ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2020 року
Київ
справа №280/2897/19
адміністративне провадження №К/9901/32177/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року (головуючий суддя - Прасов О.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року (головуючий суддя Білак С.В., судді - Малиш Н.І., Шальєва В.А.) у справі за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними дій та скасування вимоги,
У С Т А Н О В И В:
У червні 2019 року Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФО-П ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо винесення 16 січня 2019 року Вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14178-49 та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16 січня 2019 року №Ф-14178-49 у розмірі 15554,04 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що доходу від адвокатської діяльності у 2018 році позивач не отримувала, що підтверджується її податковою декларацією про майновий стан і доходи за 2018 рік та Довідкою ГУ ДФС у Запорізькій області від 14 червня 2019 року № 10438/14/08-01-49-09, у зв`язку з чим має бути звільнена від сплати єдиного внеску. Крім того, позивач зазначала, що отримує пенсію за віком. На думку позивача, якщо фізичні особи - підприємці та члени фермерського господарства, які отримують пенсію за віком, звільняються від сплати єдиного внеску за себе, то позивач, як адвокат, який отримує пенсію, теж має бути звільнений від сплати єдиного внеску.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 15 липня 2019 року залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 9 жовтня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з ухваленими у справі судовими рішеннями, ФО-П ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила рішення судів попередніх інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
ГУ ДФС у Запорізькій області скористалося своїм правом та надіслало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваних судових рішень зазначило, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.
Частиною першою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Cудами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до даних з Єдиного реєстру адвокатів України позивач з 1994 року є адвокатом.
Згідно інформаційної бази даних органів доходів і зборів, ОСОБА_1 з 1 квітня 1994 року була зареєстрована як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльність, а саме адвокатською діяльністю та взята на облік до податкового органу.
З 23 січня 2019 року ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом господарської діяльності зазначено КВЕД 69.10 діяльність у сфері права.
За інформацією з Єдиного реєстру адвокатів України адвокатська діяльність позивачем у 2017-2018 роках не зупинялась.
Відповідно до даних Довідки ГУ ДФС у Запорізькій області від 14 червня 2019 року №10438/14/08-01-49-09, за період з 1 січня по 31 грудня 2018 року сума загального оподатковуваного доходу позивача, отриманого від провадження господарської діяльності - самозайнятої особи, складає 0 грн (доходів не отримувала).
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (у редакції чинній до 1 січня 2017 року; далі - Закон №2464-VI), у випадку відсутності доходу (прибутку) від підприємницької діяльності можливо було не нараховувати та не сплачувати єдиний внесок.
Законом України від 6 грудня 2016 року № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесено зміни до Закону № 2464-VI, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема, абзацом другим пункту 2 частини першої статті 7 визначено, у разі якщо платниками зазначеними у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
З огляду на викладене, ГУ ДФС у Запорізький області 16 січня 2019 року відповідно до статті 25 Закону № 2464-VI прийнято Вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-14178-49 з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 15554,4 грн, який виник станом на 31 жовтня 2018 року.
Вважаючи прийняту податковим органом Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16 січня 2019 року №Ф-14178-49 протиправною, ФО-П ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про її скасування.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність прийняття ГУ ДФС у Запорізький області оскаржуваної вимоги, оскільки не отримання позивачем доходів у 2018 році не впливає на його обов`язок у відповідності до пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за 2018 рік. Крім того, суд зазначив, що отримання позивачем пенсії не впливає на обов`язок сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування від проведення незалежної професійної діяльності, зокрема адвокатської діяльності.
Зазначена позиція підтримана Третім апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.
Верховний Суд погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон № 2464-VI.
Згідно приписів частини першої статті 2 Закону № 2464-VI, дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2464-VI, виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Пунктом 2 частини першої статті 1 вказаного Закону передбачено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктами 4 та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI, платниками єдиного внеску є: фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Законодавець розмежовує платників єдиного внеску на фізичних осіб-підприємців та осіб, які провадять незалежну професійну діяльність.
Відповідно до частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI, особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.