РІШЕННЯ
Іменем України
26 травня 2020 року
м.Київ
справа №9901/641/18
адміністративне провадження №П/9901/641/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючої судді Желтобрюх І.Л.,
суддів Бевзенка В.М., Білоуса О.В., Данилевич Н.А., Стрелець Т.Г.,
за участі:
секретаря судового засідання Носенко Л.О.,
позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування рішення в частині, зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
1. Короткий зміст позовних вимог
18 червня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - відповідач, ВККС України, Комісія), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 23 травня 2018 року №791/ко-18 в частині визнання судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді;
- зобов`язати відповідача вирішити питання щодо відповідності ОСОБА_1 займаній посаді судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області з дотриманням принципів верховенства права, відкритості, рівності та пропорційності.
2. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішення Комісії є незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує закріплене статтею 43 Конституції України право на працю та на захист від незаконного звільнення, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню. Також оскаржуване рішення порушує гарантовану Конституцією та законами України незалежність та незмінність судді на посаді, складовою якої є особливий порядок звільнення суддів. Крім того, на думку позивача, оскаржуване рішення є невмотивованим, оскільки в ньому не зазначено, за яким критерієм він як суддя не підтвердив здатності здійснювати правосуддя. Вказівка лише на кількість балів, які виставили йому за кожним із критеріїв кваліфікаційного оцінювання, на переконання позивача, не може вважатися належною мотивацією обставин та причин, з яких орган дійшов саме такого висновку, що відображений у рішенні. Понад те, вважає, що загалом продемонстрований ВККС підхід до оцінювання судді вказує на перевищення відповідачем дискреційних повноважень та свідчить про упереджене ставлення до нього з боку членів Комісії. Підсумовуючи наведене зауважує, що, на його переконання, надання відповідачу можливості керуватися лише "внутрішнім переконанням" під час вирішення питання щодо відповідності судді займаній посаді, не лише призводить до порушення прав суддів, а й ставить під сумнів дію принципу незалежності судової влади вцілому.
У відзиві на позов ВККС України зазначила, що Комісія прийняла спірне рішення колегіально, за внутрішнім переконанням її членів, з дотриманням процедури кваліфікаційного оцінювання судді на відповідність займаній посаді та відповідно до вимог Конституції і законів України. Водночас Комісія наголосила, що Закон не передбачає потреби мотивувати виставлення певної кількості балів за показниками критеріїв і кожен з членів ВККС виставляє їх на підставі внутрішнього переконання, оскільки це є способом прийняття рішення внаслідок реалізації органом владних управлінський функцій, що відповідає меті кваліфікаційного оцінювання і повноваженням Комісії.
У відповіді на відзив, позивач зазначив, що доводи позовної заяви відповідачем не спростовано, а тому наполягає на обґрунтованості та необхідності задоволення позовних вимог.
В додаткових письмових поясненнях позивач повідомив, що Вища рада правосуддя (далі - ВРП) рішенням від 12 грудня 2019 року № 3451/0/15-19 відмовила в задоволенні подання ВККС про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області на підставі підпункту 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України через невмотивованість Рішення Комісії. Поряд з цим вказав, що наведена обставина не вплинула на його позицію з приводу обґрунтованості та наявності підстав до задоволення позову, адже, на його думку, приймаючи означене вище рішення ВРП, перш за все, вирішувала питання обґрунтованості подання Комісії про його звільнення, в той час як питання невідповідності його займаній посаді залишилось вирішеним на рівні ВККС України не на його користь. В контексті наведеного також зауважив, що на даний момент у нього закінчилися повноваження як у судді, призначеного у межах п`ятирічного строку, а тому наявність чинного і не скасованого рішення Комісії щодо визнання його таким, що не відповідає займаній посаді, матиме негативний влив на подальший розвиток його суддівської кар`єри.
3. Процедура
Ухвалою Верховного Суду від 26 червня 2018 року: відкрито провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження на 12 липня 2018 року; витребувано від ВККС України рішення від 23 травня 2018 року № 791/ко-18 та всі матеріали, пов`язані з прийняттям оскаржуваного рішення в строк до 10 липня 2018 року.
18 вересня 2018 року Верховним Судом у відкритому судовому засіданні встановлено, що відповідач не виконав ухвалу Верховного Суду від 26 червня 2018 року в частині надання доказів, витребуваних судом. Як наслідок, відповідача повторно зобов`язано надати суду всі матеріали, пов`язані з прийняттям ВККС України рішення від 23 травня 2018 року № 791/ко-18 у строк, встановлений судом.
