ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 травня 2020 року
м. Київ
Справа № 914/7/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Волковицької Н. О. - головуючого, Кушніра І. В., Могила С. К.,
секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,
за участю представників:
позивача - не зʼявилися,
відповідача 1 - не зʼявилися,
відповідача 2 - не зʼявилися,
третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - не зʼявилися,
розглянувши матеріали касаційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Львівський каштан"
на рішення Господарського суду Львівської області від 28.08.2019 (суддя Манюк П. Т.) і постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 (Мирутенко О. Л. - головуючий, судді Данко Л. С, Желік М. Б.) у справі
за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку Львівський каштан
до 1) виконавчого комітету Львівської міської ради,
2) управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради,
про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов`язання вчинити дії.
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. До Господарського суду Львівської області надійшов позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Львівський каштан" (далі - ОСББ "Львівський каштан") до виконавчого комітету Львівської міської ради та управління державної реєстрації юридичного департаменту Львівської міської ради про визнання протиправним і скасування рішення та про зобов`язання вчинити дії.
У позовній заяві ОСББ "Львівський каштан" зазначило, що внаслідок звернення управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради у жовтні 2018 року до господарського суду з позовом до ОСББ "Львівський каштан" про звільнення самовільно зайнятого приміщення (справа № 914/1909/18), позивачеві стало відомо, що на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.03.2016 № 198 "Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Котляревського, 37-Б" та на підставі листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 25.03.2016 управління державної реєстрації Львівської міської ради 05.05.2016 внесло запис № 14621249 про державну реєстрацію права комунальної власності за Львівською міською радою на нежитлове приміщення - гараж інд. ІІ, загальною площею 26,1 м2, розташований за адресою: вул. Котляревського, 37-Б у м. Львові. Позивач не погоджується і вважає рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.03.2016 № 198 та дії реєстраційного органу щодо реєстрації права комунальної власності на нежитлове приміщення по вул. Котляревського, 37-Б у м. Львові протиправними і такими, що порушують права та інтереси співвласників будинку по вул. Котляревського, 37-Б у м. Львові.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.08.2019 у справі № 914/7/19, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
2.2. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, аргументовано тим, що зважаючи на характеристики властивостей спірного приміщення, місце його розташування, наявність окремого входу до приміщення та первинного призначення як гаража, а також зважаючи на той факт, що протягом тривалого часу (не пізніше ніж із 2002 року) це приміщення було самостійним об`єктом цивільно-правових відносин, а саме об`єктом договорів оренди нерухомого майна, орендодавцем в яких виступали виконавчі органи Львівської міської ради, таке нежитлове приміщення не можна вважати допоміжним. Також суди зазначили, що висновок судової будівельно-технічної експертизи від 09.11.2012 № 07/12е у цивільній справі № 2-88/11 не може слугувати достатньою підставою для задоволення позову. Оскільки експертом при підготовці висновку не було враховано той факт, що спірне приміщення з 2002 року Управлінням комунальної власності ДЕП ЛМР передавалося на підставі договорів в оренду та відповідно, було самостійним об`єктом цивільно-правових відносин. Крім того, зазначений висновок не був взятий до уваги Апеляційним судом Львівської області при постановлені ухвали від 13.11.2014 у справі №2-88/11 про відхилення апеляційної скарги ОСББ "Львівський каштан".
У постанові апеляційного господарського суду також зазначено, що 16.12.2019 на адресу суду від апелянта надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. До цього клопотання додано декілька документів, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції, в тому числі створені після ухвалення оскаржуваного рішення, - висновок експерта від 13.12.2019. У зв`язку із цим колегія суддів не приймає їх як докази на підставі частини 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки вони не були і не могли бути предметом розгляду в суді першої інстанції.
3. Фактичні обставини справи, встановлені судами
3.1. Як установили суди попередніх інстанцій і свідчать матеріали справи, рішенням виконавчого комітету Радянської районної ради народних депутатів м. Львова від 26.05.1987 № 271 "Про затвердження реєстру житлових будинків", будинок № 37-Б по вул. Котляревського у м. Львові в цілому був включений до реєстру житлових будинків, які перебували на балансі місцевих рад по Радянському (Франківському) району м. Львова.
На підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", квартири № 4- 9 у будинку № 37-Б по вул. Котляревського у м. Львові у період із 1993 по 2000 роки були приватизовані його мешканцями, про що свідчить довідка від 31.10.2000 начальника Львівського обласного державного комунального бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про реєстраційні свідоцтва про право власності на квартири та нежитлові приміщення, які були видані Львівським обласним бюро інвентаризації та експертної оцінки для власників приміщень багатоквартирного будинку, розташованого за адресою: вул. Котляревського, № 37-Б у м. Львові.
Власники квартир у будинку № 37-Б по вул. Котляревського у м. Львові у 2000 році створили ОСББ "Львівський каштан", яке 07.11.2000 було зареєстроване у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Відповідно до пункту 7.1 статуту ОСББ "Львівський каштан" це обʼєднання наділено правом захищати права та інтереси власників квартир, жилих і нежилих приміщень будинку у державних органах влади та управління, органах місцевого самоврядування, в судах.
Згідно зі свідоцтвом про право власності на нежитлові приміщення від 15.07.2002, виданим на підставі розпорядження Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 15.07.2002 № 992, нежитлові приміщення будинку № 37-Б по вул. Котляревського у м. Львові літ. А, площею 85,8 м2, належать на праві власності територіальній громаді м. Львова. Зазначене свідоцтво та розпорядження були предметом оскарження у цивільній справі № 2-88/11, за результатами розгляду якої рішеннями судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій позивачеві відмовлено у визнанні недійсними цих документів.
3.2. У 2007 році управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради як орендодавець уклало із Регіональним доброчинним фондом Святого Володимира як орендарем договір оренди нерухомого майна від 28.09.2007 № Ф-5600-7, за яким в оренду було передано приміщення гаража загальною площею 26,1 м2, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Котляревського, № 37-Б. Як зазначено у пункті 1 цього договору, приміщення передавалося на підставі наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 01.03.2007 та договору оренди нерухомого майна від 29.03.2002. У зв`язку з фактичним використанням орендарем об`єкта оренди за попереднім договором об`єкт оренди вважається переданим в оренду з моменту підписання цього договору (пункт 3.3 договору).
Відповідно до пункту 4.1 зазначеного договору термін договору оренди було визначено на два роки 364 дні з 28.09.2007 до 27.09.2010. За змістом пункту 4.3 договору у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах. Договір оренди на умовах його пункту 4.3 було продовжено, про що свідчать акти управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради про проведення перевірок спірного приміщення від 16.01.2014 № 07-НП/14 та від 16.04.2015 № 522/НО/15, в яких зазначено про наявність договору оренди від 28.09.2007 № Ф-5600-7 (копії договору та актів є у матеріалах справи).
Згідно з актами проведення перевірок приміщення гаража площею 26,1 м2 за адресою: м. Львів, вул. Котляревського, № 37-Б було зафіксовано обмеження доступу до цього приміщення, зокрема в акті від 16.04.2015 № 522/НО/15 зазначено, що за інформацією орендаря, приміщення самовільно зайняте та використовується мешканцями будинку.
3.3. 18.02.2016 у приміщенні гаража у будинку № 37-Б по вул. Котляревського у м. Львові на підставі технічних умов на реконструкцію інженерних мереж та згідно з проектною документацією було встановлено прилад обліку теплової енергії на опалення будинку № 37-Б по вул. Котляревського у м. Львові, що також підтверджується листом Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" від 30.05.2019 № 18-7779.
3.4. 18.03.2016 виконавчий комітет Львівської міської ради прийняв рішення № 198 "Про реєстрацію права комунальної власності на нежитлове приміщення на вул. Котляревського, 37-Б у м. Львові, відповідно до якого виконавчий комітет вирішив звернутися до відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції для проведення державної реєстрації права комунальної власності територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради на нежитлове приміщення гаража інд. ІІ, загальною площею 26,1 м2, на вул. Котляревського, 37-Б у м. Львові, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Львова.
3.5. У листі від 25.03.2016 № 03-08-01706 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області на запит управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради підтвердило, що приміщення інд. ІІ, площею 26,1 м2, за адресою: вул. Котляревського, 37-Б у м. Львові не перебуває у державній власності.
