Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 607/3081/17
провадження № 61-35647св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Сімоненко В. М.,
суддів: Калараша А. А., Мартєва С. Ю., Петрова Є. В., Штелик С. П. (суддя-доповідач)
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу адвоката Рукавця Олександра Володимировича, який діє в інтересах ОСОБА_1, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 грудня 2017 року у складі судді Братасюка В. М. та постанову апеляційного суду Тернопільської області від 22 березня 2018 року у складі суддів: Сташківа Б. І., Костіва О. З., Хоми М. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя.
Позов мотивовано тим, що за час шлюбу з відповідачем придбано квартиру АДРЕСА_1 . Оскільки дана квартира набута за час спільного проживання з відповідачем, вона є спільною сумісною власністю подружжя. Просив здійснити поділ квартири між ним та відповідачкою.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спріну квартиру подружжя придбало за кошти, отримані родиною ОСОБА_2 від реалізації квартири по АДРЕСА_2, переданої як безоплатна матеріальна допомога дочці ОСОБА_2 на придбання житла.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою апеляційного суду Тернопільської області від 22 березня 2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що придбання спірної квартири за кошти відповідача підтверджується відповідними доказами у справі. Із наданої позивачем боргової розписки вбачається, що ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_3 кошти у сумі 7 тис. доларів США на придбання квартири під зобов`язання повернути гроші до 01 листопада 2017 року. Згідно змісту даної розписки не вбачається, що вона була укладена позивачем в інтересах сім`ї та створює будь-які обов`язки для другого з подружжя. Оскільки відповідач про існування такої розписки довідалася безпосередньо в суді першої інстанції, наприкінці закінчення судового розгляду справи, будь-які дані в самій розписці про те, що відповідач з нею ознайомлена та погоджується, відсутні. Так, досліджуючи дану боргову розписку та її правову природу суд апеляційної інстанції вважає, що наявність даної розписки свідчить лише про зобов`язання ОСОБА_1 перед ОСОБА_3 щодо повернення коштів, однак не може бути доказом того, що позивач позичив кошти саме для сімейних потреб. Не заслуговують до уваги доводи позивача, що, продавши автомобіль Мерседес-Спринтер, за який він отримав 80 тис. грн, ним було вкладено дані кошти у придбання спірної квартири, оскільки, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідно до чинного законодавства довіреність на право розпорядження транспортним засобом не є правочином про оплатне відчуження майна з метою отримання доходу.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи касаційної скарги
У касаційній скарзі адвокат Рукавець О. В., який діє в інтересах ОСОБА_1, просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що про те, що квартира придбана у спільну сумісну власність подружжя вказано у тексті договору купівлі-продажу. Квартиру придбано за подаровані кошти, отримані в позику та за кошти від реалізації автомобіля.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано матеріали справи з Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.
Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2020 року цивільну справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами у складі колегії з п`яти суддів.
Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
08 лютого 2020 року набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX (далі - Закон від 15 січня 2020 року № 460-IX).
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положеньЗакону від 15 січня 2020 року № 460-IX установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди установили, що 12 вересня 2008 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області 24 січня 2017 року.
Під час шлюбу 07 листопада 2013 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 укладено та нотаріально посвідчено в реєстрі за № 5023 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, загальною площею 60, 3 кв. м. Ціна квартира визначена сторонами договору в пункті 5 та становить 264 тис. грн.