Постанова
Іменем України
21 травня 2020 року
м. Київ
справа № 296/3968/17
провадження № 61-45771св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Сердюка В. В.,
учасники справи:
| позивач - ОСОБА_1, відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, |
розглянувши у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Апеляційного суду Житомирської області від 30 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Талько О. Б., Галацевич О. М., Миніч Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до пункту 2 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ"
(далі - Закон України № 460-IX) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно.
Позовна заява мотивована тим, що 12 лютого 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за спільні кошти придбано квартиру АДРЕСА_1, право власності на яку зареєстроване за ОСОБА_5 . Вселившись у спірну квартиру, вони за спільні сімейні кошти здійснили ремонт, придбали побутову техніку, меблі та речі домашнього вжитку.
04 березня 2016 року ОСОБА_1 з ОСОБА_5 зареєстрували шлюб.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після смерті якого відкрилась спадщина, до складу якої входить квартира АДРЕСА_1 . Спадкоємцями за законом першої черги є діти спадкодаця - ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які не визнають ту обставину, що позивач з жовтня 2012 року проживала однією сім`єю з їхнім батьком - ОСОБА_5, та заперечують факт придбання квартири за спільні сімейні кошти подружжя.
Посилаючись на вищевказане, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 у період з жовтня 2012 року по 04 березня 2016 року; визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю її та ОСОБА_5 ; визнати за нею право власності
на Ѕ частину спірної квартири.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Корольовського районного суду міста Житомира від 23 січня
2018 року (у складі судді Галасюка Р. А.) позов ОСОБА_1 задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з жовтня 2012 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1
з ОСОБА_5, померлим ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Визнано квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 .
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що спірна квартира була придбана в інтересах сім`ї, а тому за нормами СК України є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, отже, ОСОБА_1 має рівні права на володіння, користування та розпорядження цією квартирою.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду Житомирської області від 30 серпня
2018 року рішення Корольовського районного суду міста Житомира
від 23 січня 2018 року в частині задоволення позовних вимог
ОСОБА_1 про визнання квартири АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_1, а також в частині визнання за ОСОБА_1 права власності на Ѕ частину квартири АДРЕСА_1 скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні цих позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що квартира АДРЕСА_1 належала спадкодавцеві на підставі договору купівлі-продажу від 12 лютого 2013 року, відповідно до умов якого на час укладення даного договору ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебував й грошові кошти, що витрачаються ним на придбання спірної квартири не є спільною сумісною власністю та є його особисто власністю, і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю майна, у тому числі й відповідно до статей 65, 74, 97 СК України, немає.
Рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу до апеляційного суду не оскаржувалось, тому перегляду в касаційному порядку в цій частині не підлягає.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що спірна квартира придбана в інтересах сім`ї, а тому є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Разом з тим, на купівлю спірної квартири, крім коштів ОСОБА_5, були також витраченні особисті кошти ОСОБА_1, що підтверджується копіями видаткових накладних та чеків на будівельні матеріали, виписаних на ім`я ОСОБА_1, які використовувались при проведенні ремонту. Отже, фактично дана квартира була куплена за суму, яка є значно більшою, ніж вказана у договорі.
Крім того, апеляційним судом необґрунтовано стягнуто з ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2 452,06 грн, оскільки в апеляційному суді оскаржувалось рішення суду першої інстанції в частині позовних вимог про визнання майна спільною сумісною власністю та визнання права власності на майно.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2018 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що постанова суду апеляційної інстанції є законною і обґрунтованою, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому підстави для її скасування відсутні.
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала заперечення на відзив на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, всі висновки суду відповідають встановленим обставинам справи, а тому постанову суду апеляційної інстанції необхідно скасувати, а рішення суду першої залишити в силі.
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 12 лютого 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 укладений договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 . Договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я.
Відповідно до пункту 1.6. договору купівлі- продажу покупець довів до відома продавців, а продавці взяли до уваги той факт, що покупець в зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває і грошові кошти, що витрачаються покупцем на придбання майна за цим договором, не є спільною сумісною власністю та є його особистою приватною власністю, і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на грошові кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю майна, у тому числі й відповідно до статей 65, 74, 97 СК України, немає.
Згідно з пунктом 2.1. договору купівлі-продажу продаж квартири вчинений за домовленістю сторін за 224 241 грн. Зазначена ціна встановлена за згодою сторін цього договору, є реальною і остаточною та не підлягає
будь-яким змінам.
З долученої до матеріалів справи заяви ОСОБА_6 від 12 лютого 2013 року вбачається, що на час укладення даного договору купівлі-продажу від 12 лютого 2013 року у зареєстрованому шлюбі та у фактичних шлюбних відносинах не перебуває й грошові кошти, що витрачаються ним на придбання квартири АДРЕСА_1, не є спільною сумісною власністю та є його особистою власністю, і осіб, які б могли поставити питання про визнання за ними права власності на кошти (чи їх частку), витрачені на купівлю майна, у тому числі й відповідно до статей 65, 74, 97 СК України, немає.Справжність підпису ОСОБА_6 на даній заяві засвідчена приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В. Я. 12 лютого
2013 року.
Також суди встановили, що 12 лютого 2013 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_6 укладений договір купівлі-продажу належної останньому квартири АДРЕСА_2, вартістю 295 650 грн.Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Слюсарем В. В. 12 лютого 2013 року.
04 березня 2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 уклали шлюб, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 245.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після смерті якого відкрилась спадщина на квартиру АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_5, які прийняли спадщину у встановленому законом порядку.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України (тут і далі - у редакції, що діяла до набрання чинності Законом України № 460-IX) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.