3.6. У подальшому на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.03.2016 № 198 і листа Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській області від 25.03.2016 № 03-08-01706, управління державної реєстрації 05.05.2016 внесло запис № 14621249 про державну реєстрацію за Львівською міською радою права комунальної власності на нежитлове приміщення гаража інд. ІІ, загальною площею 26,1 м2, за адресою: вул. Котляревського, 37-Б у м. Львові.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
4.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Львівської області від 28.08.2019 і постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 у справі № 914/7/19, ОСББ "Львівський каштан" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати зазначені рішення та прийняти нове рішення, яким справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скаржник стверджує, що спірне приміщення фактично використовується для забезпечення експлуатації та обслуговування будинку і є допоміжним, оскільки у ньому розташовані прилади обліку теплової енергії на опалення будинку.
Відповідно до правових позицій, викладених у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2069/17, від 22.11.2018 у справі № 904/1040/18, від 15.05.2019 у справі № 906/1169/17, допоміжними приміщеннями є всі без винятку приміщення багатоквартирного житлового будинку, незалежно від наявності або відсутності в них того чи іншого обладнання, комунікацій, адже їх призначенням є обслуговування не лише будинку, а й власників квартир, підвищення життєвого комфорту і наявність різних способів задоволення їх побутових потреб, пов`язаних із життєзабезпеченням. І лише приміщення, що із самого початку будувалися як такі, використання яких мало інше призначення (магазини, перукарні, офіси, поштові відділення тощо), залишаються тими, на які не поширюється правовий режим допоміжних приміщень.
З приводу статусу спірного приміщення літ. ІІ, а також приміщення літ. А проводилася судова будівельно-технічна експертиза у цивільній справі № 2-88/11. Згідно з висновком експерта від 09.11.2012 № 07/12е, приміщення літ. ІІ у житловому будинку, розташованому за адресою: м. Львів, вул. Котляревського, 37-Б, відповідає визначенню допоміжного. Однак суди безпідставно не взяли до уваги доводи, викладені у цьому висновку експерта та помилково зазначили, що при підготовці висновку не було враховано факт, що спірне приміщення управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради на підставі відповідних договорів було передано в оренду, а отже було самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.
Водночас обставини, встановлені під час розгляду справи № 2-88/11, суди не можуть брати до уваги як преюдиційні під час розгляду справи № 914/7/19, оскільки ці обставини стосуються іншого приміщення - літ. А.
Скаржник вважає, що державну реєстрацію права власності на спірне приміщення було здійснено за відсутності документів, що підтверджують право власності на цей обʼєкт.
Крім того, на думку скаржника, відхиляючи клопотання про долучення доказів, у тому числі висновку експерта від 13.12.2019 № 05/12-19а, який не був предметом дослідження у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права.
5. Доводи інших учасників справи
5.1. У відзиві на касаційну скаргу виконавчий комітет Львівської міської ради акцентує безпідставність доводів скаржника та просить залишити без змін рішення Господарського суду Львівської області від 28.08.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.12.2019 у справі № 914/7/19.
6. Позиція Верховного Суду
6.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на таке.
6.2. За змістом статті 300 ГПК України у редакції Закону України від 18.12.2019 № 390-IX, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
6.3. Для вирішенні спору у справі, яка розглядається, ключовим є визначення правового статусу спірного нерухомого майна, а саме встановлення того, чи належить спірне приміщення до допоміжних або є нежитловим приміщенням у структурі житлового будинку.
Згідно зі статтею 393 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.
Водночас за змістом статті 328 зазначеного Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів, та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За змістом статті 382 ЦК України власникам квартири у дво- або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому будинку.
6.4. Згідно зі статтею 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у відповідній редакції) допоміжні приміщення - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення); загальне майно - частина допоміжних приміщень житлового комплексу, що можуть використовуватися згідно з їх призначенням на умовах, визначених у статуті об`єднання (кладові, гаражі, в тому числі підземні, майстерні тощо).
Водночас згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, допоміжні приміщення житлового будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" (у відповідній редакції) нежиле приміщення - це приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно-правових відносин.