ПОСТАНОВА
Іменем України
28 травня 2020 року
Київ
справа №826/1338/17
адміністративне провадження №К/9901/50379/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Юрченко В.П.,
суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Гайсинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.12.2017 (суддя Качур І.А.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018 (головуючий суддя Губська О.А., судді: Парінов А.Б., Беспалов О.О.) у справі № 826/1338/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" до Гайсинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області, третя особа: Головне управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівненський елеватор" звернулось до суду з позовом до Гайсинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області, третя особа: Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.08.2016 №0000761700 яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 105 089,65 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 84 071,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція - 21 017,93 грн. та податкове повідомлення №0000771700, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю законних підстав для нарахування податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачують юридичні особи, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, з огляду на те, що будівлі, які використовуються ТОВ "Рівненський елеватор" в наданні послуг із зберігання зерна становлять цілісний майновий комплекс та є промисловими будівлями в силу свого функціонального призначення та безпосереднього використання, що свідчить про безпідставне застосування до позивача штрафних санкцій.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.12.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2018, позов задоволено: Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Гайсинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 11.08.2016 №0000761700 та №0000771700. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, мотивовано посиланням на положення пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, аналіз яких зумовив висновок суду про те, що належні позивачу виробничі приміщення, які використовуються у підприємницькій діяльності, підпадають під визначення "будівлі промисловості" зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, а тому вони не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в силу імперативних приписів закону, з огляду на це спірні податкові повідомлення-рішення визнано протиправними.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати та прийняти нову постанову - про відмову в задоволенні позову.
Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, зазначає, що правовстановлюючі документи не містять відомості про те, що належний позивачу об`єкт, а саме комплекс будівель та споруд відноситься до будівель промисловості промислового підприємства. Зазначає, що оскільки позивач є підприємством агропромислового комплексу, що здійснює свою діяльність у сільськогосподарській сфері на ринку зерна, що включає приймання, доробку, зберігання та відвантаження зерна, то відповідно будівлі, які ним використовуються в наданні послуг зберігання зерна, становлять цілісний майновий комплекс в силу свого функціонального призначення та безпосереднього використання, які за вимогами ДК018-2000 належать до класу 125 Склади (код 1252 "Резервуари силоси та склади"), та не можуть бути класифіковані як будівлі промисловості промислових підприємств (коду 121).
У запереченні на касаційну скаргу позивач зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними, обґрунтованими, винесеними з суворим дотриманням норм матеріального та процесуального права. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Судами встановлено, що ТОВ "Рівненський елеватор" має у власності наступне нерухоме майно: комплекс будівель та споруд загальною площею 34512,20 кв. м. за адресою: вул. Колгоспна, 1, с. Флорине, Бершадський район, Віннницька область. Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно індексний номер 897763 від 01.03.2013, виданий Реєстраційною службою Бершадського РУЮ Вінницької області, реєстраційний номер 15947505204. Вказаний майновий комплекс складають такі об`єкти нерухомості як: лабораторія, виробничий корпус насінстанції, мехмайстерня, цехи тощо.
Головним управлінням ДФС у м. Києві проведена документальна планова виїзна перевірка ТОВ "Рівнеський елеватор" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015.
За результатами проведення перевірки відповідачем складено акт від 07.06.2016 №244/26-15-14-02-02-14/33326670, в якому зроблено висновок про порушення позивачем вимог пп. 266.1.1 п. 266.1, пп. 266.3.1 п. 266.3, пп. 266.5.1 п. 266.5, пп. 266.6.1 п. 266.6, пп. 266.7.5 п. 266.7, пп. 266.9.1 п. 266.9, пп. "б" 266.10.1 п. 266.10 ст.266 Податкового кодексу України, а саме неподання річної податкової декларації з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на 2015 рік, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на загальну суму 719 278,21 грн.
На підставі висновків акту перевірки 11.08.2016 Бершадським відділенням Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0000761700, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на суму 105 089,65 грн., з яких за податковим зобов`язанням - 84 071,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкція - 21 017,93 грн. та податкове повідомлення №0000771700, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 170,00 грн. за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28 грудня 2014 року №71-VIII запроваджено новий місцевий податок, а саме - податок на майно, який складається з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки, та плата за землю.
За правилами підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України).
Відповідно до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Відповідно до статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.
За змістом підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України органи місцевого самоврядування до 25 грудня року, що передує звітному, подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості інформацію щодо ставок та наданих пільг юридичним та/або фізичним особам зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 266.6.1. пункту 266.2 статті 266 ПК України).
У даній справі спірним є питання можливості застосування підпункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України щодо об`єкту нерухомого майна, що належить позивачу на праві власності.