ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2020 року
Київ
справа №640/19410/18
адміністративне провадження №К/9901/28766/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючої судді - Желтобрюх І.Л.,
суддів: Білоуса О.В., Усенко Є.А.,
розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 червня 2019 року (головуюча суддя Аверкова В.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року (колегія суддів у складі: головуюча суддя - Бужак Н.П., судді - Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.) у справі №640/19410/18 за адміністративним позовом уповноваженої особи "Договору про спільну діяльність від 16 липня 2010 року №1 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПБК Буд-Бізнес" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гурман-2007" - Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБК Буд-Бізнес" до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,
установив:
У листопаді 2018 року уповноважена особа "Договору про спільну діяльність від 16 липня 2010 року №1 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ПБК Буд-Бізнес" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гурман-2007" - Товариство з обмеженою відповідальністю "ПБК Буд-Бізнес" (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення позивачу надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 1841209 грн, які обліковуються як надміру сплачені кошти з податку на додану вартість;
- зобов`язати відповідача скласти висновок на повернення позивачу надміру сплачених грошових зобов`язань у розмірі 1841209 грн, які обліковуються як надміру сплачені кошти з податку на додану вартість, згідно з додатком 1 до Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15 грудня 2015 року за №1146, на підставі заяви про повернення платнику податків надміру сплачених грошових зобов`язань №23 від 5 липня 2018 року та подати його до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
На обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що відповідачем безпідставно не вжито дій щодо підготовки та подання до казначейської служби висновку щодо повернення надміру сплаченого грошового зобов`язання з податку на додану вартість.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року, позов задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вважаючи, що вони прийняті внаслідок неправильного застосування норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, відповідач звернувся із касаційною скаргою, у якій просить скасувати ухвалені судами рішення та постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Серед доводів касаційної скарги її заявник наголошує, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що заявлені платником до відшкодування кошти не можуть вважатися надміру сплаченим грошовим зобов`язанням у розмінні підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, оскільки вони не були зараховані до бюджету з рахунка платника податку в системі електронного адміністрування. Окрім того, скаржник посилається на те, що відсутність серед учасників справи органу казначейської служби унеможливлює вирішення питання позивачу про надміру сплачених сум податку.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити судові рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін, як законні й обґрунтовані. На противагу доводам касаційної скарги зазначає, що спірна сума ПДВ не була зарахована до бюджету з рахунку позивача в системі електронного адміністрування у порядку, визначеному пунктом 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України, а тому посилання контролюючого органу на пункт 43.4-1 статті 43 Податкового кодексу України в даному випадку є безпідставним й недоречним. Також вважає, що участь органу казначейської служби у цій справі як учасника справи не є обов`язковою.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Суди встановили, що між ТОВ "ПБК Буд-Бізнес" та ТОВ "Промцивільбуд" укладено Договір №1 про спільну діяльність від 16 липня 2010 року, за умовами якого сторони беруть на себе зобов`язання об`єднати вклади та спільно діяти без створення юридичної особи з метою організації та ведення будівництва об`єкту, а також здачі його в експлуатацію з наступним набуттям сторонами права власності на об`єкт на умовах, передбачених цим договором. Додатковою угодою №1 від 15 листопада 2011 року про внесення змін та доповнень до Договору №1 від 16 липня 2010 року про спільну діяльність без створення юридичної особи замінено сторону у договорі ТОВ "Промцивільбуд" на ТОВ "Олсервіс ЛТД", а Додатковою угодою №4 від 31 травня 2013 року - замінено сторону у договорі ТОВ "Олсервіс ЛТД" на ТОВ "Гурман-2007".
Постановою Вищого адміністративного суду України від 29 липня 2015 року №К/800/13996/15 задоволено адміністративний позов "Договору про спільну діяльність від 16 липня 2010 року №1 між ТОВ "ПБК Буд-Бізнес" та ТОВ "Гурман 2007" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 12 вересня 2014 року №0000451501 в сумі 1841410,58 грн та №0000441501 в сумі 2478973,00 грн.
За даними інтегрованої картки з податку платника податку на додану вартість станом на 4 липня 2018 року за позивачем обліковуються надміру сплачені грошові зобов`язання за платежем: податок на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), код 30 14010100, в сумі 1841409,00 грн, які виникли 29 липня 2015 року та відображені у податковій декларації позивача за липень 2015 року, поданої у серпні 2015 року.
5 липня 2018 року позивач звернувся до ГУ ДФС у м. Києві із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, в якій просив відповідача підготувати висновок на повернення 1841209,00 грн, які обліковуються як надміру сплачені кошти з податку на додану вартість, та надіслати на адресу відповідного територіального органу Державної казначейської служби України такий висновок.
Листом від 2 серпня 2018 року ГУ ДФС у м. Києві поінформувало позивача про відсутність підстав для повернення переплати з ПДВ у розмірі 1841209,00 грн з бюджетного рахунку на поточний рахунок в установі банку, посилаючись при цьому на положення пункту 43.4-1 статті 43 Податкового кодексу України.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо підготовки та подання відповідному органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку стосовно повернення надміру сплачених грошових зобов`язань, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.
Задовольняючи позов суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що контролюючим органом було порушено гарантоване Податковим кодексом України право платника податку на отримання надміру сплачених грошових зобов`язань з податку на додану вартість.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.
Згідно з підпунктом 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) надміру сплачені грошові зобов`язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов`язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Згідно з підпунктом 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право на 17.1.10. на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Статтею 43 ПК України передбачено умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань.
За приписами пунктів 43.1 - 43.3 статті 43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов`язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Згідно з пунктом 43.4 статті 43 ПК України платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.
За приписами пунктів 43.5, 43.6 статті 43 ПК України контролюючий орган не пізніше ніж за п`ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.