ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 918/535/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Берднік І. С. - головуючого, Міщенка І. С., Сухового В. Г.,
за участю секретаря судового засідання - Корнієнко О. В.,
за участю представників:
Малого приватного підприємства фірми "Ерідон" - Боровика Б. М.,
Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" - не з`явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006"
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020
(у складі колегії суддів: Мельник О. В. (головуючий), Грязнов В. В., Розізнана І. В.)
та рішення Господарського суду Рівненської області від 23.10.2019
(суддя Романюк Р. В.) в частині задоволених позовних вимог
у справі № 918/535/19
за позовом Малого приватного підприємства фірми "Ерідон"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006"
про стягнення коштів,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2019 року Мале приватне підприємство фірма "Ерідон" (далі - позивач, МПП Фірма "Ерідон") звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 16.08.2019 № 1662) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІДЕК-2006" (далі - відповідач, ТОВ "ІДЕК-2006") про стягнення 5 017 742,92 грн, з яких 2 038 830,14 грн основного боргу, 1 437 994,69 грн пені, 354 053,85 грн інфляційних втрат, 403 349,59 грн 10 % річних, 467 345,20 грн 18 % річних за користування товарним кредитом та 316 169,45 грн 22 % річних за користування товарним кредитом.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 08.08.2017 № 258/18/13 з урахуванням додатків до нього, укладеного між сторонами у справі, в частині повної оплати відповідачем поставленого позивачем товару - продукції виробничо-технічного призначення.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.10.2019, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020, позов МПП Фірми "Ерідон" задоволено частково.
Стягнуто з ТОВ "ІДЕК-2006" на користь МПП Фірми "Ерідон" 2 038 830,14 грн заборгованості за договором поставки від 08.08.2017 № 258/18/13, 263 801,73 грн інфляційних втрат, 403 349,59 грн 10 % річних, 467 345,20 грн 18 % річних за користування товарним кредитом, 316 169,45 грн 22 % за користування товарним кредитом, 1 437 442,49 грн пені та 73 904,08 грн витрат по сплаті судового збору.
У задоволенні позовних вимог МПП Фірми "Ерідон" про стягнення 90 252,12 грн інфляційних втрат та 552,20 грн пені відмовлено.
Судові рішення обґрунтовані доведеністю позовних вимог у частині, яка задоволена судами, та наявністю правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості внаслідок неналежного виконання зобов`язань за договором поставки від 08.08.2017 № 258/18/13 з урахуванням додатків до нього щодо повної оплати поставленого позивачем товару, штрафної санкції (пені) за порушення відповідачем строків оплати, передбаченої умовами договору, а також інфляційних втрат, 10 % річних за прострочення виконання грошового зобов`язання відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), п. 6.7 договору поставки від 08.08.2017 №258/18/13, та 18 % річних і 22 % річних за користування товарним кредитом відповідно до ст. 536, ч. 5 ст. 694 ЦК України, п. 4, 5 додатків до договору поставки від 08.08.2017 № 258/18/13.
Не погоджуючись з постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 та рішенням Господарського суду Рівненської області від 23.10.2019 у частині задоволених позовних вимог, 14.02.2020 ТОВ "ІДЕК-2006" подало до Касаційного господарського суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права та наявність випадків, передбачених п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), просило скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 та рішення Господарського суду Рівненської області від 23.10.2019 в частині задоволених позовних вимог, в цій частині справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, ТОВ "ІДЕК-2006" зазначило, що:
при вирішенні спору судами попередніх інстанцій не було враховано правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 у справі №6-284цс17 та постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 910/11249/17, що призвело до безпідставного стягнення з ТОВ "ІДЕК-2006" інфляційних втрат у розмірі 263 801,73 грн;
суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, відмовивши у задоволенні клопотання ТОВ "ІДЕК-2006" про витребування детального та обґрунтованого розрахунку виникнення заборгованості та додаткових доказів на підтвердження факту поставки товару, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, а саме, існування заборгованості у відповідача перед позивачем на момент подання позовної заяви;
стягуючи штрафні санкції, нараховані за період після закінчення строку дії договору поставки, суди не врахували те, що договір поставки від 08.08.2017 № 258/18/13 припинив свою дію 31.12.2018;
рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не містить мотивування своїх висновків щодо розміру стягнутих штрафних санкцій та періоду їх нарахування.
Ухвалою Верховного Суду від 17.03.2020 відкрито касаційне провадження у справі №918/535/19 з підстав, передбачених п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України. Зупинено виконання рішення Господарського суду Рівненської області від 23.10.2019 до закінчення його перегляду в касаційному порядку. Із огляду на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" ухвалено про дату, час і місце судового засідання учасників справи повідомити додатково.