Внаслідок повторного невиконання ВККС України ухвали Верховного Суду від 26 червня 2018 року в частині витребування доказів та неповідомлення Суду про причини такого невиконання Суд ухвалою від 11 жовтня 2018 року вирішив продовжити розгляд справи за наявними в ній та загальнодоступними (в мережі Інтернет) доказами в порядку, визначеному частиною 9 статті 80 КАСУ.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, відзиві на відзив та додаткових поясненнях, просив позов задовольнити повністю.
Представник відповідача заперечував проти позову з підстав, наведених у відзиві. Однак в останнє судове засідання не з`явився. Проте, враховуючи, що впродовж судового розгляду справи представник Комісії брав участь у попередніх судових засіданнях, надавав пояснення та виклав свої заперечення з приводу заявлених позовних вимог, тобто реалізував процесуальні права, надані йому законом, заслухавши думку позивача, порадившись на місці, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення розгляду справи за його відсутності.
4. Стислий виклад обставин справи, встановлених судом.
ОСОБА_1 Указом Президента України від 24 лютого 2011 року №246/2011 призначений на посаду судді Іршавського районного суду Закарпатської області строком на п`ять років, Указом Президента України від 9 листопада 2012 року №634/2012 переведений у межах п`ятирічного строку на посаду судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області.
Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема, судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 . Також, вказаним рішенням запроваджено тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей під час кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді.
Рішенням Комісії від 12 квітня 2018 року № 81/зп-18 затверджено результати першого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Іспит", складеного 7 березня 2018 року, зокрема судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1, та допущено його до другого етапу кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді "Дослідження досьє та проведення співбесіди". Із даного Рішення вбачається, що позивач склав анонімне письмове тестування, за результатами якого набрав 81 бал. За результатами виконаного практичного завдання набрав 67,5 бали. На етапі складання іспиту суддя загалом набрав 148,5 балів, тобто подолав мінімально допустимий бал за результатами іспиту, встановлений рішенням ВККСУ від 29.01.2018 р.
В подальшому ОСОБА_1 пройшов тестування особистих морально-психологічних якостей та загальних здібностей, за результатами якого складено висновок та визначено рівні показників критеріїв особистої, соціальної компетентності, професійної етики та доброчесності. За Висновком про підсумки тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей виявив наступні рівні прояву показників за критеріями: Особистісна компетентність - середній; емотивні якості особистості -високий; мотиваційно-вольові якості особистості - високий; загалом рівень особистісної компетентності - високий. Соціальна компетентність -високий. Професійна етика - високий. Доброчесність - високий.
23 травня 2018 року Комісією проведено співбесіду із позивачем, під час якої обговорено питання щодо показників за критеріями компетентності, професійної етики та доброчесності, які виникли під час дослідження суддівського досьє.
За результатами кваліфікаційного оцінювання ОСОБА_1 набрав:
за критерієм компетентності (професійної, особистої та соціальної) суддя набрав 352,5 бали;
за критерієм професійної етики - 185 балів;
за критерієм доброчесності - 121 бал.
Таким чином, за результатами кваліфікаційного оцінювання суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 набрав 658,5 бали, що становить менше 67 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв. За таких обставин Комісія визнала суддю ОСОБА_1 таким, що не відповідає займаній посаді, та рекомендувала ВРП розглянути питання про його звільнення з посади судді.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині визнання його таким, що не відповідає займаній посаді, позивач звернувся до суду з даним позовом.
5. Релевантні джерела права й акти їх застосування, рекомендації міжнародних організацій.
Стаття 1. Україна є правовою державою.
Стаття 3. Людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Стаття 8. В Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Стаття 9. Чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.
Стаття 19. ч. 2 Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення
Стаття 124. Правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
2 Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
Стаття 126. Незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.
Підпункт 4 пункту 16-1 розділу XV "Перехідних положень" Відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", має бути оцінена в порядку, визначеному законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади. Порядок та вичерпні підстави оскарження рішення про звільнення судді за результатами оцінювання встановлюються законом.
Загальна декларація прав людини (Генеральна Асамблея ООН 10.12.1948)
Стаття 2
Кожна людина повинна мати всi права i всi свободи, проголошенi цiєю Декларацiєю, незалежно вiд раси, кольору шкiри, статi, мови, релiгiї, полiтичних або iнших переконань, нацiонального чи соцiального походження, майнового, станового або iншого становища.
