ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2020 року
Київ
справа №810/1393/16
адміністративне провадження №К/9901/31843/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 (суддя Панова Г.В.)
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 (Головуючий суддя Губська О.А., судді: Парінов А.Б., Беспалов О.О.)
у справі № 810/1393/16
за позовом Підприємства споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіон споживспілки
до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення та податкових повідомлень-рішень, -
В С Т А Н О В И В:
У квітні 2016 року Підприємство споживчої кооперації "Тетіївський ринок" Київської регіон споживспілки (ПСК "Тетіївський ринок" Київської регіон споживспілки) звернулось до суду з позовом до Білоцерківської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Київській області), в якому просило визнати протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2016 № Ю-0018701702, рішення від 25.03.2016 № 0018721702, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 2 260,28 грн.; податкове повідомлення-рішення від 25.03.2016 № 0018771702, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на 13 257 грн. 43 коп., податкове повідомлення-рішення від 25.03.2016 № 18741702, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем військовий збір на 299,35 грн.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2016, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017, адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального права, просив скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 28.07.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що під час проведення перевірки встановлено факт нарахування заробітної плати у розмірі нижче мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України. В результаті заниження фонду оплати праці, з якого утримується та на який нараховується єдиний соціальний внесок, занижено єдиний соціальний внесок, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 22 602,85 грн. Крім того, заниження фонду оплати праці, призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 10 219,10 грн. Також, в результаті заниження фонду оплати праці на який нараховується військовий збір, встановлено його заниження за період з 01.08.2014 по 31.12.2015 всього в сумі 239,48 грн.
Позивач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.03.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 09.02.2016 по 29.02.2016 посадовими особами Тетіївської ОДПІ Головного управління ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання норм законодавства повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, за період 01.01.2013 по 31.12.2015 року - Підприємства споживчої кооперації "Тетіївський ринок Київської РССК" код ЄДРПОУ 01561166.
За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 09.03.2016 № 66/173/01561166, згідно з висновками якого виявлено порушення позивачем: підпункту 168.1.1., пункту 168.1, статті 168, пункту 176.2, статті 176, підпункту 177.8 статті 177 Податкового Кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 10 605,95 гривень; підпункту 5 пункту 1 статті 1, пункту 8 статті 9 Закону України від 8 липня 2010 року № 2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", в результаті чого занижено єдиний внесок, за період, що перевірявся, на суму 22 602,85 грн; пункту 16 (1) підрозділу 10 інших перехідних положень Розділу XX перехідних положень Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (зі змінами та доповненнями), в результаті заниження фонду оплати праці на який нараховується військовий збір, встановлено його заниження за період з 01.08.2014 по 31.12.2015 всього в сумі 239,48 грн.
Крім того, при перевірці вимог розділу IV ПК України встановлено, що ОСОБА_1 в III кварталі 2013 року був виплачений дохід визначений підпунктом 165.1.36, пункту 165.1, статті 165, ПКУ, в сумі 624 грн. без утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб згідно пункту 177.8 статті 177 ПК України, водночас, відповідно до відомостей, та інформації яка міститься в Тетіївській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області встановлено, що ОСОБА_1 РНОКПП ( НОМЕР_1 ) 15.12.2011 року знятий з обліку платників податків за № 2838. Крім того, ОСОБА_2 в III кварталі 2015 року був виплачений дохід визначений підпунктом 165.1.36, пункту 165.1, статті 165, ПКУ, в сумі 1 655 грн. без утримання та перерахування податку на доходи фізичних осіб згідно пункту 177.8 статті 177 ПК України, проте відповідно до відомостей, та інформації яка міститься в Тетіївській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області встановлено, що ОСОБА_2 РНОКПП ( НОМЕР_2 ) 15.01.2015 прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності. Вказане призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб, який підлягає сплаті до бюджету в сумі 341,85 гривень, чим порушено підпункт 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України.
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення:
від 25.03.2016 № 0018771702 форми "Р", яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачені податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати на 13 257 грн 43 коп., з яких за податковими зобов`язаннями 10 605,95 грн та за штрафними санкціями 2 651,48 грн;
від 25.03.2016 № 0018741702, яким збільшено суму податкового зобов`язання за платежем військовий збір на 299,35 грн, з яких за податковими зобов`язаннями 239,48 грн та за штрафними санкціями 59,87 грн.
Також відповідачем було прийнято рішення від 25.03.2016 № 0018721702 "Про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску", яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 2 260,28 грн та виставлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.03.2016 № Ю-0018701702, відповідно до якої позивачу потрібно сплатити суми недоїмки зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі: 22 602,85 грн.
Переглядаючи рішення судів першої та апеляційної інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до ст.1 Закону України "Про оплату праці" заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про оплату праці" мінімальна заробітна плата - це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може провадитися оплата за виконану працівником місячну, а також погодинну норму праці (обсяг робіт). До мінімальної заробітної плати не включаються доплати, надбавки, заохочувальні та компенсаційні виплати. Мінімальна заробітна плата є державною соціальною гарантією, обов`язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання та фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється на підставі, законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про колективні договори і угоди" колективний договір, угода укладаються на основі чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов`язань з метою регулювання виробничих, трудових і соціально-економічних відносин і узгодження інтересів працівників та роботодавців.
Відповідно до статті 3 Закону України "Про колективні договори і угоди" колективний договір укладається між роботодавцем з однієї сторони і одним або кількома профспілковими органами, а у разі відсутності таких органів - представниками працівників, обраними і уповноваженими трудовим колективом з іншої сторони. Сторонами колективних угод є сторони соціального діалогу, склад яких визначається відповідно до законодавства про соціальний діалог.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" зміст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенції. У колективному договорі встановлюються взаємні зобов`язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин.
Частиною 3 статті 7 Закону України "Про колективні договори і угоди" передбачено, що колективний договір може передбачати додаткові порівняно з чинним законодавством і угодами гарантії, соціально-побутові пільги, зокрема щодо дитячого оздоровлення та придбання новорічних подарунків для дітей працівників тощо.
Відповідно до ч.1 ст.56 КзпП за угодою між працівником і власником або уповноваженим ним органом може встановлюватись як при прийнятті на роботу, так і згодом неповний робочий день або неповний робочий тиждень.
Відповідно до ч.2 ст. 56 КзпП оплата праці в цих випадках провадиться пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.