Постанова
Іменем України
13 травня 2020 року
м. Київ
справа № 700/670/16-ц
провадження № 61-2117св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Лисянська селищна рада Черкаської області,
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Лисянської селищної ради Черкаської області на постанову Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Новікова О. М., Єльцова В. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2016 року Лисянська селищна рада Черкаської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що згідно з пунктом 13 рішення Лисянської селищної ради Черкаської області від 02 червня 2016 року № 8-3/VII "Про надання дозволів на розробку землевпорядних документацій, затвердження землевпорядних документацій, та вилучення надання земельних ділянок" територіальній громаді селища Лисянка в особі Лисянської селищної ради надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,07 га на вул. Поштовій у постійне користування для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування із земель комунальної власності Лисянської селищної ради.
Зазначала, що вказана земельна ділянка незаконно огороджена сусіднім землевласником - ОСОБА_1, який безпідставно стверджує, що є її законним користувачем та у порушення вимог ЗК України відмовляється звільнитиземельну ділянку.
Ураховуючи наведене, Лисянська селищна рада просила суд зобов`язати ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, розташовану на АДРЕСА_2 .
Короткий зміст судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Катеринопільського районного суду Черкаської області від 01 червня 2017 року у складі судді Баранова О. І. у задоволенні позову Лисянської селищної ради Черкаської області відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що рішення Лисянської селищної ради Черкаської області від 02 червня 2016 року № 8-3/VII "Про надання дозволів на розробку землевпорядних документацій, затвердження землевпорядних документацій, та вилучення надання земельних ділянок", яким позивач мотивує позовні вимоги, ухвалене з порушенням принципу правової визначеності та обмежує законне право відповідача на отримання спірної земельної ділянки, а тому не може бути підставою для задоволення позовних вимог Лисянської селищної ради.
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 26 липня 2017 року апеляційну скаргу Лисянської селищної ради Черкаської області задоволено.
Рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 01 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Зобов`язано ОСОБА_1 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку на АДРЕСА_2 .
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Верховного Суду від 03 липня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Апеляційного суду Черкаської області від 26 липня 2017 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-29355св18).
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Черкаського апеляційного суду від 17 грудня 2019 року апеляційну скаргу Лисянської селищної ради Черкаської області залишено без задоволення, а рішення Катеринопільського районного суду Черкаської області від 01 червня 2017 року - без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що Лисянська селищна рада Черкаської області не підтвердила належними та допустимими доказами, яка саме земельна ділянка, якою площею чи розміром самовільно зайнята відповідачем, її чіткі межі, оскільки ОСОБА_1 користується земельною ділянкою, яка належить йому на праві власності для обслуговування будинку площею 0,0457 га, і знаходиться під будинком та господарськими спорудами. Інша частина земельної ділянки, якою відповідач користується без правових підстав та щодо якої існує спір з позивачем щодо її виділення в користування, посилаючись, що на спірній земельній ділянці, знаходяться його об`єкти водовідедення та каналізації, він використовує, як проїзд до будинку. Спірна земельна ділянка не була вилучена позивачем у попереднього землекористувача відповідно до вимог закону. Тому колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що позивачем не доведено належними та допустими доказами заявлених ним вимог про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у січні 2020 року до Верховного Суду, Лисянська селищна рада Черкаської області,посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_1 самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,07 га, власником якої є Лисянська селищна рада Черкаської області, тому відповідач повинен її звільнити.
Просить взяти до уваги витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 січня 2020 року, яким підтверджено, що саме Лисянська селищна рада Черкаської області є власником спірної земельної ділянки.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, оскільки Лисянська селищна рада Черкаської області не довела обґрунтованості своїх позовних вимог, тому просив залишити без змін оскаржуване судове рішення апеляційного суду та рішення районного суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою судді Верховного Суду від 27 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та витребувано матеріали справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 квітня 2020 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
З огляду на архівний витяг протоколу № 4 загальних зборів уповноважених членів колгоспу ім. Чапаєва смт Лисянка, що відбулися 29 грудня 1973 року про затвердження рішень правління про наділ земельних присадибних ділянок під забудови, огороди та зняття городів по заявах, затверджено рішення правління про наділ земельних ділянок, у тому числі і ОСОБА_2 - 0,10 га на АДРЕСА_3 .