Крiм того, не повинно проводитися нiякого розрiзнення на основi полiтичного, правового або мiжнародного статусу країни або територiї, до якої людина належить, незалежно вiд того, чи є ця територiя незалежною, пiдопiчною, несамоврядованою або як-небудь iнакше обмеженою у своєму суверенiтетi.
Стаття 8
Кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними нацiональними судами в разi порушення її основних прав, наданих їй конституцiєю або законом.
Стаття 23
Кожна людина має право на працю, на вiльний вибiр роботи, на справедливi i сприятливi умови працi та на захист вiд безробiття.
Стаття 28
Кожна людина має право на соцiальний i мiжнародний порядок, при якому права i свободи, викладенi в цiй Декларацiї, можуть бути повнiстю здiйсненi.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року.
Уряди європейських держав, що є однодумцями і мають спільну спадщину політичних традицій, ідеалів, свободи і верховенства права, задля того, щоб зробити перші кроки для забезпечення колективного гарантування певних прав, проголошених у Загальній декларації, домовилися про таке:
Стаття 1. Зобов`язання поважати права людини
Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.
Стаття 6. Право на справедливий суд
1. Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…
Стаття 8. Право на повагу до приватного і сімейного життя
1. Кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.
2. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Стаття 13. Право на ефективний засіб юридичного захисту
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Стаття 14 Заборона дискримінації
Користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Закон України Про приєднання України до Статуту Ради Європи від 31 жовтня 1995 року (за Висновком N 190 (1995) Парламентської Асамблеї Ради Європи щодо заявки України на вступ до Ради Європи Страсбург, 26 вересня 1995 року)
Підтверджуючи відданість України ідеалам та принципам, які є спільним надбанням європейських народів, та враховуючи, що інтереси збереження та подальшого втілення в життя цих ідеалів, а також сприяння економічному та соціальному прогресу потребують більш тісного єднання між усіма європейськими країнами, Верховна Рада України постановляє:
Приєднатися від імені України до Статуту Ради Європи.
Основною статутною умовою для вступу країн до Ради Європи (РЄ) є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов`язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією, та ефективно співпрацювати з іншими державами з метою досягнення цілей РЄ.
УГОДА ПРО АСОЦІАЦІЮ
між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони
Стаття 1 Цілі
2. Цілями асоціації є:
e) посилювати співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки з метою забезпечення верховенства права та поваги до прав людини і основоположних свобод…
Стаття 14 Верховенство права та повага до прав людини і основоположних свобод
В рамках співробітництва у сфері юстиції, свободи та безпеки Сторони надають особливого значення утвердженню верховенства права та укріпленню інституцій усіх рівнів у сфері управління загалом та правоохоронних і судових органів зокрема. Співробітництво буде спрямоване, зокрема, на зміцнення судової влади, підвищення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості та боротьбу з корупцією. Співробітництво у сфері юстиції, свободи та безпеки буде відбуватися на основі принципу поваги до прав людини та основоположних свобод.
Основні принципи незалежності судових органів (Схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року)
1. Незалежність судових органів гарантується державою і закріплюється в конституції або законах країни. Усі державні та інші установи зобов`язані шанувати незалежність судових органів і дотримуватися її.
2. Судові органи вирішують передані їм справи безсторонньо, на основі фактів і відповідно до закону, без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонуки, тиску, погроз або втручання, прямого чи непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких би то не було причин.
3. Судові органи мають компетенцію стосовно всіх питань судового характеру і виняткове право вирішувати, чи входить передана їм справа до їхньої встановленої законом компетенції.
11. Термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
12. Судді, яких призначають чи обирають, мають гарантований термін повноважень до обов`язкового виходу на пенсію чи завершення терміну повноважень там, де це встановлено.
Рекомендації щодо ефективного впровадження Основних принципів щодо незалежності судових органів (прийняті резолюцією Економічної та соціальної Ради ООН 1989/60 та схвалені резолюцією Генеральної Асамблеї ООН 44/162 від 15 грудня 1889 року)
Всі держави мають прийняти та впровадити Основні принципи незалежності судових органів у відповідності до правил конституційного процесу країни та внутрішньої практики.
Генеральний секретаріат має розповсюджувати Основні принципи, ці рекомендації
та періодичні доповіді щодо їх впровадження згідно Рекомендацій 7 та 8 стількома мовами, наскільки це можливо, і надавати їх всім державам та міжурядовим та неурядовим організаціям, які в цьому зацікавлені, для того щоб забезпечити якнайширше розповсюдження цих документів.
