Постанова
Іменем України
13 травня 2020 року
м. Київ
справа № 369/3204/17
провадження № 61-3105св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Товариство з обмеженою відповідальністю "Клайт",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайт" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 жовтня 2017 року у складі судді Пінкевич Н. С. та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2017 року у складі колегії суддів: Мережко М. В., Данілова О. М., Суханової Є. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Товариства з обмеженою відповідальністю "Клайт" (далі - ТОВ "Клайт") про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Уточнена позовна заява мотивована тим, що 15 травня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП) з вини ОСОБА_2, який на час пригоди працював у ТОВ "Клайт". Внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження, середньої тяжкості, у зв`язку з чим ним на лікування витрачено кошти у розмірі 3 000 грн 64 коп.
До ДТП він займався підприємницькою діяльністю - вантажними перевезеннями - і отримував прибуток. Після ДТП він тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні, а після виписки з лікарні продовжував лікуватись амбулаторно, що тривало кілька місяців. Весь цей час він не міг займатись своєю підприємницькою діяльністю, отримувати дохід та забезпечувати свою родину.
Розмір його доходу, втраченого внаслідок ушкодження здоров`я, зважаючи на його річний дохід (303 200 грн) за минулий звітний період становить 25 266 грн. Оскільки з травня до вересня 2013 року через отриману травму він не міг займатись підприємницькою діяльністю, то відповідачі повинні відшкодувати йому збитки у розмірі 126 333 грн.
Крім того, винними діями ОСОБА_2 йому завдана моральна шкода, яка полягає в тому, що його здоров`я підірвано, він втратив можливість на певний час вільно пересуватись, постійно болить спина та паморочиться голова, він постійно має відвідувати лікарів, проходити курси лікування та реабілітації в лікарнях, у зв`язку з чим не може повноцінно жити та нормально працювати.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з відповідачів майнову шкоду в розмірі 3 000 грн 64 коп., упущену вигоду в розмірі 126 333 грн та моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 жовтня 2017 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2017 року, позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Клайт" на користь ОСОБА_1 на відшкодування коштів, витрачених на лікування, - 3 000 грн 64 коп. та дохід, втрачений внаслідок ушкодження здоров`я, - 84 330 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
У іншій частині вимог відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції, відхиляючи апеляційну скаргу ТОВ "Клайт", залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позову, виходив з того, що ТОВ "Клайт" не надано суду доказів, що автомобіль, яким керував ОСОБА_2 під час ДТП, вибув з його володіння внаслідок протиправних дій інших осіб, і ОСОБА_2 керував автомобілем не під час виконання своїх службових обов`язків. Тому відповідно до вимог статей 22, 1172, 1187, 1195 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) саме ТОВ "Клайт" повинно відшкодовувати шкоду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у січні 2018 року до Верховного Суду, ТОВ "Клайт", посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, просило скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2017 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в частині позовних вимог до ТОВ "Клайт".
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували вимоги частини четвертої статті 1187 ЦК України до спірних правовідносин, оскільки в разі застосування цієї норми матеріального права суди повинні були стягнути на користь позивача майнову та моральну шкоду з обох відповідачів у відповідних частинах.
Суди не звернули уваги на те, що на час вчинення ДТП ОСОБА_2 не виконував ніякої роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями або за дорученням ТОВ "Клайт". Тому, враховуючи наведене, сам факт перебування ОСОБА_2 та ТОВ "Клайт" у трудових відносинах не свідчить про те, що ТОВ "Клайт" зобов`язане відшкодовувати позивачу шкоду.
Також, задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з ТОВ "Клайт" на користь позивача упущеної вигоди, суди не звернули уваги на те, чи було встановлено у ОСОБА_1 ступінь втрати професійної або загальної працездатності у зв`язку з каліцтвом, і безпідставно визначили розмір його втраченого доходу без урахування такого ступеня.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 26 листопада 2008 року (провадження № 6-13284св08). Розмір втраченого заробітку (доходу) потерпілого обов`язково визначається з урахуванням втрати чи зменшення його професійної або загальної працездатності.
У порушення вимог статті 1195 ЦК України суди не звернули уваги на те, що в період перебування позивача на лікуванні він отримував дохід, що, у свою чергу, свідчить не про відсутність працездатності, а про її зменшення.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначив, що суди попередніх інстанцій дослідили всі наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні, надали їм належну оцінку, правильно визначили характер спірних правовідносин і норми права, які підлягали застосуванню до цих правовідносин, тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
Відзив на касаційну скаргу ТОВ "Клайт" від ОСОБА_2 не надходив.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Клайт" на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 11 жовтня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Київської області від 13 грудня 2017 року і витребувано із Києво-Святошинського районного суду Київської області цивільну справу № 369/3204/17.
Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2018 року справу призначено до судового розгляду.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичні обставини справи
15 травня 2013 року близько 16:30 ОСОБА_2, керуючи маршрутним автобусом марки "РУТА 20-СПГ", реєстраційний номер НОМЕР_1, рухався за маршрутом № 741 на вул. Зеленій у м. Вишневому зі сторони вул. Жовтневої (Європейської) в напрямку вул. Лесі Українки. Рухаючись у вказаному напрямку, перед виїздом на нерегульоване перехрестя з вул. Лесі Українки в напрямку вул. Залізничної, ОСОБА_2 проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою та її зміною, проігнорував вимоги дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу", не переконався, що подальший рух буде безпечним і не створить небезпеки для інших учасників дорожнього руху, відхилився від затвердженого маршруту та, як наслідок, не надав переваги в русі транспортному засобу, який наближався до перехрестя проїзних частин по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки КАМАЗ-5410, реєстраційний номер НОМЕР_3, у щепленні з напівпричепом марки ОДАЗ 9370, реєстраційний номер НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_1, який рухався по головній дорозі - вул. Лесі Українки зі сторони вул. Святошинської в м. Вишневому.
Таким чином, водій ОСОБА_2 грубо порушив вимоги пункту 1.5 (дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків); підпункту "б" пункту 2.3 (для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом на дорозі); пункту 10.1 (перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху); пункту 16.11 (на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрестя проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху) Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Внаслідок ДТП водій автомобіля КАМАЗ-5410, реєстраційний номер НОМЕР_3, ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді хребтово-спинномозкової травми, що супроводжувалась переломом 12-го грудного хребця, яка згідно з висновким експерта від 10-22 липня 2013 року № 148/Д, відноситься до ушкоджень середньої тяжкості як така, що викликала довготривалий розлад здоров`я.
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України), і призначено покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.
На підставі статті 75 КК України звільнено обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі, якщо він протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладений на нього обов`язок, передбачений статтею 76 КК України: повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "Клайт" на користь ОСОБА_1 26 500 грн 32 коп. майнової шкоди та 10 000 грн моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 26 500 грн 32 коп. майнової шкоди та 10 000 грн моральної шкоди.
У іншій частині вимог відмовлено.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 16 березня 2017 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 12 грудня 2016 року, ухвалений стосовно ОСОБА_2, у частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_1 скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
Вироком встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля КАМАЗ-5410, реєстраційний номер НОМЕР_3, та користувачем напівпричепа ОДАЗ 9370, реєстраційний номер НОМЕР_4 .