З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 09 липня 2003 року № 957922 вбачається, що ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_3, на підставі договору дарування від 20 травня 2003 року.
Відповідно до даних Державного акта на право власності на земельну ділянку від 28 березня 2003 року серії ЧР № 9028574 ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для обслуговування житлового будинку площею 0,0457 га, яка розташована на АДРЕСА_3, на підставі договору купівлі-продажу присадибної земельної ділянки (том 2, а. с. 53).
Іншою частиною земельної ділянки площею - 0,06 га відповідно до договору на право тимчасового користування землею від 20 січня 2004 року була землекористувач ОСОБА_3 .
Заявою від 13 серпня 2013 року ОСОБА_3 звернулася до голови Лисянської селищної ради з проханням про вилучення з її користування земельної ділянки площею 0,06 га за адресою АДРЕСА_2 .
Рішенням Лисянської селищної ради від 14 листопада 2013 року № 37-3/VІ "Про надання дозволів на розробку землевпорядних документацій, затвердження землевпорядних документацій, та вилучення надання земельних ділянок" припинено у ОСОБА_3 право користування земельною ділянкою площею 0,06 га земель житлової та громадської забудови на АДРЕСА_2, згідно зі статтею 141 ЗК України.
Станом на час розгляду справи, розпорядником спірної земельної ділянки площею 0,06 га за адресою: АДРЕСА_2 .
У заяві від 28 січня 2014 року ОСОБА_1 просив голову Лисянської селищної ради виділити йому вказану земельну ділянку для обслуговування будинку і громадських будівель.
Згідно з рішенням Лисянської селищної ради від 06 березня 2014 року № 41-3/VІ "Про надання дозволів на розробку землевпорядних документацій, та вилучення надання земельних ділянок" вирішено доручити виконавчому апарату селищної ради вивчити питання щодо зазначеної земельної ділянки, правил її забудови, та правомірності забудови суміжної земельної ділянки і надати на розгляд сесії ради пропозиції, щодо можливого її використання.
Розпорядженням від 22 червня 2016 року № 38-р створено робочу групу по вивченню питання щодо використання земельної ділянки на АДРЕСА_2 .
Листом від 24 червня 2016 року № 500 ОСОБА_1 було повідомлено про дату і час проведення перевірки робочою групою, та запрошено відповідачу бути присутнім при розгляді та надати документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою на АДРЕСА_2 .
Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 29 червня 2016 року, робоча група на місці була повідомлена про те, що необхідно перенести розгляд питання по даній земельній ділянці на наступний день, оскільки, документи, що підтверджують право користування земельною ділянкою знаходяться у представника ОСОБА_1, який на той час був відсутній в селищі. Робоча група погодилася з пропозицією.
30 червня 2016 року повторно робоча група спробувала здійснити обстеження даної земельної ділянки. Відповідач не з`явився на зустріч з невідомих причин, а доступ до ділянки неможливий без ОСОБА_1, оскільки земельна ділянка огороджена парканом. Цей факт підтверджується актом обстеження земельної ділянки від 30 червня 2016 року.
У листі голови Лисянської селищної ради від 05 липня 2016 року № 522 ОСОБА_1 просили прибрати огорожу на земельній ділянці площею 0,06 га на АДРЕСА_3 яка надана територіальній громаді смт Лисянки відповідно до пункту 13 рішення № 8-3/VІІ від 02 червня 2016 року, та забезпечити доступ до земельної ділянки комунальної власності (житлової та громадської забудови) до 12 липня 2017 року.
Листом від 25 липня 2016 року ОСОБА_1 повідомив селищного голову смт Лисянка, що присадибна ділянка на АДРЕСА_3 має розмір 0,10 га, та була завжди огороджена, оскільки є його приватною власністю.
Встановленими судами обставинами є й те, що ОСОБА_1 без правових підстав користується частиною спірної земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 якої є Лисянська селищна рада Черкаської області.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України (тут і далі у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) встановлено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга Лисянської селищної ради Черкаської областіпідлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права