Раз на п`ять років Генеральний Секретаріат має готувати незалежну доповідь до Комітету з питань попередження та контролю правопорушень щодо успіхів у впровадженні Основних принципів...
1.3. Щодо кожного рішення стосовно відбору та призначення судді на посаду, підвищення по службі або припинення його повноважень, законом має бути передбачено втручання органу, незалежного від виконавчої та законодавчої влади, у складі якого щонайменше половина членів - судді, обрані їх колегами, і в якому було б гарантовано якнайширше представництво суддівського корпусу.
1.4. Закон надає кожному судді, який вважає, що його/її права, передбачені законом, або його власна незалежність чи незалежність судового процесу знаходиться під загрозою або будь-яким чином ігнорується, можливість звернутися з цього приводу до незалежного органу з пропозицією вжити дієвих заходів для виправлення ситуації або запропонувати, яким чином її можливо виправити.
Хартія закріплює за кожним суддею "право на оскарження", якщо він/вона вважає, що створюється загроза її/його незалежності, незалежності правового процесу або ця незалежність якимось чином порушується. В такому випадку він/вона може передати розгляд описаному вище незалежному органу.
Це означає, що судді не залишаються беззахисними у випадках посягань на їхню незалежність. Право на оскарження є необхідною гарантією, тому що інакше це залишиться лише бажанням встановити засади, спрямовані на захист суддів, якщо вони не будуть послідовно підтримуватися механізмами, які гарантуватимуть їх ефективну реалізацію. Обов`язок отримувати пропозицію або висновок незалежного органу перед тим, як буде прийнято рішення щодо статусу конкретного судді, не обов`язково поширюватиметься на всі можливі ситуації, в яких здійснюватиметься вплив на його/її незалежність. Саме тому надзвичайно важливо забезпечити можливість для суддів звертатися до цього органу з власної ініціативи, - з Пояснювальної записки до Хартії).
7.1. Особливо пильно та уважно слід ставитися до формулювання умов, за наявності яких припиняється перебування судді на посаді. Важливо мати вичерпний перелік підстав для засвідчення нездатності судді продовжувати роботу на посаді.
Додаток до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи (17 листопада 2010 року)
Оцінювання
42. З метою сприяння ефективному здійсненню правосуддя та постійному підвищенню його якості відповідно до параграфа 58 держави-члени мають впроваджувати системи оцінювання суддів органами судової влади.
58. Якщо органи судової влади встановлюють системи для оцінювання роботи суддів, вони мають ґрунтуватися на об`єктивних критеріях. Ці критерії повинен оприлюднити компетентний судовий орган. Процедурою має бути передбачений дозвіл суддям висловлювати погляди щодо власної діяльності та її оцінювання, а також оскаржувати оцінювання в незалежному органі влади або суді.
Висновок Консультативної ради європейських суддів (КРЄС) № 17 (2014) "Щодо оцінювання діяльності суддів, якості правосуддя і поваги до незалежності судової влади".
1. Верховенство права в демократичній державі вимагає не лише незалежності судової влади, але й створення компетентних судів, які б приймали якомога якісніші судові рішення.
6. …Основне правило будь-якого індивідуального оцінювання суддів повинно полягати в тому, що в процесі його проведення повинна зберігатися повна повага до незалежності судової системи.
КРЄС наголосила на необхідності підтримки та підвищення якості й ефективності судових систем в інтересах усіх громадян. Якщо проводиться індивідуальне оцінювання суддів, його метою має бути вдосконалення судової системи та забезпечення її якомога вищої якості. Це слід робити в інтересах громадськості в цілому.
Узгодити принцип незалежності судової системи з будь-яким процесом індивідуального оцінювання суддів складно. Проте вирішальне значення має правильний баланс. Зрештою, незалежність судової системи повинна бути завжди першорядною.
Таким чином, шляхи досягнення цього балансу включають в себе наступне: (1) Повинні існувати прості й прозорі норми щодо процедур, критеріїв і наслідків оцінювання. (2) Суддя, що проходить оцінювання, повинен мати право бути вислуханим в ході процесу, а також оскаржити незадовільну оцінку, в тому числі мати право на негайний доступ до матеріалів, які стосуються оцінювання. (3) Оцінювання не повинно ґрунтуватися тільки на кількості розглянутих справ, але має передусім зосереджуватися на якості рішень судді, а також його роботи в цілому. (4) Деяких наслідків, таких як звільнення з посади через негативну оцінку, слід уникати для всіх суддів, які постійно перебувають на посаді, крім виняткових обставин.
