ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2020 року
Київ
справа №810/2782/18
адміністративне провадження №К/9901/5875/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Губської О.А.
суддів: Загороднюка А.Г., Радишевської О.Р.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 січня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: Степанюка А.Г. (доповідач), Губської Л.В., Епель О.В.,
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до суду з позовом до Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області, в якому просила:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області;
1.2. зобов`язати Управління адміністративних послуг розглянути та задовольнити заяву ОСОБА_1 від 01.02.2018 щодо прийняття рішення про скасування зняття з реєстрації її місця проживання відповідно до п. 28 постанови Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016 року.
2. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що 12 грудня 2003 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області її було визнано безвісті відсутньою та в подальшому, на підставі вказаного судового рішення, позивача було знято із реєстрації (виписано) із квартири, де вона була зареєстрована - кв . АДРЕСА_2 . 03.02.2010 рішенням Апеляційного суду Київської області було скасоване рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.12.2003, а у задоволенні заяви про визнання безвісті відсутньою ОСОБА_1 - відмовлено.
2.1. 01 лютого 2018 року позивач, посилаючись на вищевказані обставини та положення п. 28. постанови Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016, звернулась до відповідача із заявою, в якій просила скласти висновок і прийняти рішення про скасування зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою в квартирі АДРЕСА_2, однак, розглянувши вказану заяву, відповідач відмовив їй у вчинені таких дій, що стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
3. 12 грудня 2003 року за заявою ОСОБА_2 рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у справі №2-18457 було визнано безвісно відсутньою ОСОБА_1 .
4. На підставі зазначеного рішення суду ОСОБА_1 було знято з реєстрації в квартирі
АДРЕСА_3 . 03 лютого 2010 року рішенням Апеляційного суду Київської області було скасовано рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 12.12.2003 у справі №2-18457, а у задоволенні заяви про визнання безвісті відсутньою ОСОБА_1 відмовлено.
6. 01 лютого 2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою, в якій просила:
6.1. провести перевірку викладених в заяві обставин щодо незаконного зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою в квартирі АДРЕСА_2 ;
6.2. скласти висновок та прийняти рішення про скасування зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за адресою в квартирі АДРЕСА_2 ;
6.3. запросити ОСОБА_1 на прийом до органу реєстрації для внесення відповідних відомостей до паспортного документа.
7. Відповідач листом від 15.02.2018 № 124/1 відмовив позивачу у вчиненні таких дій.
8. Ураховуючи той факт, що спірна квартира є власністю інших осіб, Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради вважає, що не має підстав для скасування зняття з реєстрації місця проживання позивача та відновлення реєстрації її місця проживання за вказаною адресою.
9. З урахуванням наведеного позивач звернулась до суду з цим позовом.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
10. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 24.09.2018 позов задовольнив повністю.
11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що перебування квартири у власності інших осіб не може бути перешкодою для задоволення заяви особи про скасування зняття її з реєстрації місця проживання, у той час питання щодо правомірності приватизації та продажу такої квартири можуть бути досліджені судом у порядку цивільного судочинства.
12. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 30 січня 2019 року скасував рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року та закрив провадження у справі та роз`яснив, що цей спір повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства.
13. Закриваючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що у цій справі спір пов`язаний з реалізацією житлових прав фізичних осіб, зокрема реалізацією права особи на користування квартирою, тобто з цивільним правом. Відповідач у таких відносинах владних управлінських функцій щодо позивача не здійснює, а є органом, який виконує свої обов`язки щодо зняття з реєстрації у відношеннях з власником майна. Спір про захист права конкретної фізичної особи на житло є не публічним, а приватноправовим. Держава, юридичні особи публічного права можуть бути учасниками цивільних правових відносин, а розгляд такого спору між ними проводиться за правилами цивільного судочинства. Той факт, що відповідачем є Управління адміністративних послуг не змінює правову природу спірних відносин і не перетворює цей спір у публічно-правовий. Отже, оскільки спірні правовідносини фактично пов`язані із захистом порушеного права на реєстрацію місця проживання, судова колегія дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися з урахуванням суб`єктного складу учасників справи за правилами цивільного судочинства.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
14. Не погоджуючись з таким рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подала касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
15. У скарзі позивач просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року.
16. Свої вимоги скаржник мотивує тим, що позивач мала право звертатися до Київського окружного адміністративного суду, оскільки, виходячи із позовних вимог та предмету спору, спір виник виключно в результаті невиконання відповідачем своїх владно-публічних та управлінських функцій, у порушення саме вимог п.28 постанови Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016. Саме з підстав порушення (не застосування) норм матеріального права (невиконання відповідачем положень п.28 постанови Кабінету Міністрів України №207 від 02.03.2016) Шостим апеляційним адміністративним судом помилково скасовано законне та обґрунтоване рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2018 року у справі №810/2782/18. Позивач зазначає, що бездіяльність відповідача та не виконання положень Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" та п. 28 постанови Кабінету Міністрів України № 207 від 03.03.2016 свідчить про те, що між нею та Білоцерківською міською радою Київської області в особі Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради виник публічно-правовий спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
16.1. Скаржник також зазначила, що суд апеляційної інстанції в своєму рішенні неправильно вважає, що виниклий спір пов`язаний з реалізацією житлових прав фізичної особи, зокрема реалізації права користуватися квартирою, тобто цивільного права, оскільки судом не враховано, що реєстрація місця проживання зовсім не встановлює права особи на проживання чи користування квартирою та на обсяг цивільних прав не впливає, а є лише фактичним обов`язком особи зареєструватися за поточним місцем проживання. У цьому випадку виник спір не про право користування квартирою, а про скасування незаконного зняття з реєстрації особи на підставі незаконного судового рішення про визнання особи безвісті відсутньою.
17. Відповідач, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у своїх відзивах на касаційну скаргу вказують на її безпідставність та просять залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.
18. Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2019 року справу №810/2782/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з оскарженням учасником справи рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
19. Повертаючи справу до Касаційного адміністративного суду, Велика Палата Верховного Суду у своїй ухвалі від 17 грудня 2019 року вказала, що нею вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору у подібних правовідносинах, зокрема у постановах від 16 травня 2018 року у справі № 337/2535/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 826/8687/16 та інших.
V. Позиція Верховного Суду