Постанова
Іменем України
25 травня 2020 року
м. Київ
справа № 761/29185/17
провадження № 61-44930св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Грабчак Віктор Михайлович,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року у складі колегії суддів: Іванченко М. М., Рубан С. М., Желепи О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, в якому просила визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матірʼю за адресою її проживання: АДРЕСА_1 .
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 22 вересня 2006 року вона та відповідач перебували в шлюбі та в них народився син ОСОБА_3 .
З березня 2017 року шлюбні відносини між сторонами припинені.
Посилаючись на те, що між нею та відповідачем існує спір щодо місця проживання дитини та відповідач вчиняє дії, щоб налаштувати сина проти неї, влаштовує з цього приводу сварки, позивач вважає, що місце проживання дитини має бути визначено за місцем її проживання.
Виходячи з викладеного, просила позовні вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року у складі судді Притули Н. Г. у позові ОСОБА_1 відмовлено.
Суд першої інстанції виходив із того, що, враховуючи вік малолітньої дитини, яка на день ухвалення судового рішення не може надати об`єктивної згоди на проживання з одним із батьків самостійно, та що на даний час малолітній син фактично проживає з батьком, тому проживання дитини з батьком буде відповідати саме інтересам дитини, який потребує постійного догляду та турботи у зв`язку з фізіологічними особливостями, позитивно сприятиме його розвитку як психологічному так і фізіологічному.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Апеляційного суду міста Києва від 16 серпня 2018 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 30 березня 2018 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матірʼю - ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 960,00 грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що забезпечення розвитку в безпечному, спокійному та стійкому середовищі малолітнього ОСОБА_3 буде відповідати якнайкращим його інтересам, а тому необхідно визначити місце проживання малолітнього сина разом із матір`ю ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погодившись із таким вирішенням спору, ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_2 аргументована тим, що апеляційний суд неповно дослідив обставини справи, не врахував усі докази, які містяться в матеріалах справи, та доводи і заперечення, на які він посилався, не надав їм належної правової оцінки та дійшов помилкового висновку про визначення місця проживання малолітнього сина з матір`ю.
Вважає, що постанова апеляційного суду не враховує суттєвих обставин справи, ґрунтується на упередженому використанні поданих доказів та не враховує інтересів малолітньої дитини.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_1 подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2, у якому просить залишити без змін оскаржувану постанову апеляційного суду як таку, що прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 04 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Служба у справах дітей Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини.
Витребувано із Шевченківського районного суду міста Києва зазначену справу.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Апеляційний суд установив, що з 22 вересня 2006 року сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який згідно з рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 16 січня 2018 року розірвано.
У період перебування сторін у зареєстрованому шлюбі у них народився син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З народження дитина проживала разом з обома батьками за місцем проживання відповідача у квартирі АДРЕСА_2 . Після припинення спільного проживання сторін дитина залишилась проживати з батьком.
Відповідно до договору оренди від 06 серпня 2017 року ОСОБА_1 орендує квартиру АДРЕСА_3 . Термін оренди з урахуванням додаткової угоди до договору становить до 06 серпня 2019 року.
Згідно актів обстеження житлових умов від 31 жовтня 2017 року та 01 вересня 2017 року сторони створили всі необхідні умови для проживання та розвитку дитини, її виховання, син сторін забезпечений необхідним одягом, взуттям тощо як у квартирі, де проживає разом із батьком, так і в квартирі, де проживає матір малолітнього ОСОБА_3
15 листопада 2017 року сторони уклали договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та обов`язків. Умовами договору сторони регламентували відносини між батьками щодо рівних способів участі кожного з батьків у вихованні, проживанні та утримання спільного сина, відповідно до регламенту побачень батьків з дитиною, який є додатком № 1 до даного договору.
Сторони у справі працевлаштовані, мають сталий дохід.
У висновку від 20 листопада 2017 року № 100-20282 орган опіки та піклування Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації вважає за доцільне, з урахуванням інтересів дитини, визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із матір`ю - ОСОБА_1 .
Висновком психолога від 31 жовтня 2017 року №100/09/10-1262 рекомендовано: не залучати дитину до " Конфлікту лояльності ". Не намагатися зробити з дитини посередника у вирішенні питань. Формувати в свідомості дитини позитивний образ іншого з батьків. Колишньому подружжю, залучитись до медіації за для продуктивного діалогу та зменшення напруженості у спілкуванні. Не чинити перешкод для спілкування дитини з окремо проживаючим батьком або матір`ю. Батькам підвищувати свій виховний потенціал, залучатись до навчальних програм, лекцій про екологічне виховання дітей, вивчати літературу по віковій психології. При можливості батькам звернутись до психолога або психотерапевта, для виходу із "травмуючих" подій пов`язаних із розлученням.
При цьому психологом вказано, що дитину залучено до "конфлікту лояльності", прослідковується оперування дитиною дорослими термінами та фразами, які по своїй суті є частинами мови дорослих, частіше батька, а дитиною лише відтворено монологи, емоційний стан, пози, жести, при цьому дитина не розуміє значення, що може свідчити про те, що дитина є не лише свідком подій, а його дуже активно залучено до переживань батька де і відбувається емоційне зараження, що може спричинити гальмування в розвитку дитини, оскільки ігноруються особисті потреби дитини.
Під час розгляду справи з пояснень ОСОБА_2 апеляційний суд також установив, що відповідач має образу на дружину через розлучення, яку переносить на спільного сина сторін, що також підтверджується вищевказаним висновком психолога.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пункту 2 розділу II"Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" від 15 січня 2020 року № 460-IX, який набрав чинності 08 лютого 2020 року, установлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.