Висновок № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів.
Основною гарантією незалежності суддів є те, що строк повноважень гарантується до встановленого пенсійного віку або до спливу фіксованого строку перебування на посаді (Основні принципи ООН, п. 12; Рекомендація № R (94) 12, Принцип I (2) (a) (ii) і (3), а також Принцип VI (1) (2)). В Європейській хартії підтверджується, що цей принцип поширюється на призначення або переведення в іншу установу або інший населений пункт без згоди судді (інші, ніж у випадку реорганізації суду або тимчасового призначення), але як у Хартії,так і в Рекомендації № R (94) 12 передбачається, що переведення для виконання інших обов`язків може мати місце як дисциплінарна санкція.
Існування виключень відносно незмінюваності, особливо в тому, що стосується виключень, пов`язаних із дисциплінарними санкціями, вимагає необхідності дослідити, який орган або який метод використовується як основа для вжиття дисциплінарних заходів щодо суддів. У Рекомендації № R (94) 12 у Принципі VI (2) і (3) підкреслюється необхідність наявності точного визначення тих провин, у результаті яких суддя може бути знятий зі своєї посади або щодо нього можуть бути вжиті дисциплінарні заходи, у повній відповідності з вимогами щодо справедливого розгляду, як це передбачено в Конвенції про права людини. В Європейській хартії йдеться тільки про те, що держави повинні розглянути можливість створення на підставі закону спеціального компетентного органу, до завдань якого буде входити застосування будь-яких дисциплінарних санкцій і заходів у тих випадках, коли вони не розглядаються судом, і рішення якого будуть контролюватися вищим судовим органом, або який сам є цим вищим судовим органом. Відповідно до Європейської хартії ця роль надається незалежному органу, що буде "брати участь" в усіх аспектах підбору й кар`єри кожного судді.
КРЄС вважає: (a) що незмінюваність суддів повинна бути конкретною складовою їхньої незалежності, що повинно закріплюватися на найвищому внутрішньому правовому рівні (див. вище п. 16); (b) що втручання незалежного органу на основі процедур, які гарантують у повному обсязі право на захист, має особливе значення
в питаннях дисциплінарного характеру; (c) що було б корисно підготувати стандарти, які визначають не тільки поведінку, що може призвести до відсторонення судді від посади, але також і типи поведінки, які можуть спричинити
дисциплінарні заходи або зміну статусу, наприклад, переведення в інший суд або в інший регіон.
Висновок ОБСЄ/БДІПЛ щодо Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII
Суддя, роботу якого оцінюють, повинен мати змогу оскаржити результати незадовільного оцінювання, особливо, якщо зачіпаються громадянські права судді в розумінні статті 6 Європейської конвенції з прав людини; і що серйознішими можуть бути наслідки оцінювання для судді, то важливішими є такі права на ефективне оскарження.
Звіт за результатами оцінки України "Четвертий раунд оцінювання Запобігання корупції серед народних депутатів, суддів та прокурорів" ухвалений на 76-му пленарному засіданні GRECO (англ. The Group of States against Corruption - "Група держав проти корупції") - орган Ради Європи з антикорупційного моніторингу (Страсбург, 19-23 червня 2017 року).
Група експертів GRECO схвалює наявність у кандидатів, які не пройшли відбір, права оскаржити в суді відповідні рішення, які приймались на різних етапах відбору. Вони можуть оскаржити рішення ВКК, прийняті за результатами спеціальної перевірки, щодо припинення їхньої участі у конкурсі; рішення ВКК, прийняті за результатами кваліфікаційного іспиту, щодо їхніх можливостей працювати суддею; та рішення ВРП щодо відмови призначати кандидатів, обраних ВКК. Слід зазначити, що два останні види рішень можуть оскаржуватись виключно за дуже обмеженим переліком процесуальних порушень. До останніх належать участь у прийнятті рішення члена ВРП/ВКК, який не мав на це повноважень, або відсутність підпису рішення. У контексті України, де корумпованість суддів є значною проблемою, а довіра громадськості до суддів особливо низька, важливо забезпечити, що вся процедура призначення є максимально прозорою та проводиться на основі об`єктивних критеріїв. Одним із ключових елементів для забезпечення цього є надання всіх прийнятих рішень для повного перегляду (як з точки зору суті, так і з точки зору процедури), відповідно до попередніх коментарів GRECO із цього питання. Враховуючи зазначене вище, GRECO рекомендує розширити перелік умов для оскарження рішень щодо призначення суддів кандидатами на зайняття суддівських посад. Це допоможе пересвідчитись, що рішення, які приймаються у такому процесі, можуть бути оскаржені як за суттю, так і за процедурою.