26.03.2020 МПП Фірма "Ерідон" та ТОВ "ІДЕК-2006" звернулися до Верховного Суду зі спільною заявою, в якій просили затвердити мирову угоду від 23.03.2020, яку було додано до зазначеної заяви.
31.03.2020 МПП Фірма "Ерідон" подало до Верховного Суду письмові пояснення, в яких зазначило, що ТОВ "ІДЕК-2006" 24.03.2020 було сплачено позивачеві суму основного боргу за договором поставки від 08.08.2017 № 258/18/13 у розмірі 2 038 830,14 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 24.03.2020 № 9645.
Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2020 призначено касаційну скаргу ТОВ "ІДЕК-2006" до розгляду у відкритому судовому засіданні на 20.05.2020.
Верховним Судом відмовлено у затвердженні мирової угоди від 23.03.2020 у справі №918/535/19 за позовом МПП Фірми "Ерідон" до ТОВ "ІДЕК-2006" про стягнення коштів, ухвалено продовжити судовий розгляд справи, про що постановлено окрему ухвалу.
У судове засідання 20.05.2020 ТОВ "ІДЕК-2006" свого представника не направило, хоча було повідомлене про дату, час і місце судового засідання належним чином, із заявою до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки його представника у судове засідання або з клопотанням про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відповідно до ч. 4 ст. 197 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ) не зверталося.
Ураховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у справі "В`ячеслав Корчагін проти Росії", те, що явка учасників справи в суд касаційної інстанції не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а також зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 ", внесені постановою Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України" від 04.05.2020 № 343 щодо дозволу діяльності адвокатів та положення ч. 4 ст. 197 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ) щодо можливості участі учасників справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги за відсутності представника ТОВ "ІДЕК-2006".
08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-ІХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".
Оскільки ТОВ "ІДЕК-2006" подало касаційну скаргу після набрання чинності цим Законом зазначена касаційна скарга розглядається у порядку, передбаченому ГПК України у редакції, чинній з 08.02.2020.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
У справі № 918/535/19, яка розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що 08.08.2017 між МПП Фірма "Ерідон" (постачальник) та ТОВ "ІДЕК-2006" (покупець) укладено договір поставки № 258/18/13, за умовами п. 1.1 якого, в порядку та на умовах цього договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.
У період з 27.12.2017 по 16.05.2018 сторони уклали низку додаткових угод до договору поставки від 08.08.2017 № 258/18/13, а саме: від 27.12.2017 №258/18/13/05-ззр., від 29.01.2018 № 258/18/13/08-ззр, від 02.02.2018 №258/18/13-10-ззр, від 15.03.2018 № 258/18/13/14-ззр, від 19.03.2018 №258/18/13/13-пмд., № 258/18/13/12-ззр, від 29.03.2018 № 258/18/13/16-вл.нас, від 30.03.2018 № 258/18/13/15-ззр, № 258/18/13/15-ззр, від 13.04.2018 №258/18/13/18-пмд., № 258/18/13/17-вл.нас, від 17.04.2018 № 258/18/13/19-ззр, від 25.04.2018 № 258/18/13/20-пмд., від 07.05.2018 № 258/18/13/22-ззр, №258/18/13/23-ззр, № 258/18/13/21-ззр, від 16.05.2018 № 258/18/13/24-ззр, в яких визначили асортимент, кількість, ціну та вартість товару, що буде поставлений позивачем, порядок та строки оплати товару відповідачем, погодили розмір процентів (18 % і 22 %) за користування товарним кредитом, які відповідач зобов`язаний сплатити у разі порушення строків оплати за отриманий товар понад 30 календарних днів.
На виконання умов договору поставки від 08.08.2017 № 258/18/13 з урахуванням додатків до нього, позивач передав відповідачу товар на загальну суму 8 381 380,76 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 28.12.2017 № 86358, від 30.01.2018 № 1915, від 04.04.2018 № 18577, № 18584, №18599, № 18609, № 18617, від 05.04.2018 № 19560, від 12.04.2018 № 24968, від 16.04.2018 № 28066, № 27882, від 20.04.2018 № 33106, від 24.04.2018 № 36400, від 25.04.2018 № 38010, № 38094, від 27.04.2018 № 40167, № 40187, від 10.05.2018 № 47597, від 11.05.2018 № 48729, №48733, № 49027, від 18.05.2018 № 52114, від 31.05.2018 № 57536, № 57563.
