ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2020 року
Київ
справа №524/4668/17
адміністративне провадження №К/9901/33802/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О. А.,
суддів: Загороднюка А.Г., Уханенка С.А.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Копилова Антона Сергійовича, третя особа - Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 жовтня 2017 року, прийняту у складі судді Кривич Ж.О. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: П`янової Я.В. (головуючий), Бондара В.О., Чалого І.С.
І. Суть спору:
1. ОСОБА_1 (надалі також ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до інспектора роти № 1 батальйону Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Копилова Антона Сергійовича, третя особа - Управління патрульної поліції у м.Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, в якій просив скасувати постанову серії АР № 432105 від 20.06.2017 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що постанова серії АР № 432105 від 20.06.2017 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення є незаконною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки він не порушував п. 16.2 ПДР України.
3. Відповідач позов не визнав. У запереченні проти позову наполягав на безпідставності останнього та просив відмовити в його задоволенні з огляду на законність і обґрунтованість спірної постанови.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
4. 20 червня 2017 року інспектором роти № 1 батальйону УПП в м. Кременчуці ДПП Копиловим А.С. винесено постанову серії АР № 432105 у справі про адміністративне правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. за те, що водій ОСОБА_1 цього дня, близько 14 год. 45 хв., керуючи транспортним засобом RENAULT MEGANE, номерний знак НОМЕР_1, в м. Кременчуці на перехресті вулиць Пролетарської та Соборної, повертаючи ліворуч на регульованому перехресті, не надав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину, на яку він повертав, чим порушив вимоги п. 16.2 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 122 КУпАП.
5. Вважаючи вищеозначену постанову протиправною та такою, що порушує його права, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
6. Автозаводський районний суд м. Кременчука постановою від 03 жовтня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07 листопада 2017 року, позов задовольнив.
7. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, з огляду на що дійшов висновку про необґрунтованість та протиправність оскаржуваної постанови та, як наслідок, наявність підстав до її скасування.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
8. Управління патрульної поліції у м. Кременчуці Департаменту патрульної поліції Національної поліції України подало касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.
9. У скарзі відповідач просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
10. Свою касаційну скаргу мотивує тим, що в адміністративному позові відсутні пояснення позивача, що в місці, час та дату, вказані в адміністративному позові він, керуючи автомобілем, під час повороту ліворуч на регульованому перехресті надав дорогу пішоходам, які переходили проїзну частину, на яку він повертав. Таким чином, позивач не заперечує проти порушення ним п.16.2 ПДР України.
10.1. Також скаржником вказано, що нагрудною камерою патрульного зафіксовано розгляд справи про адміністративне правопорушення, позивачу роз`яснено права особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, порядок та строки оскарження постанови, порядок та строки сплати адміністративного штрафу.
11. Позивач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.
V. Джерела права й акти їх застосування
12. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
13. Наведеним конституційним положенням кореспондує частина перша статті 8 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).
14. Пунктом 8 частини першої статті 23 цього ж Закону визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
15. Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону №580-VIII визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
16. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями, далі - ПДР України).
17. Пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
18. Так, пунктом 16.2.Правил дорожнього руху обумовлено, що на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.
19. Частиною другою статті 122 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, що тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.