Постанова
Іменем України
20 травня 2020 року
м. Київ
справа № 344/1318/16-ц
провадження № 61-43068 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Апеляційного суду
Івано-Франківської області від 18 липня 2018 рокуу складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Василишин Л. В., Максюти І. О.
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і з урахування уточнених позовних вимог просивстягнути з відповідачів в солідарному порядку 239 777,18 грн боргу
в регресному порядку та судові витрати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 уклав з Публічним акціонерним товариством комерційного банку "Приватбанк" (далі -
ПАТ КБ "Приватбанк") кредитний договір № IFU0GА00000226 від 19 червня
2006 року та отримав кредит у розмірі 15 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 12% річних на рік на суму залишку заборгованості за кредитом із кінцевим терміном повернення -
19 червня 2010 року.
На забезпечення виконання умов кредитного договору ОСОБА_4 та ОСОБА_3 уклали з ПАТ КБ "Приватбанк" договори поруки,
а з ним було укладено договір іпотеки від 20 червня 2006 року на все домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, що належить йому. Крім цього, від 08 лютого 2007 року ним також укладено договір іпотеки на земельну ділянку площею 0,0846 га, кадастровий номер 2610190501090020093 за адресою розміщення домоволодіння, тобто він став майновим поручителем.
ОСОБА_2 свої зобов`язання перед ПАТ КБ "Приватбанк" за кредитним договором добросовісно не виконував, у результаті чого станом 25 лютого 2009 року у нього виникла кредитна заборгованість.
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 29 вересня
2009 року позов ПАТ КБ "Приватбанк" про погашення кредитної заборгованості ОСОБА_2 було задоволено. Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 19 листопада 2009 року дане заочне рішення було скасовано, а у подальшому під час розгляду справи по суті ухвалою
Івано-Франківського міського суду від 18 квітня 2011 року позов
ПАТ КБ "Приватбанк" залишено без розгляду за заявою позивача, банку, оскільки він, як майновий поручитель, 09 лютого 2011 року погасив всю заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору від 19 червня
2006 року перед ПАТ КБ "Приватбанк" у розмірі 13 206,26 доларів США
та 9 927,12 грн пені й штрафів.
Він як поручитель, виконавши зобов`язання, забезпечене порукою, томудо нього перейшли усі права кредитора у цьому зобов`язанні, у тому числі і ті, що забезпечували його виконання.
За регресним зобов`язанням він звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідачів в солідарному порядку грошових коштів після виконання ним зобов`язання за договором. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 травня 2014 року його позов задоволено частково.
У зв`язку з тим, що він оплатив борг відповідачів за кредитним договором
у доларах США, а на час розгляду справи - 2014 рік, курс долара був нижчим, у нього виникла необхідність у зверненні з позовом про стягнення додаткової суми з врахуванням того, що ОСОБА_4 свою частину боргу
в сумі 5 250 доларів США заборгованості в рахунок виконання регресного зобов`язання повернув, що підтверджується відповідною розпискою
від 05 квітня 2016 року. Він звернувся з регресним зобов`язанням до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення 208 613,13 грн (7 956, 26 доларів США), що становить решту від суми 13 206,26 доларів США (за мінусом
5 250 доларів США).
ОСОБА_1 вважав, що загальна сума стягнення
з відповідачів складає 9 144,82 доларів США, що по курсу на час уточнення позовних вимог 26,22 грн за один долар США становить 239 777,18 грн.
Відповідно до вимог статей 623, 625 ЦК України відповідачі на 17 вересня 2017 року грошових коштів йому не повернули, тому зобов`язані сплатити йому щорічно по 396,18 доларів США як 3% річних від суми 13 206,26 доларів США, що за три роки становить 1 188,56 доларів США.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив стягнути в солідарному порядку з відповідачів у сумі 239 777,18 грн та на оплату праці адвоката у сумі 2 000 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області
від 03 травня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_4 05 квітня
2016 року повернув борг ОСОБА_1 в сумі 5 250 доларів США,
що станом на 05 квітня 2016 року еквівалентно 136 471,64 грн (25,9946 грн за один долар США). Згідно рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2014 року з відповідачів стягнуто заборгованість у гривнях в сумі 122 180,16 грн, тому необґрунтованим є твердження позивача про обов`язок відповідачів виконати зобов`язання у доларах США.
Суд першої інстанції зазначив, що позивачем, крім погашення основного зобов`язання, отримано 14 291,49 грн (різниця сум за рішенням та повернутими відповідачем коштами позивачу: 136 471,65 грн -
122 180,16 грн =14 291,49 грн).
Крім того, суд першої інстанції визначив розрахунок суми трьох відсотків річних виходячи з встановленого в судовому рішенні суми зобов`язання відповідачів перед позивачем - 11 016,28 грн .
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Івано-Франківської області від 18 липня
2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 травня 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 86 433,00 грн завданих збитків та три відсотки річних
в розмірі 24 725,46 грн, всього - 111 158,00 грн.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат та витрат на правову допомогу.
Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що позивачем 09 лютого 2011 року було погашено всю заборгованість ОСОБА_2 по кредитному договору від 19 червня 2006 року в розмірі 13 206,26 доларів США, а на час розгляду справи у 2014 році курс долара був нижчим, саме тому у позивача виникла необхідність звернутися до суду з регресним позовом та уточненням вимог про стягнення з відповідачів у солідарному порядку грошових коштів у сумі 7 956,26 доларів США та 1 188,56 доларів США 3% річних за три роки невиконання зобов`язання.
Крім того, апеляційний суд зазначив, що між діями відповідачів, які своєчасно не виконали зобов`язань за кредитним договором та розрахованими збитками позивача, є причинний прямий зв`язок, відповідачі порушили договірні зобов`язання, а також не виконали рішення суду про повернення 122 180,16 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у серпні 2018 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 03 травня 2018 року.
ОСОБА_3 судове рішення не оскаржив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 25 жовтня 2018 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 344/1318/16-ц із Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
У квітні 2020 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 травня 2020 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд невірно застосував положення статті 533 ЦК України, так як грошове зобов`язання має бути виконано у гривнях. У даному випадку є необґрунтованим твердження позивача про обов`язок відповідачів виконати зобов`язання у доларах США, зважаючи на те, що позивачем не було заявлено вимоги про стягнення регресу саме у доларах США, тому відсутнє право вимагати повернення як збитків зміну курсової різниці.
Суд першої інстанції вірно дійшов висновку, що відповідачем ОСОБА_2 було виконане зобов`язання за рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2014 року у повному обсязі та сплачені проценти відповідно до статті 625 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу учасники процесу до суду не подали.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Заочним рішенням Івано-Франківського міського суду від 15 травня 2014 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про стягнення боргу в регресному порядку задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3
на користь ОСОБА_1 122 180,15 грн у регресному порядку заборгованість за кредитним договором від 19 червня 2006 року,
1 000,00 грн витрат на правову допомогу, судовий збір по 407,27 грн з кожного. У решті позовних вимог відмовлено.
ОСОБА_4 свою частину боргу перед ОСОБА_1 у сумі
5 250 доларів США заборгованості в рахунок виконання регресного зобов`язання по домовленості з позивачем оплатив, що підтверджується відповідною розпискою від 05 квітня 2016 року.
Станом на 05 квітня 2016 року повернута сума еквівалентна 136 471,65 грн (25,9946 грн за один долар США).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі
в редакції до наведених змін) підставами касаційного оскарження
є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.