживали разом.
Доводи інших учасників справи
У лютому 2020 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказував, що судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законним і обґрунтованим, а доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Суд установив, що відповідно до договору купівлі-продажу від 14 листопада 2002 року ОСОБА_4 придбала однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 за 3 277,00 грн, де з 04 березня 2003 року було зареєстровано її місце проживання.
Вказана квартира належала ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності, зареєстрованому КП "Чернігівське міжміське бюро технічної інвентаризації" в електронному Реєстрі прав власності на нерухоме майно 25 лютого 2003 року, оскільки на момент її придбання в зареєстрованому шлюбі остання не перебувала.
01 листопада 2016 року ОСОБА_4 уклала з ОСОБА_2 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за ціною 93 000,00 грн.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла.
27 лютого 2019 року ОСОБА_2 уклала з ОСОБА_3 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 за ціною 279 370,00 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України (в редакції, чинній на дату подання касаційної скарги) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Мотиви і доводи, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до пункту 1 розділу VII "Прикінцеві Положення" Сімейного кодексу України (надалі - СК України), цей Кодекс набув чинності одночасно з набуттям чинності Цивільним кодексом України, тобто з 01 січня 2004 року.
За загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі (частина перша статті 58 Конституції України) норми СК України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набуття ним чинності, тобто не раніше 01 січня 2004 року. До сімейних відносин, які існували до 01 січня 2004 року, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов`язків, що виникли після набуття ним чинності.
Положення Кодексу законів про шлюб та смію України (надалі - КпШС України) не містили норми про спільне проживання жінки та чоловіка однією сім`єю, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі. Зазначене положення передбачене статтею 74 СК України, який набрав чинності з 01 січня 2004 року.
Тому встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу в період до 01 січня 2004 року законом не передбачено.
Частиною другою статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.
Відповідно до частин першої та другої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.