ф
ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2020 року
Київ
справа №803/1192/17
адміністративне провадження №К/9901/40817/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2017 (суддя Дмитрук В.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018 (головуючий суддя Гінда О.М., судді: Багрій В.М., Ніколін В.В.) у справі № 803/1192/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дейріко" до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейріко" (далі - ТзОВ "Дейріко") звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07 вересня 2017 року № 0053081202, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період червень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 100 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ГУ ДФС у Волинській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Дейріко" щодо правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень 2017 року, за результатами якої 19.08.2017 був складений акт № 8458/03-20-12-02/38009502. На підставі цього акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 07.09.2017 № 0053081202, яким виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період червень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1100000 грн. Висновки акта перевірки ґрунтуються на тому, що контролюючий орган ставить під сумнів здійснення господарських операцій ТзОВ "Дейріко" з ТзОВ "Корал-плюс", ТзОВ "Лендгруп" та СП СТ "Шпиківський молокозавод" Піщанський сирзавод з поставки товарів, походження яких неможливо встановити по ланцюгу постачання.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 10.10.2017, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.02.2018, адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 07.09.2017 № 0053081202. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Судові рішення мотивовані тим, що доводи контролюючого органу про непідтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТзОВ "Корал-плюс", ТзОВ "Лендгруп" та СП СТ "Шпиківський молокозавод" Піщанський сирзавод з огляду на непідтвердження поставок товару в ланцюгу до позивача, не можуть бути підставою для позбавлення Товариства права на бюджетне відшкодування сплаченого податку на додану вартість, оскільки законодавець не ставить у залежність отримання бюджетного відшкодування платником податків від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Крім того, суди дійшли висновку, що твердження контролюючого органу про факт реалізації ТзОВ "Корал-плюс", ТзОВ "Лендгруп" та СП СТ "Шпиківський молокозавод" Піщанський сирзавод позивачу товару без його придбання базується на припущеннях, на основі даних АІС "Податковий блок", проте відповідач не здійснював документальних чи фактичних перевірок контрагентів позивача.
Не погодившись з судовими рішеннями, ГУ ДФС у Волинській області звернулось з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому в обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що невідповідність первинних документів, недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою первинних документів по придбанню та транспортуванню казеїну технічного. Визначальним фактором, який надає підстави для відображення тієї чи іншої господарської операції в даних податкового обліку є не підписання того чи іншого документа, а факт руху активів платника податків та рух його капіталу.
Товариство надало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Дейріко" (код ЄДРПОУ 40392270) зареєстроване як юридична особа 02.04.2016 за № 1 402 102 0000 001220, видом економічної діяльності є " 10.51 перероблення молока, виробництво масла та сиру", що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.04. 2016 .
ГУ ДФС у Волинській області в період з 08.08.2017 по 16.08.2017 проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТзОВ "Дейріко" з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за травень, червень 2017 року, за результатами якої 19.08.2017 складено акт № 8458/03-20-12-02/38009502.
Перевіркою встановлено, зокрема, порушення пункту 200. 4 абз. "б" статті 200 Податкового кодексу України ТзОВ "Дейріко" та відмовлено у бюджетному відшкодуванні податку на додану вартість за червень 2017 року на суму 1 100 000 грн.
На підставі акта перевірки від 19.08.2017 № 8458/03-20-12-02/38009502 ГУ ДФС у Волинській області було прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 07.09.2017 № 0053081202 згідно якого виявлено відсутність права на отримання бюджетного відшкодування за період - червень 2017 року та відсутність права на врахування такої суми від`ємного значення при наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 1 100 000 грн.
Не погоджуючись з таким податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до суду.
Порядок визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, регулюється статтею 200 ПК України.
Так, відповідно до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 статті 200 ПК України встановлено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 -1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до 200- 1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пунктів 200.7 та 200.10 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 07.09.2017 № 0053081202 стали висновки, викладені в акті перевірки, про непідтвердження реальності здійснення господарської операції між позивачем та ТзОВ "Корал-плюс", ТзОВ "Лендгруп" та СП СТ "Шпиківський молокозавод" Піщанський сирзавод та, як наслідок, завищення позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за червень 2017 року в сумі 1 100 000 грн.
Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.