Положення Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, прийнятої на 316-1 нараді заступників Міністрів.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли таки1й орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Слід визнати, що законодавче регулювання не є і не може бути всеосяжним за формою та змістом, тому наявність певної міри розсуду є допустимою та належною. Попри це, границі дискреційних повноважень адміністративного органу не можуть бути неоглядними. Межа такого розсуду повинна бути мінімально достатньою, для, зокрема, уникнення порушення законодавчих приписів та запобігання зловживанням.
У п. 45 Доповіді Венеціанської комісії щодо Верховенства права, серед іншого, зазначено, що "Потреба у визначеності не означає, що органові, який ухвалює рішення, не повинні надаватись дискреційні повноваження (де це необхідно) за умови наявності процедур, що унеможливлюють зловживання ними. У цьому контексті закон, яким надаються дискреційні повноваження певному державному органові, повинен вказати чітко і зрозуміло на обсяг такої дискреції. Не відповідатиме верховенству права, якщо надана законом виконавчій владі дискреція матиме характер необмеженої влади. Отже, закон повинен вказати на обсяг будь-якої такої дискреції та на спосіб її здійснення із достатньою чіткістю, аби особа мала змогу відповідним чином захистити себе від свавільних дій"… А пунктом 47 ВК корелювала ці вимоги і зверненням до законодавчого органу: "…парламентові не може бути дозволено зневажати основоположні права людини внаслідок ухвалення нечітких законів. Цим досягається істотно важливий юридичний захист особи супроти держави та її органів і посадових осіб".
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 2 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - ЗУ № 1402)
Стаття 48. Незалежність судді
1. Суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання.
5. Незалежність судді забезпечується:
1) особливим порядком його призначення, притягнення до відповідальності, звільнення та припинення повноважень;
…3) незмінюваністю судді…
Стаття 53. Незмінюваність судді
1. Судді гарантується перебування на посаді судді до досягнення ним шістдесяти п`яти років, крім випадків звільнення судді з посади або припинення його повноважень відповідно до Конституції України та цього Закону…
Стаття 83. Завдання та підстави кваліфікаційного оцінювання
1. Кваліфікаційне оцінювання проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.
2. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є:
1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо);
2) професійна етика;
3) доброчесність.
3. Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації.
4. Підставами для призначення кваліфікаційного оцінювання є:
1) заява судді (кандидата на посаду судді) про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі;
2) рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про призначення кваліфікаційного оцінювання судді у випадках, визначених законом.
5. Порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Стаття 84. Проведення кваліфікаційного оцінювання
2. За результатами проведення кваліфікаційного оцінювання Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює одне з рішень, визначених цим Законом.
Стаття 85. Етапи кваліфікаційного оцінювання
1. Кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи:
1) складення іспиту;
2) дослідження досьє та проведення співбесіди…
3. Для цілей формування суддівського досьє (досьє кандидата на посаду судді) Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про запровадження та проведення інших тестувань з метою перевірки особистих морально-психологічних якостей, загальних здібностей, а також про застосування інших засобів встановлення відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям кваліфікаційного оцінювання.
Рішення Комісії про запровадження та проведення інших тестувань не може встановлюватися індивідуально щодо певного судді чи групи суддів.
10. За результатами одного етапу кваліфікаційного оцінювання судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення щодо допуску судді до іншого етапу кваліфікаційного оцінювання.
Стаття 88. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
1. Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді.
2. Суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.
3. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:
1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;
2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;
3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;
4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків.
Стаття 101. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
7. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.
8. Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо надання рекомендацій можуть бути оскаржені тільки разом із рішенням, ухваленим за відповідною рекомендацією.
Пункт 20 розділу XII "Прикінцевих та перехідних положень".
Відповідність займаній посаді судді, якого призначено на посаду строком на п`ять років або обрано суддею безстроково до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", оцінюється колегіями ВККС України в порядку, визначеному цим Законом. Виявлення за результатами такого оцінювання невідповідності судді займаній посаді за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності чи відмова судді від такого оцінювання є підставою для звільнення судді з посади за рішенням ВРП на підставі подання відповідної колегії ВККС України.