1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду



ПОСТАНОВА

Іменем України



27 травня 2020 року

Київ

справа №826/3405/15

адміністративне провадження №К/9901/8218/18,К/9901/8221/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційні скарги ОСОБА_1 та Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 (Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А., судді: Губська Л.В., Оксененко О.М.)

у справі № 826/3405/15

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,



В С Т А Н О В И В:



У лютому 2015 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просила суд, з урахуванням заяви про зміну позовних вимог, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 03.04.2015 року №0000151701.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2015 у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.04.2015 та задоволено позов частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.04.2015 № 0000151701 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 11 354,05, в тому числі за основним платежем 9083,24 грн та за штрафними фінансовими санкціями 2270,81 грн. В іншій частині відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 25.06.2015 в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення яким задовольнити позовні вимоги.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Позивач касаційну скаргу обґрунтовує тим, що у відповідача не було підстав для донарахування податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб в сумі 523,44 грн, оскільки позивачем було вірно задекларовано чистий дохід у розмірі 514 578 грн. Судом апеляційної інстанції невірно зроблено розрахунок штрафних санкцій при частковому скасуванні податкового повідомлення-рішення. В акті перевірки не міститься посилань на будь-які документи, на підставі яких відповідачем здійснено розрахунок оподатковуваного доходу, що враховується при визначенні об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Судом апеляційної інстанції не взято до уваги положення частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідач касаційну скаргу обґрунтовує тим, що в порушення 177.2 статті 177 Податкового кодексу України встановлено заниження позивачем оподатковуваного доходу в сумі 515 811 грн, у тому числі за 2012 рік в сумі 3126 грн, за 2013 рік в сумі 512 685 грн. Крім того, за 2011 рік позивачем не подавалася декларація та не декларувалися доходи та витрати. За період 2011-2013 роки позивачем не надано книги обліку доходів і витрат.

Письмових заперечень на касаційні скарги від позивача та відповідача не надходило.

Згідно протоколів автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.01.2018 касаційні скарги разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що касаційні скарги підлягають чакстковому задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 15.10.2014 по 04.11.2014, на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України та відповідно до плану-графіка на 4 квартал 2014 року, згідно наказу від 01.10.2014 № 2823, направлення від 15.10.2014 № 966/26-55-17-01, № 965/26-55-17-01 та № 967/26-55-17-08, посадовими особами відповідача проведена планова документальна перевірка ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 11.11.2014 № 3316/26-55-17-01-1754813598.

Висновками акта перевірки встановлено порушення позивачем пункту 49.2, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.11 статті 177 Податкового кодексу України, оскільки позивачем не подано декларацію про майновий стан та доходи за 2011 рік та несвоєчасно подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013 рік; підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 87 679,95 грн, в тому числі за 2012 рік - 523,44 грн, 2013 рік - 87156,51 грн.

25 листопада 2014 року відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення № 0001301701, яким на підставі акту перевірки за порушення пункту 49.2, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.11 статті 177, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 110 789,94 грн, у тому числі за основним платежем 87 679,95 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 23109,99 грн.

За наслідками адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення від 03 квітня 2015 року № 0000151701, яким за порушення пункту 49.2, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 177.11 статті 177, підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 109 939,94 грн, у тому числі за основним платежем 87 679,95 грн, штрафними (фінансовими) санкціями 22259,99 грн.

Так згідно рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 25.12.2014 року № 452/0/26-15-10-08 про результати розгляду первинних скарг, факт несвоєчасного подання позивачем податкової звітності за 2013 рік не є повторним порушенням у розумінні абзацу 3 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, тому підлягають застосуванню штрафні санкції у розмірі 170,00 грн, а не 1020,00 грн, відповідно загальна сума штрафних санкцій повинна складати 22259,99 грн. (23109,99 грн - 850,00 грн.).

Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що акт перевірки не містить застереження відносно того, що представник позивача не погодився з якимись обставинами чи розрахунками, викладеними в акті перевірки. Щодо витрат за 2012 рік, слід зазначити, що задекларовані позивачем витрати підтверджені під час перевірки та ДПІ врахувала задекларовані позивачем витрати. При цьому, ці витрати, визнані ДПІ у розмірі 27 167,00 грн., перевищують навіть ті, що були заявлені представником позивача під час розгляду справи 14534,75 грн. Що стосується витрат за 2013 рік, слід зазначити, що вказані витрати позивачем взагалі не декларувалися (не формувалися) у декларації, що відображено в Акті перевірки, та під час розгляду справи позивачем, в порядку виконання обов`язку, визначеного ч. 1 ст. 71 КАС України, не надано документальних підтверджень зворотного. За період 2011 - 2013 років з боку позивача під час перевірки та розгляду справи не надавалася книга обліку доходів і витрат, де має відображатися, крім іншого: сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов`язані з отриманням доходу; сума чистого оподатковуваного доходу. Обставин неподання та несвоєчасного подання звітності представником позивача у судовому засіданні не спростовані.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що висновки акту перевірки про порушення позивачем підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, пункту 177.2 статті 177 Податкового кодексу України підтверджуються в частині заниження податку з доходів фізичних осіб в сумі 78596,71 грн за період 2013 року (17 відсотків від 462333,58 грн). Позивач в адміністративному позові та апеляційній скарзі не порушує питання щодо неправомірності застосованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 340,00 грн.

З такими висновками судів попередніх інстанцій не погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, вважаючи їх передчасними, виходячи з такого.

Доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу (пункт 177.1 статті 177 Податкового кодексу України).


................
Перейти до повного тексту