ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2020 року
Київ
справа №814/2730/17
адміністративне провадження №К/9901/51983/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.,
суддів: Загороднюка А.Г., Шевцової Н.В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління державної судової адміністрації України в Миколаївській області про стягнення заробітної плати, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: Запорожана Д.В. (доповідач), Яковлєва О.В., Танасогло Т.М.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Територіального управління державної судової адміністрації України в Миколаївській області про стягнення підвищеної заробітної плати в сумі 25921,29 гривень.
2. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач має перед ним заборгованість із виплати підвищеної на 50 відсотків заробітної плати, в розмірі 25921,29 грн., за період з 05 листопада 2015 року до 04 березня 2016 року, відповідно до норм Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року № 522 "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції" . Також, позивач зазначив, що його право на отримання підвищеної заробітної плати підтверджено в судовому порядку, а саме постановою Одеського апеляційного адміністративного суду, але відповідач це рішення суду не виконав.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. Як встановлено постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2016 р. у справі № 814/1209/16, позивач в період з 05 листопада 2015 року до 04 березня 2016 року брав участь в проведенні антитерористичної операції. Цим же рішенням суду за позивачем підтверджено право на отримання підвищеної на 50 відсотків заробітної плати, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року № 522 "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції" .
4. Даною постановою Одеського апеляційного адміністративного суду позов ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області було задоволено, відповідача зобов`язано вжити заходи для нарахування та виплати позивачу підвищеної на 50 відсотків заробітної плати за час перебування в районі проведення антитерористичної операції, а саме: за період з 5 листопада до 17 грудня 2015 року, з 25 грудня 2015 року до 13 лютого 2016 року, з 18 лютого до 4 березня 2016 року, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2015 року № 522 "Про особливості оплати праці працівників, які беруть участь у забезпеченні проведення антитерористичної операції".
5. 03 серпня 2017 року Миколаївським окружним адміністративним судом у справі № 814/1603/16 прийнято постанову, яку залишено без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду, якою задоволено позов ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про стягнення 51409,46 грн.
6. На підставі постанов Одеського апеляційного адміністративного суду і Миколаївського окружного адміністративного суду, позивачу видані виконавчі листи
7. Позивач наполягає на тому, що відповідач так і не виконав свого обов`язку нарахувати і виплатити йому заробітну плату за рішенням суду, а тому він звернувся до суду з даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 15 січня 2018 року у задоволенні позову відмовим.
9. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що на теперішній час мається судове рішення, яке набрало законної сили і на підставі якого позивачу видано виконавчий лист, яким відповідача зобов`язано нарахувати і виплатити позивачу підвищену на 50 відсотків заробітну плату за період, аналогічний періоду, за який позивач просить стягнути цю ж заробітну плату в даній адміністративній справі. Той факт, що відповідач не виконує цього рішення, не є підставою для подання позову про стягнення заробітної плати - це питання примусового виконання судового рішення і позивач має право звернути до виконання виконавчий лист, який йому видано. Протилежний підхід означатиме, що фактично буде мати місце ситуація, коли з приводу одних і тих самих спірних правовідносин, а саме отримання позивачем підвищеної заробітної плати, існуватимуть два судових рішення, які відрізнятимуться тільки обраним позивачем способом захисту, що суперечить принципу правової визначеності - судом вже вирішено питання про наявність у позивача права на отримання підвищеної заробітної плати і якщо відповідач добровільно не виконує рішення суду, в такому випадку воно підлягає примусовому виконанню. Якщо позивач вважає, що покладення постановою Одеського апеляційного адміністративного суду на відповідача обов`язку нарахувати і виплатити йому заробітну плату, є неефективним способом захисту його прав і характеру спірних правовідносин більше відповідає вимога про стягнення цих коштів, він не позбавлений можливості, в порядку ст. 378 КАС України, просити суд змінити чи встановити спосіб виконання судового рішення. А тому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню, але не у зв`язку із їх безпідставністю, а у зв`язку із їх фактичним вирішенням під час розгляду вищенаведених адміністративних справ та у зв`язку із тим, що позивачу вже наданий судовий захист його правам.
10. Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 квітня 2018 року скасував рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 січня 2018 року та закрив провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 238 КАС України, відовідно до якого суд закриває провадження у справі щодо оскарження індивідуальних актів та дій субєкта владних повноважень, якщо оскаржувані акти та дії субєкта владних повноважень було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили.
11. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції, виходив з того, що існує два рішення суду про протиправність дій відповідача щодо невиплати позивачу заробітної плати, періоди в яких частково перетинаються (2015-2016 роки). Таким чином, при задоволенні даного позову у відповідача може виникнути обов`язок щодо сплати позивачу заробітної плати за деякі періоди 2015-2016 років у потрійному розмірі. Отже, щодо позовних вимог у даній справі, то вони вже задоволені попереднім рішенням апеляційного суду.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
12. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
13. У скарзі позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження судового розгляду.
14. Свої вимоги скаржник мотивує неправильним тлумаченням судом першої інстанції приписів п. 7 ч. 1 ст. 238 КАС України, згідно якої закриття провадження у справі на підставі даного пункту можливе виключно у випадку, якщо предметом позову є оскарження індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень. Скаржник зазначає, що він не оскаржує в межах цієї справи будь-яких індивідуальних актів та дій суб`єкта владних повноважень, такі акти чи дії ТУ ДСА в Миколаївській області відсутні.
14.1. Скаржник також зазначив, що суд апеляційної інстанції, застосувавши п.7 ч.1 ст.238 КАС України, в своєму рішенні не зазначив і взагалі не мотивував, які оскаржувані акти (наказ, рішення, розпорядження і таке інше) та дії ТУ ДСА в Миколаївській області було змінено або скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили. КАС України розрізняє "дії" та "бездіяльність" суб`єкта владних повноважень, ці терміни не є тотожними, тому п.7 ч.1 ст.238 КАС України не підлягає застосуванню. Предмети спору у справах №814/2730/17 та 814/1209/16 не є тотожними. Лише після набрання законної сили судовим рішення у справі №814/1603/16 були встановлені суми заробітної плати за конкретні місяці, із яких має бути розраховане підвищення на 50 відсотків.