У порушення умов договору поставки від 08.08.2017 № 258/18/13 з урахуванням додатків до нього відповідач частково сплатив позивачу вартість отриманого товару, в результаті чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 5 038 830,14 грн, що стало підставою для звернення МПП Фірмою "Ерідон" до господарського суду із позовом про стягнення з відповідача 8 017 742,92 грн, з яких 5 038 830,14 грн основного боргу, 1 437 994,69 грн пені, 354 053,85 грн інфляційних втрат, 403 349,59 грн 10 % річних, 467 345,20 грн 18 % річних за користування товарним кредитом, 316 169,45 грн 22 % річних за користування товарним кредитом.
Після відкриття судом першої інстанції провадження у справі № 918/535/19, яка розглядається, відповідач здійснив перерахування грошових коштів позивачеві на загальну суму 3 000 000,00 грн, у зв`язку із чим позивач подав заяву від 16.08.2019 №1662 про зменшення розміру позовних вимог в частині розміру суми основного боргу, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 2 038 830,14 грн.
Таким чином, судами установлено, що предметом розгляду у цій справі є вимоги МПП Фірми "Ерідон" про стягнення з ТОВ "ІДЕК-2006" 5 017 742,92 грн, з яких 2 038 830,14 грн основного боргу, 1 437 994,69 грн пені, 354 053,85 грн інфляційних втрат, 403 349,59 грн 10 % річних, 467 345,20 грн 18 % річних за користування товарним кредитом, 316 169,45 грн 22 % річних за користування товарним кредитом.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив із наявності підстав для стягнення з відповідача суми основної заборгованості за договором поставки у розмірі 2 038 830,14 грн, а також наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності за порушення зобов`язання у виді штрафної санкції (пені), сплати боргу з урахуванням 10 % річних та інфляційних втрат, а також 18 % річних і 22 % річних за користування товарним кредитом відповідно до умов додатків до договору поставки від 08.08.2017 №258/18/13.
Разом з тим позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 437 994,69 грн пені та 354 053,85 грн інфляційних втрат задоволені судом частково у розмірі 1 437 442,49 грн та 263 801,73 грн відповідно з огляду на те, що при перевірці наданих позивачем розрахунків пені та інфляційних втрат по кожному додатку до договору поставки від 08.08.2017 №258/18/13 окремо, було встановлено, що розрахунки пені за період з 16.11.2018 по 22.07.2019 здійснено з порушенням порядку нарахування, без урахуванням ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", а розрахунки інфляційних втрат за період з грудня 2018 року по червень 2019 року - з порушенням порядку та періодів нарахування.
При цьому судом першої інстанції враховано п. 6.8 договору поставки від 08.08.2017 №258/18/13, у якому сторони погодили, що стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу, процентів) за цим договором відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України не обмежується строком нарахування та припиняється в день виконання стороною зобов`язання, а строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій, у відповідності до ст. 259 ЦК України, продовжується до трьох років.
Решта позовних вимог про стягнення 403 349,59 грн 10 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України, 467 345,20 грн 18 % річних за користування товарним кредитом та 316 169,45 грн 22 % річних за користування товарним кредитом відповідно до умов додатків до договору поставки від 08.08.2017 № 258/18/13, визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
З такими висновками суду першої інстанції погодився і суд апеляційної інстанції.
У касаційній скарзі ТОВ "ІДЕК-2006" оскаржує постанову суду апеляційної інстанції від 20.01.2020 та рішення суду першої інстанції від 23.10.2019 в частині задоволених позовних вимог з підстав, передбачених п. 1, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.
Частиною 1 ст. 300 ГПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, предметом касаційного розгляду є законність та обґрунтованість оскаржуваних судових рішень у частині задоволених позовних вимог та в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
Частиною 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Питання права касаційного оскарження урегульовано ст. 287 ГПК України, частиною 2 якої встановлено підстави касаційного оскарження судових рішень виключно у випадках, визначених цією процесуальною нормою.
Такі процесуальні обмеження щодо касаційного оскарження судових рішень не суперечать положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України застосовується судами України як частина національного законодавства, і відповідають практиці Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовується судами як джерело права.
Відповідно до практики ЄСПЛ право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23.10.1996; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19.12.1997).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Гарсія Манібардо проти Іспанії" від 15.02.2000 зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них (рішення від 02.03.1987 у справі "Monnel and Morris v. the United Kingdom", рішення від 29.10.1996 у справі "Helmers v. Sweden").
Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).